Євген Михайлович Воло́шко ( 16 березня 1927, Луганськ — 2006) — український літературознавець і критик, кандидат філологічних наук з 1968 року, доцент; член Спілки письменників України з 1963 року.
Біографія Народився 16 березня 1927 року в місті Луганську (тепер Україна). 1951 року закінчив Ворошиловградський педагогічний інститут. Працював вчителем. Член КПРС з 1964 року. У 1967—1980 роках працював викладачем Донецького вищого військово-політичного училища; у 1980–1989 роках — завідувач кафедри української літератури Донецького університету.
З 2003 року жив у Києві. Помер у 2006 році.
Роботи Досліджував історію літературного процесу в Донбасі, автор праць про російсько-українські літературні зв’язки, українських, румейських та єврейських письменників, творчість Михайла Шолохова. Автор книжок: «Поезія революційної бурі» (1961); «Літописці шахтарського краю» (1968); «Слово і зброя (Війна. Письменники. Донбас)» (1975); «Літературний Донбас» (1980); «З вічних джерел» (1987). Співавтор і укладач книжок: «Донбас. Письменник і час» (1979); «Художня незглибимість „Тихого Дону“» (1985).
Література Федорчук М. С. Волошко Євген Михайлович // ; Просалова В. А.