Золота́ Ба́лка — село в Україні, у Новоолександрівській сільській громаді Бериславського району Херсонської області. Населення становить 1681 особа.
Географічне розташування і природні умови Село Золота Балка розташоване на правому березі Каховського водосховища. Через Дніпро межує з Каховським районом Херсонської області. Відстань до Херсона 151 км, до найближчої залізничної станції Тік — 30 км, пролягає автошлях Херсон — Дніпропетровськ до якого 10 км. Відстань до Нововоронцовки становить близько 29 км і переважно проходить автошляхом . Для території характерні балки. На південно-східній околиці села балка Балка Золота впадає у річку Дніпро.
Корисні копалини Корисні копалини: камінь, вапняк, глина.
Клімат Клімат помірно континентальний, посушливий. Влітку сюди надходять повітряні маси з Північної Африки, Малої Азії й Балканського півострова, взимку — маси арктичного повітря, що спричиняють ранні осінні і пізні весняні заморозки. Під впливом азійського антициклону переважають вітри східних напрямків. Зима в основному тепла, малосніжна, осінь і весна часто сухі й сонячні. Середньорічна температура +8,8 °C, максимальна +40 °C, мінімальна до — 21, 5 °C.Тривалість без морозного періоду — пересічно 178 днів на рік. Середньорічна кількість опадів — від 300 до 401 мм.
Флора і фауна Вегетаційний період триває 200 днів. Природні умови сприяють вирощуванню зернових культур, розвитку баштанництва і виноградарства. Переважають південні чорноземи з лісовим підґрунтом. Степ майже повністю розораний. Цілинні типчаково—ковилові та полинові ділянки збереглися лише на схилах балок.
Степовою рослинністю є також кореневищні злаки (стоколос, пирій), бобові (конюшина, люцерна) різнотрав'я (гвоздика, молочай).
Основними деревними породами є сосна, біла акація. Лісова рослинність та чагарники ростуть на схилах долин, по балках.
Промисловими хутровими тваринами є заєць-русак, степовий тхір, лисиця. В степу водиться хом'як, крапчастий, сірий ховрах. З птахів зустрічаються чаплі, дикі гуси, перепели, дрохви, куріпки. У Дніпрі є риба: лящ, короп, судак, сом, карась, тарань, бичок.
Історія Перше поселення, що було знайдене біля с. Золота Балка виникло десь на рубежі III—II ст.. до н. е. в досить неспокійний час, який настав після ослаблення Скіфського царства Атея і для якого характерною була боротьба між наступаючими зі сходу сарматськими племенами та скіфами і активізація на заході кельтських та четських племен (докладніше див. Золота Балка (археологічна пам'ятка)).
Козацька доба Як повідомляє науковий співробітник Херсонського обласного архіву З.Орлова, територія на якій розташоване наше село, довго існувало «дике поле» і тільки французький інженер — мандрівник Боплан, шукаючи місця для будівництва укріпленої фортеці Речі Посполитої проти запорізьких козаків, виявив урочище під назвою Золота Долина.
У першій половині XVI століття Була створена Запорізька Січ, яка відігравала велику роль у боротьбі проти іноземних загарбників. Запорожці стали зачинателями в справі заселення і господарчого освоєння території, поблизу сучасного села Золота Балка. В основі економічної діяльності запорожців було скотарство, полювання, частково землеробство, рибальство. Після російсько-турецької війни 1768 — 1774 р. за Кючук-Кайнарджійським мирним договором, Росія одержала землі між Південним Бугом і Дніпром. З розширенням кордонів Росії, Запорізька Січ значно ослабла, та втратила своє значення передового загону у боротьбі проти загарбників.
Скориставшись цим, Катерина II, яка розглядала Запорізьку Січ як один з осередків визвольної боротьби українського народу від поневолення, дала наказ про зруйнування Січі. Цей ганебний наказ виконав генерал Текелій що повертався з турецького фронту, та генерал Федор Чорба, що був викликаний для цього з придушення повстання О.Пугачова. Царські війська оточили Запорізьку Січ 4-5(15-16).VI .1775 р. яка на той момент налічувала невелику кількість козаків. Не маючи сил боронитися, кошовий отаман Петро Іванович Калнишевський змушений був здати фортецю без бою. Разом зі старшиною його було заарештовано і на пропозицію Потьомкіна заслано довічно до Соловецького монастиря, де він помер на 113 році життя у 1803 р. Запорізьке військо було оголошено розпущеним. Землі Запорізької Січі царський уряд почав роздавати поміщикам, а козаків закріпачувати. Це спричинило до втечі 5 тисяч запорожців на підвладну Туреччині територію в гирлі Дунаю, де вони заснували Задунайську Січ.
Після ліквідації Запорізької Січі на місці теперішньої території села Золота Балка стояло кілька землянок колишніх запорожців, які жили з хліборобства та рибальства.
Період російської окупації
XVIII століття 1780 рік. В селищі було 10 дворів і 50 «душ». В кінці XVIII століття почалося інтенсивне заселення південних степів України. Царський уряд прагнув якнайшвидше заселити пониззя Дніпра і впровадити тут кріпосницьку систему, тому роздавав російським поміщикам, чиновникам й офіцерам величезні земельні площі. Попит на пшеницю, вовну та іншу продукцію сільського господарства привертав на південь все нових і нових людей, які селились на вільних землях та заводили господарства.
1785 рік. Землі були віддані племіннику Потьомкіна, генерал-поручику Енгельгарду («Золотої», так зване село в відомостях Катеринославської межової контори, С. 145) Одержавши землю, поміщики переселяли сюди своїх кріпаків з російських і українських губерній.
1790 рік. В селі було 22 двори і 109 «душ» селян-кріпаків. З року в рік росте село, збільшується населення, все більш «з'являється відомостей про село Золота Балка». Провідною галуззю економіки було землеробство. Землевласник починає розорювати величезні площі цілинного степу. Виробництво товарного зерна (головним чином пшениці), яке мало збут всередині країни, а також йшло на експорт, штовхало генерал-поручика відводити величезні площі землі під пшеницю. Попит європейського ринку на вовну спонукав його розводити овець, переважно тонкорунних.
В 1795 році на карті Херсонського повіту значиться село Золота Долина, яке нараховувало 238 душ населення[список населёных мест Херсонского уезда, приложение VIII. С. 145]. Прагнучи одержати якомога більше товарного зерна, поміщики розширювали посівні площі за рахунок землекористування селян. Доведенні до зубожіння, найбідніші селяни вели свої господарства дуже примітивно. Більшість з них не мала ніякого реманенту. Великим лихом була посуха, часті неврожаї.
З 1799 року по 1856 рік посухи повторились 21 раз. Степ конав від спраги, селяни — з голоду. Становище селян було тяжким.
XIX століття 1810 рік. В присутності самого поміщика було точно установлені кордони Земельної дачі села Золота Балка і площа ораної землі з сінними покосами, це становило шість тисяч десятин. В селі було 44 двори, 125 «душ мужского пола» і 113 «женского». Медична допомога для переважної більшості населення краю була недоступною. Через недоїдання, тяжкий звичайний клімат, незадовільні житлові умови, відсутність будь-якого благоустрою населеного пункту, широко розповсюджувалися епідемічні хвороби. Часто спалахували епідемічні захворювання. Смертність серед населення, насамперед дітей, була високою.
У 1827 році в селі було збудовано кам'яний Вознесенський молитовний будинокІнгульський степ. Збірник / Упорядник В. А. Сердюк. — К.: Ярославів Вал, 2018. — 456 с..
Поселення села Золота Балка без спеціального плану. Основною їжею більшості населення був хліб, його порівнювали з сонцем, називали святим. Говорили: «Хліб — усьому голова». Біднякам хліба й кукурудзи із зібраного врожаю ледве вистачало на 8 місяців. Тому його випікали із суміші різного борошна — ячмінного, просяного та висівок. У середняцьких господарствах пшеничний і житній хліб споживали на весь рік. Яйця, масло, птиця йшли на продаж, щоб сплатити податки й придбати найнеобхідніші знаряддя та хатнє начиння. В селі сушили й в'ялили на сонці рибу, також солили її.
Кримська війна Під час Кримської війни (1853 — 1856), що велася царською Росією проти коаліції держав у складі Англії, Франції, Туреччини і Сардинського королівства за розширення зміцнення позицій у районі Близького Сходу та Балкан, село Золота Балка виявилося одним з найближчих тилів, де зосереджувалися військові резерви, склади боєприпасів, через село проходили війська й ополченці на захист Севастополя. Війна ще більше погіршила економічне становище селян. У зв'язку з мобілізацією рекрутів та збільшенням податків селянські господарства розорювались: часті посухи, суховії, а з ними й неврожаї ставали постійними супутниками їхнього життя.
Період від Селянської реформи і до кінця XIX століття 1856 рік. За статистичними даними Херсонського губернського земства в селі Золота Балка було вже 118 дворів, 648 жителів, з них: 311 — чоловіків, 337 — жінок. Низька продуктивність праці кріпаків не задовольняла зростаючих потреб поміщицьких господарств у робочій силі. Тому ще в дореформений період поміщики використовували працю наймитів. Це були переважно зубожілі селяни з північних губерній України, яких злидні гнали на заробітки. «Строковим» сільськогосподарським робітникам доводилося працювати від зорі до зорі за мізерну плату одержували 15 карбованців.
Внаслідок реформи 1861 року, більшість землі залишилася у поміщика. За встановленими розмірами душових наділів селяни одержали 5,5 десятин ревізьку душу. Поміщик виділяв селянам гірші землі. За одержані наділи вони вносили викупні платежі. Вони щорічно сплачували державі волосні й мирські та інші податки, вносили викуп за наділи, одержані від поміщика. Причому до оформлення викупу вони вважалися тимчасово зобов'язаними і мусили виконувати різні повинності на користь пана.
Після реформи 1861 року населення в селі значно збільшились. Сюди на південь, потягнулося селянство з неродючих губерній (Чернігівської, Орловської). На початку 1863 року селяни села виявили «відкриту не поруку», бажаючи одержувати землю на кабальних умовах. Селяни заявили: «ця воля для нас гірше за неволю». Колишні кріпаки підпалили скирти панського вівса й сіна, а також вівчарню. В Золотій Балці, де на той час були багаті поміщицькі економії, населення до 1887 року зросло до 1112 осіб, діяла земська школа, у якій налічувалося 46 учнів, а в ближніх селах не було шкіл, основна маса була неписьменна.
Земська школа була побудована в 1888 році. Першими вчителями були: священик, він же наставник школи Любинський Дмитро, другим вчителем був Борейногорський Олександр[за статистичним довідником «Список населёных мест Херсонской губернии, издание Губернского Статистического комитета Херсон, 1896 года»]. Хоча село Золота Балка було центром Золото-Балківської волості і на початку XX століття мало близько 1160 жителів, лікарні в ньому не було, діяв лише земський фельдшерський пункт. Більшість заселення залишалась неписьменною, хоч в селі налічувалося дві школи.
В 1888 році в селі налічуються 289 дворів, 1160 жителів (596 чоловіків і 566 жінок), волосна управа, православна церква, земська народна школа (учнів 107. з них 91 хлопчиків та 16 дівчаток), земська поштова станція, фельдшер, рибний завод, хлібний амбар, дві лавки, корчма. До залізничної станції 80 верств, пристань Малі Гирла — 4 верств. Маючи гостру потребу в грошах, необхідних для сплати викупних платежів, численних податків, оренда землі, селяни змушені були продавати не тільки надлишки, а й необхідні їм самим продукти своєї праці. І все ж грошей не вистачало. Селяни розорилися.