Густав Ландауер (; 7 квітня 1870, Карлсруе — , Мюнхен) — німецький філософ і письменник, анархо-індивідуаліст, соціаліст. Автор релігійно-містичної концепції революції, в якій народжується нова людина. Згідно Ландауеру, соціалізм може бути здійснено не в результаті класової боротьби, а силою прикладу піонерів-одинаків, що створюють в рамках старого суспільства нові форми колективного життя. Також здобув популярність дослідженнями і перекладами Шекспіра на німецьку мову. Опублікував безліч найважливіших джерел з історії Великої французької революції.
Біографія З сім'ї комерсанта. Вивчав філософію і германістику в університетах Гейдельберга і Берліна. У студентські роки під впливом концепцій Прудона та Кропоткіна захопився ідеями анархізму. Редагував незалежний журнал анархо-соціалістичного спрямування «Соціаліст».
Двічі (в 1893 році — за обвинуваченням у підбурюванні до заколоту в його першому романі «Проповідник смерті», і в 1899 році — за анархістську діяльність) піддавався тюремному ув'язненню. У червні 1914 року разом зі своїм другом Мартином Бубером бере участь у групі лівих інтелектуалів, які намагалися створити міжнародну асоціацію для запобігання війні.
У 1919 році на запрошення Курта Айснера обійняв посаду міністра народної освіти в революційному уряді Баварії, перебуваючи на якій, встиг прийняти єдину постанову про заборону уроків історії в школах Баварії. Незабаром вийшов з нього через незгоду з тактикою комуністів.
Після придушення повстання заарештований і забитий до смерті.
Онук — кінорежисер Майк Ніколс.
Твори «Анархізм — Соціалізм» (1895) «Анархізм в Німеччині» (1895) «Анархічні думки про анархизме» (1901) Жовтий камінь. Казка (1910) «Жозеф Дежак» (1900) «До історії слова Анархія» (1909) «Дещо про мораль» (1893) «Про шлюб» (1910) «Про дурниці і про вибори» (1912) «Поліцейські і вбивці» (1910) «Послання з Титаніка» (1912) «Припинення війни допомогою народного самоврядування» (1911) «Соціалістичний почин» (1909)
Примітки
Посилання Густав Ландауэр, революціонер духу Ландаузр в бібліотеці vive-liberta