Песимізм — світосприйняття, сповнене безнадії, зневіри у краще майбутнє; схильність в усьому вбачати найгірші, темні сторони.
Дуже поширену елементарну форму такої оцінки ми знаходимо в песимізмі порівняльно-історичному; від Гесіода і до наших днів кожна епоха вважала себе найгіршою. Очевидно, що люди суб'єктивно особливо чутливі до бід свого часу, і цей вид песимізму — природна і практично неминуча ілюзія. Теоретично ми від неї звільняємося тоді, коли дізнаємося факт її повторення в різні епохи, в самих різних історичних умовах.
Песимістичним поглядом на історію протиставляється ідея постійного зростання людського добробуту. Свідомість, що у світі є зло і що воно не скасовується одним прогресом соціальних умов життя, викликає принципове питання про оцінку світового буття, причому крайнім з негативних відповідей є песимізм безумовний, що виразився в буддійської релігії і отримав новітню філософську обробку в системах Шопенгауера і Е. Гартмана.
Див. також
Оптимізм
Джерела Песимізм Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім.І. Франка, 2014. – 416 с. ISBN 978-966-485-156-2 Т. Лютий. Песимізм // Посилання