Горст Вернер Бухгольц ( 4 грудня 1933, Берлін — 3 березня 2003, там же) — німецький актор.

Біографія народився 4 грудня 1933 року в Берліні. Незабаром після народження сина мати Горста Буххольца Марія Газенкамп була змушена віддати його на виховання в прийомну сім'ю. Прізвище Бухгольц хлопчик отримав в 1938 році, коли його мати одружилася з шевцем Гуго Бухгольцом. Сім'я мешкала в берлінському районі Пренцлауер-Берг.

У 1941 році народилася сестра Горста Гайді, яка дала йому прізвисько «Готте», яке залишилося з ним на все життя.

У 1943 році хлопчика відправили в Сілезію в дитячий табір. Під час евакуації, поїзд піддався атаці штурмової авіації, в якій загинула половина евакуйованих дітей. До Берліна Бухгольц повернувся в 1946 році.

Горст брався за будь-яку роботу, відновив навчання в школі. Свою першу роль він зіграв на сцені шкільного театру в постановці «Підступність і кохання», далі була головна роль в п'єсі «Плоть Медузи» Георга Кайзера в театрі імені Геббеля.

У 1948 році Бухгольц працював статистом в берлінському театрі «Метрополь» і займався озвучуванням.

У 1950 році кинув школу, щоб остаточно стати актором, брав уроки акторської майстерності.

Дебют в кіно відбувся в 1952 році в масовці фільму «Слід веде до Берліна» Ірини Гарден. За роль в четвертому фільмі з його участю Горст Бухгольц був визнаний найкращим актором на Каннському кінофестивалі 1955 року. У 1956 році Бухгольц став знаменитим після головної ролі в фільмі «Хулігани» Георга Треслера. І наступний фільм з його участю «Кінцева станція — любов» підтвердив його славу німецького Джеймса Діна. Образ впертого бунтаря зробив Бухгольца кумиром молоді як в Східній, так і Західній Німеччині. У 1957 році Бухгольц знявся в стрічці «Монпті», де його партнеркою виступила Ромі Шнайдер .

У 1958 році після закінчення зйомок фільму «Воскресіння» за романом Л. М. Толстого Бухгольц одружився з французькою актрисою Міріам Брю, з якої він виконав головні ролі в цій екранізації. У них народилося двоє дітей — Крістофер і Беатріс. Світова популярність прийшла до Бухгольца з роллю в екранізації роману Томаса Манна «Визнання авантюриста Фелікса Круля». Наступною віхою в його кар'єрі став фільм «Мокрий асфальт», слідом за яким надійшла пропозиція ролі у фільмі «Тигрова бухта» 1959 року. У тому ж 1959 році відбувся дебют актора на Бродвеї в постановці «Шері» Аніти Лус .

У 1959 році Буххольц знявся в німецькому фільмі «Корабель мертвих» за однойменним романом Б. Травена. Надалі актор знімався переважно в фільмах американського, французького, англійського та італійського виробництва. У 1960—1961 роках Буххольц знявся в двох голлівудських стрічках, які завоювали світове визнання: у ролі Чіко в легендарному вестерні «Чудова сімка» і в комедії «Один, два, три» Біллі Вайлдера .

У 1973 році заради кінокомедії «… Але Джонні» Горст повернувся в Західну Німеччину. У наступні роки він був зайнятий переважно на телебаченні. У 1981 році вийшла його авторська телепередача Astro Show спільно з астрологом Елізабет Тейса . До самої своєї смерті Бухгольц працював у берлінських театрах. Останньою значною роллю в кіно стала роль лікаря концентраційного табору в оскароносному фільмі Роберто Беніньї «Життя прекрасне».

Буххольц раптово помер у 2003 році від запалення легенів, що розвинулися після операції, пов'язаної з переломом шийки стегна. Похований на берлінському цвинтарі Геерштрассе.

Фільмографія 1951: Warum? 1952: Слід веде до Берліна — Die Spur führt nach Berlin 1955: Маріанна — Marianne 1955: Die Schule der Väter 1955: Небо без зірок — Himmel ohne Sterne 1955: Регіна — Regine 1956: Хулігани — Die Halbstarken 1957: Робінзон не повинен померти / Robinson soll nicht sterben 1957: Herrscher ohne Krone 1957: Кінцева станція — любов — Endstation Liebe 1957: Монпті — Monpti 1957: Визнання авантюриста Фелікса Круля — Bekenntnisse des Hochstaplers Felix Krull 1957: Ein Stück vom Himmel 1957: Мокрий асфальт — Nasser Asphalt 1958: Воскресіння — Auferstehung 1959: Тигрова бухта — Tiger Bay 1959: Корабель мертвих — Das Totenschiff 1960: Чудова сімка — Die glorreichen Sieben 1961: Fanny : Один, два, три / (One Two Three) — Отто Людвіг Піфль 1963: Нудьга / La noia 1963: Nine Hours to Rama 1964: Operación Estambul 1965: La fabuleuse aventure de Marco Polo 1967: Jonny Banco 1967: Cervantes 1968: Astragal 1969: Come, quando, perche? 1970: La colomba non deve volare 1971: Le Sauveur 1972: The Great Waltz 1973: … Але Джонні — … aber Jonny! 1973: Lohngelder für Pittsville 1976: Frauenstation 1976: Das Superding 1976: The Savage Bees 1976: Рейд на Ентеббе — Raid on Entebbe 1977: Під покровом ночі — No Such Thing As a Vampire 1978: How the West Was Won 1978: The Cat and the Canary 1978: The Amazing Captain Nemo 1978: Деррік — Solo für Margarete 1978: Der große Karpfen Ferdinand und andere Weihnachtsgeschichten 1978: Avalanche Express 1979: De Dunquerque à la victoire 1979: The French Atlantic Affair 1979: Kur in Travemünde 1980: Деррік — Auf einem Gutshof 1981: Berlin Tunnel 81 1982: Aphrodite 1983: Сахара — Sahara 1983: Деррік — Die Tote in der Isar 1983: Liebe hat ihren Preis 1983: Heidelinde Weis: Funkeln im Auge 1984: Wenn ich mich fürchte … 1985: Кодове ім'я: Смарагд 1986: Die Fräulein von damals 1986: Crossing 1988: І скрипки замовкли 1991: Chi tocca muore 1991: Залізний орел 3: Аси — Iron Eagle III 1991: Requiem por Granada 1993: Так далеко, так близько! — In weiter Ferne, so nah! 1993: Comeback in Kampen 1994: Tödliches Erbe 1994: Печера золотої троянди — Fantaghirò 1995: Zwischen Liebe und Verrat — Der Clan der Anna Voss 1996: Der Feuervogel 1997: Geisterstunde 1997: Життя прекрасне — La vita è bella 1998: Der kleine Unterschied 1998: Voyage of Terror 1999: Dunckel 1999: Minefield 2000: Kinderraub in Rio — Eine Mutter schlägt zurück 2000: Heller als der Mond 2000: Klinikum Berlin Mitte — Leben in Bereitschaft 2001: The Enemy 2001: Der Club der grünen Witwen 2001: Traumfrau mit Verspätung 2002: In der Mitte eines Lebens 2002: Planet B: Detective Lovelorn und die Rache des Pharao 2002: Morgengrauen 2003: Atlantic Affairs

Примітки

Посилання Хорст Буххольц в каталоге Немецкой национальной библиотеки