Володимир Августович Стенберг (; 4 квітня 1899, Москва — 1 травня 1982, Москва) — російський радянський графік, сценограф, плакатист; член Об'єднання молодих художників (ОБМОХУ) у 1919—1923 роках, Лівого фронту мистецтва (ЛЕФу) у 1923—1925 роках, представник конструктивізму. Брат художника Георгія Стенберга.

Біографія Народився року в місті Москві. У 1912—1917 роках навчався в Строгановському художньо-промисловому училищі на відділеннях карбування, розпису по емалі і фарфору, театрально-декораційного мистецтва у Володимира Єгорова, Павла Кузнєцова, Олександра Янова. У 1917—1920 роках продовжив навчання в перших державних вільних майстернях на відділенні монументального живопису, скульптури, архітектури, графіки у Георгія ЯкуловаРекламафільм. .

У 1921—1924 роках працював у Інституті художньої культури; у 1922—1931 роках виступав художником-постановником у Камерному театрі Таїрова; з 1924 року — у «Радкіно», працював над кіноплакатами. У 1928—1962 роках — головний художник-оформлювач Красної площі до святкових урочистостей (спільно з братом); у 1928—1932 роках — головний художник Дніпробуду; у 1928—1933 роках — головний художник Центрального парку культури та відпочинку імені М. Горького. У 1930—1933 роках викладав в Московському архітектурно-будівельному інституті, доцент кафедри рисунка. Після смерті брата у 1933 році продовжив працювати Головним художником Красної і Радянської площ, Головним художником Мосради. В 1941 році працював головним художником Музею В. В. Маяковського в Москві. У 1949—1952 роках — головний художник «Мосміськоформлення».

Помер у Москві 1 травня 1982 року.

Творчість У 1915 році виконав декорації для вистав в кіноательє Олександра Ханжонкова, в Київському театрі оперети. В 1916 році працював над оформленням театральних вистав у Москві. У 1918—1921 роках займався оформленням театральних вистав, святковим оформленням міста, оформленням виставок, робив афіші, квітоконструкціі, індустріальні моделі. У 1920 році виконував агітаційні плакати для фронту. У 1923 році брав участь в оформленні павільйонів Всеросійської сільськогосподарської і кустарно-промислової виставки в Москві. У 1941—1945 роках створював плакати для фронту. Після війни робив діорами.

Працюючи в «Радкіно» разом з братом створив біля 300 плакатів до радянських і зарубіжних кінофільмів. Свої роботи брати підписували «2-СТЕНБЕРГ-2»Трамвай мистецтв. . Серед робіт кіноплакати до фільмів:

«Броненосець Потьомкін» (1925); «Очі кохання» (1925); «Без п'яти п'ять» (1925); «Справа Блеро» (1925); «Стальний капітан» (1925); «Робін Гуд» (1925); «Прекрасна Нівернеза» (1925); «Карін-Інгмарова дочка» (1925); «Кумир публіки» (1925); «Провінціал» (1925); «Два претендента» (1925); «Дитя ринку» (1925); «Шоста частина світу» (1926, у співавторстві з Олександром Наумовим); «Процес про три мілліона» (1926); «Дівчина із провінції» (1926); «Катастрофа» (1926); «За законом» (1926, у співавторстві з Яковом Руклевським); «Кабінет воскових фігур» (1926); «Відрізані від світу» (1926); «Пригоди підкидька» (1926); «Чашка чаю» (1926); «Нініш» (1927); «Княжна Мері» (1927, у співавторстві з Яковом Руклевським); «Мілорд Мак Грю» (1927); «Крізь полум'я» (1927); «Хід конем» (1927); «Папашин синок» (1927); «Кафе Фанконі» (1927); «Спритні ділки» (1927); «Плітка» (1928); «Шлюб на парі» (1928); «Зло світу (нетерпимість)» (1928); «Поліцейський» (1928); «Олівець Мосполіграф» (1928); «Проданий апетит» (1928); «Одинадцятий» (1928); «Цемент» (1928); «Спортивна лихорадка» (1928); «Джиммі Хіггінс» (1929); «Привід, який не повертається» (1929); «Людина з кіноапаратом» (1929); «Арсенал» (1929); «Навесні» (1929); «Генерал» (1929); «Уламок імперії» (1929); «Земля» (1930); «Опіум» (1930); «Товариш дирижабль» (1931); «Броненосець Потьомкін» (1935, у співавторстві з Лідією Стенберг). </div> Крім кіноплакатів в другій половині 1920-х брати створили невелику кількість плакатів і в інших жанрах реклами: видавничі, політичні («Опіум», 1930; «Товариш дирижабль», 1931), театральні та циркові.

В 1930-х роках Володимир створив агітаційні плакати: «Будьмо гідними синами і дочками нашої великої партії Леніна — Сталіна» (1935); «Весь радянський народ буде голосувати за подальше зміцнення наших доблесних Червоної Армії і Військово-Морського Флоту!» (1938); «Хай живе всесоюзна комуністична партія / Більшовиків / — передовий загін трудящих СРСР!» (1938). Разом з братом втілював в графіку проєкти таких архітекторів, як брати Весніни, Микола Ладовський, Микола Коллі і Аркадій Мордвинов.

Брати разом виставлялися в колі художників-авангардистів з 1919 року; брали участь у: Першій Російської виставці в Берліні у 1922 році; Всесвітній виставці в Парижі у 1925 році; Першій всесоюзній виставці плаката «Плакат на службі п'ятирічки», яка відкрилася навесні 1932 року в Москві в приміщенні Третьяковської галереї; Виставці «Художники РРФСР за 15 років. 1917—1932», яка пройшла в Ленінграді і Москві у 1932—1933 роках.

Відзнаки Срібна медаль на Міжнародній виставці декоративних мистецтв у Парижі по розділу театрально-декораційного мистецтва (1925); Перша премія на конкурсі святкового оформлення Красної площі у Москві (1928); Премія на конкурсі проєктів Будинку Рад (початок 1930-х).

Примітки

Література Андрейканіч А. І. «Антологія українського плаката першої третини ХХ століття». — Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2012. — 120 с.; сторінка 98. ISBN 966-5467-23-4.