Георгій Августович Стенберг (; 7 жовтня 1900, Москва — 15 жовтня 1933, Москва) — російський радянський графік, сценограф, плакатист; член Об'єднання молодих художників (ОБМОХУ) у 1919—1923 роках. Брат художника Володимира Стенберга.
Біографія Народився 7 жовтня 1900 року в місті Москві. У 1912—1917 роках навчався в Строгановському художньо-промисловому училищі на відділеннях карбування, розпису по емалі і фарфору, театрально-декораційного мистецтва у Володимира Єгорова, Павла Кузнєцова, Олександра Янова. У 1917—1920 роках продовжив навчання в перших державних вільних майстернях на відділенні монументального живопису, скульптури, архітектури, графіки у Георгія ЯкуловаРекламафільм. .
У 1921—1924 роках працював у Інституті художньої культури; у 1922—1931 роках виступав художником-постановником у Камерному театрі Таїрова; з 1924 року — у «Радкіно», працював над кіноплакатами. У 1928—1933 роках спільно з братом головний художник-оформлювач Красної площі до святкових урочистостей; у 1928—1932 роках спільно з братом головний художник Дніпробуду; у 1928—1933 роках — головний художник Центрального парку культури та відпочинку імені М. Горького. У 1930—1933 роках викладав в Московському архітектурно-будівельному інституті, доцент кафедри рисунка і проєктування.
Загинув у Москві 15 жовтня 1933 року, розбився на мотоциклі.
Творчість У 1918—1921 роках займався оформленням театральних вистав, святковим оформленням міста, оформленням виставок, робив афіші, квітоконструкціі, індустріальні моделі. У 1920 році виконував агітаційні плакати для фронту. У 1923 році брав участь в оформленні павільйонів Всеросійської сільськогосподарської і кустарно-промислової виставки в Москві.
Працюючи в «Радкіно» разом з братом створив біля 300 плакатів до радянських і зарубіжних кінофільмів. Свої роботи брати підписували «2-СТЕНБЕРГ-2»Трамвай мистецтв. . Серед робіт кіноплакати до фільмів:
«Робін Гуд» (1925); «Прекрасна Нівернеза» (1925); «Карін-Інгмарова дочка» (1925); «Кумир публіки» (1925); «Провінціал» (1925); «Два претендента» (1925); «Дитя ринку» (1925); «Шоста частина світу» (1926, у співавторстві з Олександром Наумовим); «Процес про три мілліона» (1926); «Дівчина із провінції» (1926); «Катастрофа» (1926); «За законом» (1926, у співавторстві з Яковом Руклевським); «Кабінет воскових фігур» (1926); «Відрізані від світу» (1926); «Пригоди підкидька» (1926); «Чашка чаю» (1926); «Нініш» (1927); «Княжна Мері» (1927, у співавторстві з Яковом Руклевським); «Мілорд Мак Грю» (1927); «Крізь полум'я» (1927); «Хід конем» (1927); «Папашин синок» (1927); «Кафе Фанконі» (1927); «Спритні ділки» (1927); «Плітка» (1928); «Шлюб на парі» (1928); «Зло світу (нетерпимість)» (1928); «Поліцейський» (1928); «Олівець Мосполіграф» (1928); «Проданий апетит» (1928); «Одинадцятий» (1928); «Цемент» (1928); «Спортивна лихорадка» (1928); «Джиммі Хіггінс» (1929); «Привід, який не повертається» (1929); «Людина з кіноапаратом» (1929). </div> Разом з братом втілював в графіку проєкти таких архітекторів, як брати Весніни, Микола Ладовський, Микола Коллі і Аркадій Мордвинов.
Брати разом виставлялися в колі художників-авангардистів з 1919 року; брали участь у: Першій Російської виставці в Берліні у 1922 році; Всесвітній виставці в Парижі у 1925 році; Першій всесоюзній виставці плаката «Плакат на службі п'ятирічки», яка відкрилася навесні 1932 року в Москві в приміщенні Третьяковської галереї; Виставці «Художники РРФСР за 15 років. 1917—1932», яка пройшла в Ленінграді і Москві у 1932—1933 роках.
Відзнаки Срібна медаль на Міжнародній виставці декоративних мистецтв у Парижі по розділу театрально-декораційного мистецтва (1925); Перша премія на конкурсі святкового оформлення Красної площі у Москві (1928); Премія на конкурсі проєктів Будинку Рад (початок 1930-х).
Примітки
Література Андрейканіч А. І. «Антологія українського плаката першої третини ХХ століття». — Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2012. — 120 с.; сторінка 99. ISBN 966-5467-23-4.