Ойгаї́нг, Ойкаїнг, Ой-кайингТашкентская область. Справочная политико-административная карта. — Ташкент: «Госкомгеодезкадастр», 2007. Масштаб 1 : 500 000. ISBN 978-9943-15-072-0 ( — спотворене кирг. «березова балка, долина беріз») — гірська річка в Бостанлицькому районі Ташкентської області Узбекистану, ліва складова річки Пскем.
У верхній течії має назву Шавурсай або Шабирсай (Тошкент. Миқёс 1 : 28 000. — Тошкент: «Узгеодезкадастр», 1995. (карта Ташкентского вилоята на обороте)). Іноді Шавурсай розглядається як самостійна річка, тоді Ойгаїнг відлічується від злиття Шавурсая з річками Тюзашу і Тастарсай.
Загальний опис Довжина Ойгаїнга від витоків до злиття з Майданталом і утворення Пскема — , площа басейну становить . Живиться сезонними снігами, талими водами льодовиків і сніжників. Середньобагаторічна витрата води дорівнює . При цьому 44—46 % річного стоку припадає на період від липня до вересня.
Заплава і річкові тераси добре виражені. За течією трапляється велика кількість морен, що залишилися від стародавніх льодовиків. В деяких місцях русло загачується великими валунами, утворюючи ділянки падіння води.
Течія річки
Шавурсай Шавурсай — верхів'я Ойгаїнга; він утворюється злиттям ТастарсаяСкладову Шавурсая Тастарсай не слід плутати з великою притокою Тастарсай, яка впадає в річку нижче (або, з іншого погляду, зливається з Шавурсаєм в Ойгаїнг), Такмаксалди і, трохи нижче, Ішакульди. Ці невеликі водотоки починаються від льодовиків Пскемського хребта: Тастарсай — від льодовика Пахтакор, Такмаксалди — від безіменного карово-нависаючого льодовика, лівий витік Ішакульди — від льодовика Калесника, правий витік Ішакульди — від льодовика КозійПопов В. Н. Западный Тянь-Шань. — Москва: «Физкультура и спорт», 1978..
Спочатку Шавурсай тече на північний захід уздовж хребта Таласький Ала-Тоо, далі повертає на схід, з деяким ухилом на південь. За поворотом на річці розташоване озеро Шабиркуль.
Ширина Шабирсая нижче від озера становить , глибина — . На річці є броди. Швидкість течії нижче від Шабиркуля становить .
За злиттям з річками Тастарсай (ліворуч) і Тюзашу (праворуч), яке відбувається практично одночасно, русло отримує назву Ойгаїнг.
Середня і нижня течія Отримавши назву Ойгаїнг, водотік далі орієнтується на північний схід і тече між Майдантальським хребтом (на північному заході) і Пскемським хребтом (на південному сході). Русло проходить серед рідколісся і чагарникових заростей.
У районі урочища Туякорин є брід. Ширина русла в середній течії (за впадінням Байкирака) складає , глибина — . Далі на березі річки стоїть сніголавинна станція Ойгаїнг. Поблизу станції розташований ще один брід і, перед впадінням значної притоки Коксу, — водомірний пост. Після підходу Коксу ширина русла досягає , глибина — . Після впадання притоки Аютор східний знову є брід. Далі, після впадання притоки Турагаїнг швидкість течії дорівнює . На берегах є ділянки деревної і, місцями, чагарникової рослинності.
В районі урочища Карабашкак Ойгаїнг повертає на південь, хоча потім східний ухил з'являється знову. За впадінням великої притоки Бештор ширина русла становить , глибина — .
Пройшовши між урочищами Сариджаяк і Кокренеат, Ойгаїнг зливається з Майданталом у річку Пскем. Поблизу злиття Ойгаїнга і Майдантала розташована метеостанція «Майдантал».
Уздовж всієї течії Ойгаїнга прокладено стежку (від пониззя до броду за Аютором Східним — по правому березі, вище — по лівому березі).
Притоки Ойгаїнга Ойгаїнг має більше 100 приток загальною довжиною близько . Середня висота водозбору дорівнює , середній модуль стоку становить .
Найбільшою лівою притокою Ойгаїнга є річка Бештор. Великими притоками також є Тастарсай, Коксу, Байкираксай, Чиралма (всі — зліва).
Примітки
Коментарі
Джерела
Література Ойгайинг — Національна енциклопедія Узбекистану (узб.). — Ташкент, 2000—2005.