Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Литвинові — парафія і храм греко-католицької громади Підгаєцького деканату Бучацької єпархії Української греко-католицької церкви в селі Литвинів Тернопільського району Тернопільської области.

Оголошена пам'яткою архітектури місцевого значенняЛист Тернопільського обласного центру охорони та наукових досліджень пам'яток культурної спадщини № 326 від 20 жовтня 2021 року..

Історія церкви В архівних джерелах немає згадок про існування церкви до середини XVIII століття, але, за переказами, в селі була невелика дерев'яна церква, яку спалювали татари. Історія теперішньої церкви села Литвинів починається з 1842 року.

Великий розголос у Підгаєцькому повіті викликала пісня «Боже, великий, єдиний», яку заспівали в церкві на Різдво. За це в 1939–1941 роках органи НКВС репресували пароха о. Аполінарія Осадцу та його родину, виславши їх до Казахстану, де вони загинули.

Під час служіння о. Миколи Старуха з церковної дзвіниці зняли два дзвони і відправили їх до Німеччини. При о. Володимирі Маруді було здійснено розпис храму, а в 1990 році парафіяни і священник перейшли в лоно УГКЦ.

За сприяння о. Івана Гарата церкву поштукатурили, перебудували капличку, а також організували зустріч парафіян з Юрієм Шухевичем. Під час його служіння на парафії перебувала ікона Зарваницької Матері Божої.

У серпні 2003 року о. Василь Майка був призначений деканом Підгаєцького деканату, і відтоді церква Різдва Пресвятої Богородиці стала деканатною. За його служіння оновлено дзвіницю, капітально відремонтовано внутрішню частину храму, здійснено розпис, придбано тетрапод, престіл, кивот та проскомедійник.

На парафії діють: Вівтарна дружина, спільнота «Великої обітниці», братство «Апостольство молитви» та спільнота «Матері в молитві». На території є капличка Пресвятої Богородиці, пам'ятний хрест на честь тисячоліття хрещення Руси-України та хрест на честь скасування панщини 1848 року. Парафія має у власності парафіяльний будинок.

Парохи о. Йоан Крайковський, о. Петро Крайковський (з 1860), о. Курович, о. Лотоцький (з 1914), о. Йосиф Коровець (до 1931), о. Аполінарій Осадца (з 1932), о. Йосиф Коровець (1940—1941), о. Микола Старух (1941—1944), о. Назаревич (1944—1946), о. Грабовський, о. Володимир Соломка (1947), о. Йосиф Коровець, о. Михайло Грабельський, о. Володимир Маруда (1970—1994), о. Михайло Касіян (1994—1995), о. Іван Гарат (1996—лютий 1998), о. Василь Майка (з лютого 1998).

Примітки

Джерела