Ян Гюйґен ван Лінсхотен (гол. Jan Huygen van Linschoten, 1563 — 8 лютого 1611) — голландський мореплавець, картограф та письменник. Альтернативне (сучасне голландське) написання його другого імені — Huijgen.

Лінсхотен багато подорожував регіонами Азії (Ост-Індії), що належали Португалії або знаходились під португальським впливом. Служив секретарем португальського архієпископа в Гоа між 1583 і 1588 роками. Став відомий завдяки публікації в Європі важливої систематизованої інформації про азійську торгівлю та мореплавання, яку португальці тримали в секреті. У 1596 р. він опублікував книгу «Itinerario» (пізніше видану англійською як «Discours of Voyages into Ye East & West Indies»), де вперше в Європі графічно відображені детальні карти подорожей до Ост-Індії, зокрема до Індії. Під час свого перебування в Гоа, Ян Гюйґен методично копіював строго секретні карти аркуш за аркушем. Що ще більш важливо, Ян Гюйґен надав навігаційні дані, такі як течії, глибини, острови та мілини, що було абсолютно важливим для безпечної навігації, а також зображення фрагментів узбережжя для орієнтації на місці. Публікація навігаційних маршрутів дозволила відкрити торгові шляхи в Ост-Індію голландцям, французам та англійцям. Як наслідок, Голландська Ост-Індійська компанія та Британська Ост-Індійська компанія в XVII ст. зруйнують монополію, якою користувалися португальці у своїй торгівлі з Ост-Індією протягом всього XVI століття.

Народження і раннє життя Ян Гюйґен народився в Гарлемі (Нідерланди), 1563 року, в родині нотаріуса. Сім'я переїхала до міста Енкгейзен, коли він був молодим. Додаток прізвища ван Лінсхотен могло б свідчити про те, що його сім'я походила з однойменного поселення біля Утрехту .

У 1579 р. Гюйґен виїхав до Іспанії до свого старшого брата Віллема, який працював купцем у Севільї. Він вивчив іспанську мову і працював там до 1580 року, після чого влаштувався на роботу в Лісабон, Португалія, співпрацюючи з іншим купцем. Спад торгівлі змусив його шукати альтернативи. За протекцією Віллема, який був знайомий з новопризначеним архієпископом португальської колонії Гоа, домініканцем Фра Жуаном Вісенте да Фонсека, молодший Гюйґен був призначений секретарем архієпископа. 8 квітня 1583 р. Гюйґен вирушив у п'ятимісячну подорож до Гоа через Мадейру, Гвінею, мис Доброї Надії, Мадагаскар і Мозамбік.

Гоа

Перебуваючи в Гоа, Ян Гюйґен вів щоденник своїх спостережень за португальським містом, збираючи інформацію про європейців, індійців та інших азійців, які там мешкали. Він також мав доступ до карт та іншої привілейованої інформації про торгівлю та португальське судноплавство в Південно-Східній Азії та використовував свої навички картографії та малювання, щоб копіювати та малювати нові карти, відтворюючи на них значну кількість морської та комерційної інформації. Кілька морських карт, які він скопіював, португальці ретельно тримали в таємниці більше століття.

Пізніше, повернувшись до Енкгейзена, він збирав звіти від інших мандрівників, таких як його друг Дірк «Китаєць» Герріц, також мешканця Енкгейзена, який заробив своє прізвисько завдяки подорожам на Далекий Схід, і був першим голландцем, який подорожував до Китаю та Японії у трьох плаваннях на Нау-ду-Трато як констебль артилерії. Ян Гюйґен описав умови торгівлі між різними країнами та морські шляхи для подорожей між ними. Пізніше ця інформація допомогла як голландцям, так і англійцям кинути виклик португальській монополії на ост-індійську торгівлю.

Смерть у 1587 року його роботодавця, архієпископа Гоа, під час його поїздки до Лісабона для звітування перед королем Португалії, означала закінчення секретарської кар'єри Гюйґена. Він вирушив у Лісабон у січні 1589 р., зупинившись на португальській перевалочній базі на острові Святої Єлени в травні 1589 р.

Азорські острови

Зворотній шлях був перерваний в серпні 1589 року на Азорських островах, біля острова Корву, коли флотилію з шести суден (п'ять з Індії та одне з Малакки), на одному з яких перебував Лінсхотен, почали переслідувати кораблі англійських піратів Френсіса Дрейка і лорда Камберленда. Це змусило португальців судна шукати прихистку в порту Ангра на о. Терсейра, що находився під владою португальців. Однак 4 серпня сильний шторм обрушився на місто і кораблі, які стояли на якорі в затоці. Через шторм галеон з Малакки затонув, а сам Лінсхотен пізніше згадував про це у своєму «Itinerario»: «У цій корабельній аварії корабля з Малакки було втрачено багато цінних товарів, оскільки він був найбагатшим з усіх кораблів, і він привіз з Китаю, Молукських островів та інших островів багато дорогоцінностей, таких як шовк, золоті та срібні предмети, порцеляна та інші цінні речі, тюки з якими спливали у воді і прибивались на узбережжя, все ще збираючи частину цього товару, а також деяку кількість перцю, гвоздики та мускатного горіха (…). Все те, що вдалось врятувати було доставлено ​​до митниці, що є місцем сплати податків, щоб вони не уникнули сплати податку, незалежно від жалюгідного стану тих, хто після неймовірно важкої та надзвичайно складної трирічної поїздки зазнав таких великих збитків із втратою цього корабля» (Itinerario).Через цю кораблетрощу Лінсхотен затримався в місті Ангра на два роки, щоб вести звіт цінностям, які піднімались з затонулого галеона. У цей період він подорожував островом як наземним, так і морським шляхом, описавши враження через кілька років в своїй книзі. На доручення губернатора острова Хуана де Урбіна, Лінсхотен виготовив карту і серію зображень Ангри і острова Терсейра. Зображення Ангри Лінсхотена вважається найпершим її відтворенням.

Гюйґен дістався Лісабону лише в січні 1592 року. Там він провів шість місяців, перш ніж у липні 1592 р. вирушив до рідного Енкгейзена.

Перше плавання з Баренцем

У червні 1594 році Гюйґен (нині записаний як Linschoten) відплив з о. Тесел в експедицію, організовану голландським купцем Балтазаром де Мушероном з Антверпена для пошуку Північно-східного проходу в Азію через Арктику (голландці називали його «шлях через Північний Мис до Катей та островів прянощів»). Голландці шукали цей прохід через бажання уникнути зіткнення з португальцями, які контролювали південний шлях навколо мису Доброї Надії і тому, що вважали, що північний шлях через Арктику набагато коротший, ніж південний навколо Африки.

Флот із трьох кораблів на чолі з голландським картографом Віллемом Баренцом мав зайти в Карське море з надією знайти Північно-східний прохід в Азію над СибіромSynge 1912, p. 258. На острові Вільямс екіпаж вперше зіткнувся з білим ведмедем. Їм вдалося затягнути його на борт, але ведмідь розлютився і був убитий. Баренцу та Корнеліус Нею вдалось дійти до західного узбережжя Нової Землі, але коли кораблі пройшли вздовж її берегів на північ, великі айсберги змусили повернути їх назад.

Друге плавання з Баренцем

Наступного, 1595 року, Баренц знову відплив на пошуки Північно-Східного проходу на чолі флотилії з шести кораблів, завантажених товарами, які були призначені для торгівлі з КитаємULT 2009, web. Експедиція натрапила на «диких людей» (самоїдів), і врешті-решт була змушена повернутись назад, коли на входу в Карський пролив виявила, що внаслідок несприятливих погодних умов море замерзло. Лінсхотен був одним із двох членів флотилії, який видавав звіти про експедицію Баренца.

Ван Лінсхотен не брав участі у третьому, останньому плаванні Баренца.

Повернення до Голландії У 1595 р., за сприяння амстердамського видавця Корнеліса Клаеша, який спеціалізувався на судноплавстві, географії та подорожах, вийшла друком книга ван Лінсхотена — «Reys-gheschrift vande navigatien der Portugaloysers in Orienten» (Подорожні звіти про португальське судноплавство на Сході). Ця робота містила описи численних морських маршрутів не тільки для судноплавства між Португалією та колоніями Ост-Індії, але також між Індією, Китаєм та ЯпонієюSimon Schama, The Embarrassment of Riches: An Interpretation of Dutch Culture in the Golden Age. New York: Vintage Books, 1987, p. 438.. Вона також містить одне з найбільш ранніх європейських повідомлень про вживання чаю в Японії:

«Їхня манера їсти та пити така: у кожної людини є персональний стіл, без скатертини та серветок, і їдять за допомогою двох шматочків дерева, як люди з Чини: вони п'ють вино з рису, через яке робляться п'яні, а після м'яса вони вживають певний напій, який являє собою горщик з водою, яку вони п'ють такою гарячою, як тільки можуть, будь то зима чи літо… Вищезазначена тепла вода виготовляється з порошком певної трави, який називається Чаа, і який вони дуже люблять і шанують»У тому ж 1595 році він одружився з Рейною Мейнер Сейменс з Енкгейзена. Вона була «вже на четвертому місяці вагітності від свого потенційного другого чоловіка…. На момент її заручин Рейні Сейменс було тридцять один рік і вона мала трьох дітей. Морська кар'єра її коханого, можливо, пришвидшило їх одруження».

Ян Гюйґен також написав дві інші книги: Beschryvinghe van de gantsche custe van Guinea, Manicongo, Angola ende tegen over de Cabo de S. Augustijn in Brasilien, de eyghenschappen des gheheelen Oceanische Zees (Опис усього берега Гвінеї, Маніконго, Анголи і аж до Кабо-де-Сент-Августус в Бразилії, Характеристика цілого Атлантичного океану), опублікована в 1597 р .; та Itinerario: Voyage ofte schipvaert van Jan Huyghen van Linschoten naer Oost ofte Portugaels Indien, 1579—1592 (Звіт про подорож моряка Яна Гюйґена ван Лінсхотена до португальської Ост-Індії в 1579—1592 рр.), опублікований у 1596 роціSchama, p. 28.. Карту, опубліковану в цій книзі — «Повний і детальний опис… регіонів Китаю, Кохінхіни, Камбоджі, Чампи, Сіама, Малакки, Аракана і Пегу» (Exacta & accurata delinatio… regionibus China, Cauchinchina, Camboja, sive Champa, Syao, Malacca, Arracan & Pegu ), підготував Петер ПланціусLeo Bagrow, History of Cartography, revised and enlarged by R. A. Skelton, London, Watts, 1964, p. 265. Exacta & accurata delinatio cum orarum maritimarum tum etiam locorum terrestrium quæ in regionibus China, Cauchinchina, Camboja, sive Champa, Syao, Malacca, Arracan & Pegu ; Cornelis Koeman, Jan Huygen Van Linschoten, Coimbra, Universidade de Coimbra Biblioteca Geral 1, 1984, Centro de Estudos de Historia e Cartografia, Vol. 153, pp. 39–41. Also in Revista da Universidade de Coimbra, vol. 32, 1985, pp. 27–47..

Англомовне видання «Itinerario» було опубліковане в Лондоні в 1598 р. Під назвою «Iohn Huighen van Linschoten his Discours of Voyages into ye Easte & West Indies». Того ж року вийшло друком німецьке видання. Воно вважалось дуже важливим і було опубліковане латинською мовою у Франкфурті в 1599 р. Ще два латинських переклади вийшли в Амстердамі у 1599 році і у Франції в 1610 р.For a list of the various editions, see Koeman (1985: pp. 41ff.)

«Itinerario» продовжували перевидавати після смерті Лінсхотена в 1611 році аж до середини 17 століття. Ян Гюйґен також опублікував у 1597 р. голландський переклад книги отця Хосе де Акости про Іспанську Америку під назвою Historia naturael ende morael van de Westersche Indien та власний академічний звіт про свої подорожі на Північ у 1601 р. Він став акціонером VOC (Ост-Індійської Компанії) у 1606 році. У 1609 р. він також опублікував на голландській мові лист герцога Лерми, улюбленця короля, до Філіпа III Іспанського, про повстання морисків в Іспанії. Того ж року його попросили дати висновок щодо заснування майбутньої WIC (Вест-Індійської компанії).

На додаток до детальних карт цих місць, Лінсхотен також надав географічний «ключ» для розблокування португальської блокади при проходженні через Малаккську протоку. Він запропонував торговцям подорожувати до Ост-Індії обходячи Суматру з півдня через Зондську протоку, тим самим мінімізуючи ризик втручання Португалії. Зрештою цей прохід став головним голландським шляхом до Південно-Східної Азії і його використання започаткувало колонізацію територій, з яких складається сучасна Індонезія.