Човен-довбанка (стор.: 82), каное-довбанка, довбанка, однодеревка, кадовба — човен, виготовлений шляхом видовбування серцевини стовбура одного суцільного дерева. Це тип судна, який масово використовували з доісторичних часів до XIX століття, а в Африці, на островах Тихого океану і навіть у деяких місцях Європи використовують і донині. Інша назва цього типу човна, яку переважно використовували у класичних грецьких текстах — «моноксилон» (від : μονό- «одиночне» + ξύλον «дерево»). Моноксилони або моноксили широко використовували кельти та стародавні слов'яни«Про управління імперією» Костянтина VII Порфирогенета (Багрянородного) 948—952 років // Німчук В. Історія української мови. Хрестоматія Х-ХІІІ ст. — Житомир: Полісся, 2015. — С. 17-20.

Довбанка — це найдавніший тип човнів, відомий дотепер археологам, перші зразки їх, знайдені в Європі, Азії та Африці, датуються неолітом (близько 8000 р. до н. е.)1000 Inventions and Discoveries, by Roger Bridgman. Можливо, це зумовлено тим, що виготовлені з масивного цільного дерев'яного стовбура човни-довбанки збереглися в часі краще, ніж човни, виготовлені з очерету, кори або шкіри. Традиції будівництва та використання човнів-довбанок в сучасному естонському регіоні Соомаа внесено до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Будівництво

Будівництво човна-довбанки починається з вибору колоди відповідних розмірів. Відтак з її внутрішньої частини видаляють таку кількість деревини, щоб зробити судно відносно легким та плавучим, але все ще досить міцним, щоб утримувати екіпаж з вантажем. В Північних широтах колоду зазвичай видовбували з південної сторони стовбура, там де щільність річних колець менша, а деревина м'якша, залишаючи найтвердішу частину стовбура для днища човна. Часто для виготовлення довбанок вибирали певні породи деревини, виходячи з їх міцності, довговічності та щільності. Для мінімізації опору води, зовнішню форму човна робили з загостреннями на носі та кормі.

Будівництво складається з декількох етапів. Спочатку з зовнішньої сторони колоди видаляли кору. Далі видаляли деревину з середини стовбура. До появи металевих інструментів довбанки часто виготовляли за допомогою розведення в колоді контрольованого вогнища, після чого згорілу деревину видаляли за допомогою кам'яних тесел або морських мушель.

Іншим методом є вирізання у внутрішній частині колоди паралельних насічок, а потім розколювання та видалення деревини між насічками. Після видалення внутрішньої частини, зовнішню сторону човна обтесували та робили гладкою за допомогою ножів, сокир або тесел.Будівництво довбанки не є технологічно складним процесом і потребує достатньо простих знарядь, проте ця робота вимагає докладення великих фізичних зусиль і займає багато часу. Щоб видовбати човен зі стовбуру достатньо будь-якої сокири (навіть кам'яної), а контрольоване використання вогню, крім того, що зміцнює деревину і захищає її від паразитів, значно скорочує витрати сил і часуDe Graeve M. C. 1981, The Ships of the Ancient Near East (2000—500 b. C.), Leuven, p. 99. Під час етнографічних досліджень у польському прикордонному селі Ганна на річці Західний Буг було встановлено, що для виготовлення сучасними підручними засобами човна-довбанки, двом майстрам потрібно близько 7-10 днів.

Більш примітивні конструкції довбанок зберігають оригінальні форми дерева з круглим дном. Щоб створити плоскодонну форму човна з широким днищем, боки видовбаної колоди обережно розпарювали в гарячій воді, поки вони не ставали податливими, а потім вигинали.

Для плавання у бурхливих водах відкритого океану, каное-довбанки могли бути обладнані виносними балансирами (аутригерами) — одну або дві менші дерев'яні колоди кріпили паралельно до основного корпусу човна на довгих виносних планках. У випадку встановлення двох балансирів, вони кріпились по одному з кожного боку корпуса.

Європа У стародавній Європі багато довбанок виготовлялась зі стовбурів липи. По-перше, з часів мезоліту, після танення останнього віслинського зледеніння липи у Європі було багато і вона була легкодоступна. По-друге, в тогочасних лісах липи були одними з найвищих дерев, що сприяло будівництву довших човнів. Деревина липи також добре піддається обробці і не схильна до розколювання або розтріскування. Липа була також легша за більшість інших типів дерев у європейських пралісах, і через це човни, виготовлені з деревини липи мають більшу вантажопідйомність і їх легше переносити.

В доісторичні та історичні часи довбанки широко використовували по всій Європі. Німецький дослідник Крістіан Гірте оцінює кількість археологічних знахідок човнів-довбанок по всій Європі приблизно в три тисячіChristian Hirte: Zur Archäologie monoxyler Wasserfahrzeuge im nördlichen Mitteleuropa. Eine Studie zur Repräsentativität der Quellen in chorologischer, chronologischer und konzeptioneller Hinsicht. Dissertation, Christian-Albrechts-Universität zu Kiel 1987..

Нідерланди Знайдене в 1955 році в провінції Дренте в Нідерландах мезолітичне каное з Пессе — соснова довбанка, яка датується періодом між 8040 р. і 7510 р. до нашої ери, вважається найстарішим знайденим досьогодні у світі човномhttp://bootvanpesse.com/. Інші довбанки, виявлені в Нідерландах, включають два човни з провінції Північна Голландія: один знайдений в 2003 р. поблизу Ейтгеста, датований 617—600 рр. до н. е. і другий, знайдений в 2007 році поблизу Ден-Увера, датований 3300-3000 рр. до н. е..

Франція На території Франції найдавніші відомі довбанки були виявлені в регіоні річки Сени. Знайдена в старому річищі Сени Нуаян-сюр-Сенська довбанка, виготовлена зі стовбура сосни, датується мезолітом — приблизно 7190-6450 рр до н. е.Daniel Mordant: Noyen-sur-Seine avant le Néolithique: des vestiges mésolithiques en milieu humide. In: Bulletin du Groupement archéologique de Seine-et-Marne, n° 28-31, années 1987—1990 (1992), S. 17–38Gérard Cordier: Pirogues monoxyles de France In: Bulletin de la Société préhistorique française 1972 S. 206—211. Знайдені на території Парижа Берсійські човни-довбанки були виготовлені вже в неоліті — в період між 4800-4300 і 2700 роками до нашої ериArnold Béat. Les pirogues néolithiques de Paris-Bercy [Traces de travail et techniques de façonnage]. In: Archaeonautica, 14, 1998. Construction navale maritime et fluviale. Approches archéologique, historique et ethnologique. pp. 73-78. .

Німеччина У Німеччині такий тип човнів знаний як айнбаум (, дослівно — «одне дерево»). У старому ганзейському місті Штральзунді у 2002 році було розкопано три човни, які отримали назву Штральзундські довбанки. Два човни були датовані близько 5000 роками до н.е. і виявились найстарішими човнами, знайденими в Балтійському регіоні. Третій човен (віком 4000 років до н.е.) був завдовжки 12 метрів і є найдовшим човном-довбанкою, знайденим у цьому регіоні. На жаль, знахідки були пошкоджені і втрачені через погані умови зберігання.

Швейцарія Найстарішим човном, знайденим у Швейцарії, вважається датована серединою V тис. до н. е. довбанка, що була виявлена в 2011 році під час розкопок на узбережжі озера Моос в Моосзеедорфі, кантон Берн. Ця довбанка була виготовлена з липи й мала довжину близько 6 метрів при ширині 65 см і товщині бортів всього один сантиметр.

У 1991 році залишки довбанки з липи довжиною майже 6 метрів були знайдені в місті Меннедорф-Штрандбад, біля Цюрихського озера. Цей човен був датований приблизно 4000 роком до н. е..

Італія Найстаріший човен-довбанка в Середземноморському регіоні Європи був знайдений в 1993 році при підводних археологічних розкопках ранньонеолітичного селища La Marmotta на озері Браччано в Лаціо, Італія. Це майже 10-метровий човен віком приблизно 7500 років до н.е., що отримав назву La Marmotta-1MA Fugazzola Delpino, M. Mineo: La piroga neolítica del lago di Bracciano («La Marmotta 1»), in: Bullettino di Paletnologia Italiana 86, ns IV (1995) 197—266.. Пізніше на цьому ж місці було знайдено ще декілька човнів-довбанок. Ці човни, разом із іншими знахідками з селища La Marmotta, зберігаються в спеціально створеній залі в Національному музеї доісторичних часів і етнографії в Римі.

Оскільки озеро Браччано через річку Арроне з'єднується з Тірренським морем, була висунута гіпотеза, що човни-довбанки, подібні знайденим, могли використовувати для плавання у відкритому морі . Щоб перевірити цю версію, команда чеських археологів побудувала репліку човна та пропливла на ньому близько 800 км уздовж узбережжя Середземного моря, підтвердивши його морехідні якостіRadomir Tichy, Monoxylon Expeditions 1995 and 1998. Facts about the oldest Sea Navigation. Experimental Archeology in Europe. Balance sheet 2002. Issue 1, 2002, pp. 189—197.Summary report of the Monoxylon expeditions (Czech/English/French).

Велика Британія

Найстарішу на території Великої Британії Генсонську довбанку було знайдено у 1998 році в Шардлоу на південь від Дербі, Англія. Чотириметровий човен, який був датований бронзовою добою (приблизно 1500 р. до н. е.) тепер експонується в музеї Дербі. 2001 року на півдні Шотландії в Карпов-Бенк, поблизу Абернеті в естуарії річки Тей було розкопано дев'ятиметрову Карповську довбанку доби пізньої бронзи, що датується приблизно 1000 р. до н. е. Карповська довбанка є одним із найкраще збережених доісторичних човнів-довбанок в Британії і другим за віком човном-довбанкою в Шотландії.

Човни пізньої залізної доби (близько 300 року до н. е.) — Пульську та Гесголмську довбанки було виявлено, відповідно, в Дорсеті і Східному Йоркширі в Англії. Загальна довжина Гесголмського човна становить 13 метрів при ширині 1,4 метра, така ширина дозволяла гребцям сидіти на лавах по двоє. Університет міста Галл, в якому зберігається Генсонський човен, описав його в 2010 році як найдовший знайдений човен-довбанку у Великій Британії .

У 2012 році в парку Гліндур, Монмут, Монмутшир в Уельсі, під час розкопок, проведених Археологічним товариством Монмута, було виявлено три паралельні канали, які на думку дослідників використовували для спуску на воду неолітичного тримарана-довбанки, подібного довжиною до човна з Лергана. Вуглецевим аналізом човен був датований 3700 +/- 25 р.р. до н.еClark S, Monmouth Archeological Society. The Lost Lake evidence of Prehistoric Boat Building, 2013 () .

Ірландія У 1902 р. дубовий човен-довбанка завдовжки 15 м і 1 м завширшки був знайдений в Аддергуле-Бог, Лерган, графство Голвей в Ірландії, і експонується в Національному музеї Ірландії. Радіовуглецева дата лурганського човна становила 3940 +/- 25 р.р. до н. е. На човні є отвори, що свідчать про те, що він мав аутригер або був приєднаний до іншого човна.

Скандинавія У Скандинавії було знайдено багато доісторичних човнів-довбанок. Ці човни використовували для перевезення вантажів та для риболовлі, а іноді — для китобійного промислу та полювання на моржів. Довжина довбанок була обмежена розмірами дерев у прадавніх лісах і досягала 12 метрів завдовжки.

У Данії в 2001 р., а також за кілька років до цього, під час широкомасштабних археологічних розкопок в місті Егодален, на північ від Орхуса, було виявлено кілька видовбаних каное з липи. Вони були датовані вуглецевим аналізом 5210-4910 р.р. до н. е. і є найстарішими дотепер відомими човнами в Північній Європі.У Скандинавії в пізніших моделях довбанок борти човнів нарощували за допомогою додаткових дошок, що покращувало вантажопідйомність і морехідні якості цих човнів. Врешті-решт, довбанка зменшилася до виготовленого з цільної колоди кіля, а корпус човнів стали виготовляти повністю з дошок.

Країни Балтії У країнах Балтії традиція виготовляти човни-довбанки збереглася до XX—XXI століть в Естонії, де сезонні повені в пустоші Соомаа площею 390 км2 унеможливлюють інші звичайні засоби пересування, крім човнів. В останні десятиліття новий сплеск інтересу до виготовлення довбанок (естонською гааб'яс) відродив в Естонії цю традицію. 1 грудня 2021 року традиції будівництва та використання човнів-довбанок в естонському регіоні Соомаа було внесено до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Чехія