Судно — це будь-який плавучий засіб, призначений або фактично використаний для пересування по воді. Відповідно до Міжнародних конвенцій (зокрема SOLAS 1974, MARPOL 1973/78, Конвенції ООН з морського права 1982 року (UNCLOS, 1982)), термін охоплює плавучі засоби будь-якого типу, що діють у морському середовищі, включаючи військові кораблі, катери, баржі, підводні апарати, судна на повітряній подушці, гідролітаки, а також стаціонарні або плавучі платформи.Класифікаційне товариство «Регістр судноплавства України». Регістрова книга суден.
Термін Слово судно є однокореневим з посуд, судина, судник, судок і походить від ранішого суд («посудина»), спорідненого з («посудина»), , («бочка»). Подібний паралелізм у назвах плавзасобів і посуду можна знайти і в інших мовах: напр., (від — «маленька посудина») може означати і «судно», і «посудина», і «судина». Для («посудина», «щось складене») припускають спільне походження з суд (первісним значенням якого, за однією з гіпотез, було «зібрання»).
Колись суднами називали і військові кораблі, з XX століття ця назва вживається тільки щодо пасажирських, торгівельних, допоміжних плавальних засобівКорабель // .
Нормативним є наголос на останньому складі , і хоча іноді трапляються твердження, що в значенні «плавзасіб» правильно наголошувати перший склад (саме з таким наголошенням слово наведене у ВТССУМ), а з наголосом на другий вживати тільки значенні «медична посудина», словники української мови XIX—XX століття подають слово судно лише із наголошеним другим складом.
Визначення поняття «судно» у міжнародних конвенціях:
Згідно з Конвенцією ООН з морського права (United Nations Convention on the Law of the Sea —UNCLOS, 1982): «Судно» (vessel, ship) — будь-який плавучий засіб, що використовується або може бути використаний як транспортний засіб на воді, незалежно від його призначення — комерційного, військового, дослідницького, риболовного тощо. Згідно з Міжнародною конвенцією з охорони людського життя на морі (SOLAS, 1974): «Судно» означає плавучий засіб будь-якого типу, що діє в морському середовищі, включаючи підводні апарати, плавучі засоби, а також стаціонарні чи плавучі платформи. Згідно з Міжнародною конвенцією про запобігання забрудненню з суден (MARPOL, 1973/78): «Судно» означає плавучий засіб будь-якого типу, що діє в морському середовищі, та включає судна на підводних крилах, апарати на повітряній подушці, підводні апарати, плавучі споруди і стаціонарні або плавучі платформи. Відповідно до Міжнародної конвенції про вантажну марку (Load Line Convention, 1966): «Судно» — будь-який плавучий засіб, що здійснює міжнародне плавання.
Міжнародно-правовий статус суден Міжнародно-правовий статус суден залежить від того, є вони військовими кораблями і суднами, чи належать до торгових суденСловарь международного морского права. — Москва: Международные отношения. 1985..
Військові кораблі і військово-допоміжні судна є державними суднами, належать військово-морським силам однієї з держав і відповідають критеріям, передбаченим Конвенцією про відкрите море і Конвенцією ООН з морського права. Військові кораблі і судна мають суверенний імунітет держави прапора від іноземної юрисдикції, тобто на них не розповсюджується дія карних, цивільно-правових, адміністративних законів будь-якої держави, крім держави прапора, вони та їх екіпаж (команда) непідсудні іноземним владам, вільні від примусових дій з боку іноземних влад. Держава прапора несе повну міжнародну відповідальність за будь-який збиток, нанесений прибережній країні внаслідок неправомірних дій військового корабля чи судна. При перебуванні в іноземному порту військовий корабель (судно) має низку пільг і привілеїв порівнюючи з торговими суднами — звільняється від усіх видів зборів, санітарного, митного оглядів тощо.
Торговим судном в міжнародно-правовому сенсі є будь-яке судно, що не є військовим. До торгових суден належать усі самохідні і несамохідні плавзасоби, які використовують для транспортування вантажів, пасажирів, багажу, пошти, рибного або іншого морського промислу, добування корисних копалин, рятування, буксирування, несення спеціальних служб (охорона промислів, санітарної і карантинної служби), наукових, навчальних і культурних цілей. Разом з тим, існує тенденція виділити з невійськових суден державні судна, які використовують для спеціальних цілей (так званих публічних цілей: судна рибоохорони, берегової охорони узбережжя тощо), для яких встановлюється правовий режим, близький до статусу військових суден. Законодавство деяких держав зараховує до торгових суден тільки судна, які використовують для перевезення вантажів, пасажирів і багажу, встановивши для науково-дослідних суден, криголамів та інших спеціальних суден особливий правовий режим.
Класифікація суден Установа, що займається реєстрацією суден та оцінюванням їх характеристик за допомогою інституту сюрвеєрів на основі розроблених нею правил побудови суден різних типів, називається класифікаційним (або реєстраційним) товариством. Ця оцінка полягає у тому, що класифікаційні товариства присвоюють суднам той чи інший так званий технічний клас, причому для суден, які будуються за правилами цих товариств і під наглядом їхніх агентів, присвоєння цього класу є значно простішою процедурою, ніж присвоєння технічного класу суднам, конструкція яких відступає від цих правил.
Залежно від призначення і технічних характеристик судна і кораблі поділяються на типи, а в межах типів — на підтипи з урахуванням дальності плавання, тоннажу або спеціалізації. Реєстрові судна класифікують за такими ознаками: за призначенням
транспортні (пасажирські: морські лайнери, круїзні судна; вантажні: ролкери, балкери, танкери, універсали; вантажопасажирські), промислові (риболовецькі і рибопереробні: сейнери, траулери, китобійні судна, дрифтери), науково-дослідні (експедиційні, гідрографічні), навчальні та спортивні, спеціальні (лоцманські, плавучі маяки, водолазні, пожежні, для видобування корисних копалин на шельфі), судноремонтні (плавмайстерні, плавучі крани, плавучий док), службові (криголами, буксири, штовхачі, роз'їзні), рятувальні (бази, боти, понтони, буксири), технічні (ґрунтовози, днопоглиблювачі). за районом плавання морські (далекого, необмеженого, прибережного плавання, рейдові), внутрішнього плавання (річкові, озерні), змішаного плавання (річка — море). за типом головного двигуна (енергетичної установки) теплоходи (двигун внутрішнього згоряння), пароплави (парова машина), турбоходи (парова турбіна), газотурбоходи (газова турбіна), дизель-електроходи (електричні установки, які отримують енергію від двигуна внутрішнього згоряння), електроходи (електричні установки, які отримують енергію від турбіни), атомоходи (атомна енергетична установка). за способом утримання положення відносно поверхні води водовитісні, підводні, з динамічними принципами підтримки (глісери, на підводних крилах, на повітряній подушці). за способом руху і типом рушія самохідні: вітрильні, моторні судна водовитісні (гвинтові, з крильчастим, водометним або роторним рушієм), неводовитісні судна на повітряній подушці. несамохідні судна: можуть пересуватись по воді за допомогою буксира: (наприклад, баржі).
за матеріалом корпусу Сталеві, з легких сплавів, пластмасові, дерев'яні, залізобетонні, композитні тощо. за архітектурно-конструктивним типом і кількістю гребних валів Одно- і двокорпусні, одно- і багатопалубні, з кормовим, середнім і проміжним розташуванням машинного відділення, одновальні, двовальні тощо.
Технічний тип присвоюється суднам на певний термін, зазвичай 5-річний, після закінчення якого кожне судно для збереження свого типу повинно пройти огляд з боку класифікаційної установи. На основі цих оглядів вирішуються питання, чи може бути збережений присвоєний раніше судну тип, який ремонт необхідний для збереження судном типу тощо. При будь-яких більш-менш значних аваріях судно автоматично втрачає свій тип, який може бути відновлений лише на основі спеціального огляду судна за рішенням і на умовах, що залежать від класифікаційного товариства. Найбільші класифікаційні товариства з 1968 року об'єднані у Міжнародну асоціацію класифікаційних товариств () і понад 90 % тоннажу світового торговельного флоту перебуває в товариствах-членах IACS .
Конструкція судна Судно є складною інженерною спорудою, яка складається з корпусу, надбудов зі службовими і жилими приміщеннями, технічних засобів, пристроїв, систем та обладнання.
Кожному типу судна відповідає особлива форма корпусу, що залежить від багатьох факторів: призначення судна, умов його експлуатації, швидкості ходу, якості судна та ін. Корпус рухомого судна, аби зменшити опір води та повітря його руху, зазвичай виконується у формі подовженого тіла обтічної форми. Корпуси таких суден мають загострені краї і плавні переходи бічних поверхонь у площину днища. Корпуси стояночних суден, швидкість руху яких не має великого значення, навпаки, роблять прямокутними або площинної форми для спрощення технології їх будівництваЧайников К. Н. Общее устройство судов. — Ленинград: Судостроение. 1971..
Передній, у напрямку руху, край корпусу називається носовим або носом судна, протилежний йому край — кормовий або корма. Аби судно, що йде по сильно схвильованої водній поверхні, не заривалося краями в хвилю, борти корпусу в носовій частині по висоті розширюють (розвалюють). Форми обрисів сучасних суднових корпусів сформувалися в результаті довголітньої практики. Корма судна зазвичай має складнішу конфігурацію, ніж ніс. Це зумовлено тим, що в кормовій частині розміщуються пристрої, що забезпечують маневреність судна — гребні гвинти, стерно тощо (так звана гвинто-стернова група), яким необхідно забезпечити найкращі умови роботи. Форма корпусу всіх рухомих суден в поперечному розрізі робиться симетричною для того, щоб опір його руху на кожен борт корпусу взаємно врівноважувався, а дії керма в кожен бік були б однакові. Поверхні, що обмежують корпус судна зверху, з боків і знизу, відповідно називаються верхньої палубою, бортами і днищем.
Кромки, які утворюються при перетині бортових поверхонь корпусу з діаметральною площиною в носі і кормі судна (якими сполучаються поверхні правого і лівого борту), називаються штевнями. Носовий штевень називається форштевнем, кормовий штевень — ахтерштевнем. Форма обрисів штевнів визначається призначенням судна.
Існують такі форми форштевнів: похилий форштевень характеризується прямою похилою лінією, а в підводній частині плавно або під кутом переходить в кільову лінію. Такий форштевень надає судну спрямованість вперед, в поєднанні з розвалом бортів в носовій частині збільшує корисну площу верхньої палуби і покращує підйомність судна на хвилю; кліперский форштевень характеризується плавною спрямованою верхнім кінцем вперед лінією. Форма запозичена у вітрильних суден, робиться з тих же міркувань, що і похилий; бульбоподібний форштевень має над водою похилу пряму або увігнуту лінію, а підводна частина має краплеподібну форму і опущена трохи нижче кільової лінії. Такий форштевень передбачається на судах з відносно великою шириною корпусу для зменшення опору води руху і збільшення швидкості ходу судна; криголамний форштевень в надводній частини характеризується похилою прямою лінією, яка, не доходячи трохи до рівня води, набуває плавний нахил до 30°, нахил триває в підводної частини до плавного переходу в кільову лінію. Такий форштевень мають криголами і судна, які плавають у кризі, для того, аби судно могло з ходу вилазити на крижане поле і своєю вагою продавлювати його; прямий форштевень має вертикальну лінію у підводній частини, плавно переходить в кільову лінію. Зустрічається переважно у річкових суден, які мають вільне місце на палубі, і не плавають в умовах відносно великих хвиль, він зручний для огляду простору перед носом судна при плаванні у звуженнях і при підходах до причалів.
Корма судна, як правило, буває трьох типів: