Квіткарка (Ополиця) скрипунова Заморока А. М., Михайлюк-Заморока О. В. (2023) Пропозиції щодо уніфікації і застосування національної номенклатури найменувань скрипунових (Coleoptera: Cerambycidae) із фавни України та деяких екзотів. Частина ІІІ: підродини тонкохвісткові (Lepturinae) й коротові (Necydalinae). Наукові записки Державного природознавчого музею. Львів, 39: 161–170. https://doi.org/10.36885/nzdpm.2023.39.161-170 (Judolia (Pachytodes) cerambyciformis Schrank, 1781) — вид жуків з родини Скрипунових.
Молекулярна філогенія На основі молекулярних данихZamoroka A. (2023) Phylogeny of Judolia Mulsant, 1863 (Coleoptera: Cerambycidae). Journal of Vasyl Stefanyk Precarpathian National University. Biology, 10: 63-75. doi: https://doi.org/10.15330/jpnubio.10.63-75 Квіткарка (Ополиця) скрипунова належить до підроду Ополиця (Pachytodes) у роді Квіткарка (Judolia).
Поширення За типом ареалу P. cerambyciformis відноситься до європейської групи видів у складі європейського зоогеографічного комплексу.
Екологія На території Українських Карпат — чисельний вид, широко розповсюджений в передгір'ях і горах. Вид прив'язаний до листяних та мішаних лісів, оскільки є поліфагом листяних деревних порід. Літ триває з початку червня до середини серпня з максимумом у другій декаді липня (в гірських районах). Імаго відвідують квіти гадючника, арункусу, борщівників тощо.
Морфологія Імаго Передньоспинка з 2 поперечними виїмками при основі, покрита короткими лежачими волосками. Надкрила звужені до вершини, менш ніж в три рази довші за передньоспинку, жовто-бурого кольору з 3-4-а чорними плямами позаду плечового горбика, вкороченою перев'яззю за серединою та затемненою вершиною. Тіло укорочене, досить широке і масивне. Довжина — 6-12 мм.
Личинка На голові личинки, біля основи вусиків, по 1 вічку. Епістом короткий. Гіпостом плоский. Наличник трапецієподібний. Верхня губа поперечна. Ноги добре розвинені. Середній поперечний валик дорзальних рухових мозолів черевця більш-менш склеротизований, в шипиках. 9-й терґіт черевця в другій половині в довгих волосках.
Життєвий цикл Личинки розвиваються в корінні пнів, листяних дерев, що всохли або схнуть. Заляльковування відбувається в лялечковій камері у поверхневому шарі ґрунту біля коренів. Генерація — 2 роки.
Примітки
Література Бартенев А.Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43 Загайкевич І.К. До вивчення вусачів (Cerambycidae) Станіславської обл. // Проблеми ентомології на Україні. — К.: Вид-во АН УРСР, 1959. — с. 45-47; Загайкевич І.К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.; Заморока А.М. Жуки-вусачі Івано-Франківської області // мат. конф. «Проблеми вивчення та охорони біорізноманіття Карпат і прилеглих територій». — Івано-Франківськ, 2007. — с. 131—132;
Посилання http://www.biolib.cz/en/taxon/id11251/