Едуардо Ріканьї (, 29 квітня 1926, Буенос-Айрес) — аргентинський і італійський футболіст, що грав на позиціях півзахисника і нападника за низку аргентинських та італійських клубних команд, а також національну збірну Італії.
Клубна кар'єра Народився 29 квітня 1926 року в місті Буенос-Айрес. Вихованець футбольної школи клубу «Платенсе» (Вісенте-Лопес). Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1944 року в основній команді того ж клубу, в якій провів три сезони, взявши участь у 35 матчах чемпіонату.
Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Бока Хуніорс», до складу якого приєднався 1947 року. Відіграв за команду з Буенос-Айреса наступні два сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Бока Хуніорс», був основним гравцем команди і одним із її головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,41 гола за гру першості.
Згодом з 1949 по 1953 рік грав у складі команд «Чакаріта Хуніорс» та «Уракан». У складі останньої команди 1952 року став найкращим бомбардиром аргентинської першості, забивши 28 голів.
1953 року перебрався до Європи, ставши гравцем італійського «Ювентуса». У першому ж сезоні у новій команді став її найкращим бомбардиром, 17 разів вразивши ворота суперників у 24 іграх Серії A.
Перед початком сезону 1954/55 забивний гравець перейшов до «Мілана», де вже не демонстрував високої результативності, проте допоміг команді у першому ж сезоні після переходу вибороти титул чемпіона Італії. Загалом відіграв за «россонері» два сезони.
Згодом два роки провів у «Торіно», звідки був відданий в оренду до «Дженоа», за яку взяв участь лише в одній грі на Кубок Італії, після чого перейшов до «Катанії». Завершив ігрову кар'єру в цій друголіговій команді по завершенні сезону 1958/59.
Виступи за збірну Маючи італійське походження, після переїзду до Італії отримав громадянство цієї країни. Наприкінці 1953 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії грою на Кубок Центральної Європи 1948—1953 проти збірної Чехословаччини, в якій став автором одного з трьох м'ячів італійців.
Протягом наступних двох років ще двічі виходив на поле в іграх національної команди Італії, в яких ще одного разу відзначився забитим голом.
Статистика виступів Статистика клубних виступів в Італії СезонКомандаЧемпіонатНаціональний кубокКонтинентальні кубкиУсьогоЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівІгорГолів 1953–54 «Ювентус» A 24 17 - - - - - - 24 17 1954–55 «Мілан» A 26 6 - - - ЛК 2 1 28 7 1955–56 A 17 5 - - - КЧ 3 2 20 7Усього за «Мілан» 43 11 - - 5 3 48 14 1956–57 «Торіно» A 31 5 - - - - - - 31 5 1957-черв. 1958 A 14 4 КІ 0 0 - - - 14 4Усього за «Торіно» 45 9 0 0 - - 45 9 черв. 1958 «Дженоа» A 0 0 КІ 1 0 - - - 1 0 1958–59 «Катанія» B 28 2 КІ 1 0 - - - 29 2Усього за кар'єру 140 39 2 - 5 3 147 42
Статистика виступів за збірну
Титули і досягнення Чемпіон Італії (1): «Мілан»: 1954-1955 Найкращий бомбардир чемпіонату Аргентини (1): 1952 (28 голів)
Примітки
Посилання
Дані про гравця в «Енциклопедії футболу».