Перевірка (визначення, верифікації) статі в спорті або тест на стать проводиться у спорті, розділеному за статтю, коли в жіночих змаганнях намагалися взяти участь спортсмени-чоловіки або жінки з інтерсексністю, що давало їм несправедливі переваги.
Інциденти верифікації статі неодноразово проводилися в Олімпійських іграх та інших змаганнях.
Перший обов'язковий тест, введений Міжнародною асоціацією легких атлетичних федерацій (IAAF), світовим органом управління легкої атлетики, для жінок-спортсменок, був застосований у липні 1950, за місяць до чемпіонату Європи в Бельгії. Усі спортсменки пройшли тестування у своїх країнах. Після чемпіонату Європи з легкої атлетики 1966 року був широкий розголос у пресі через підозру, що кілька найкращих жінок-спортсменок із СРСР та Східної Європи насправді були чоловіками. На Олімпійських іграх тестування було введено в 1968 р. У деяких випадках це призвело до того, що спортсменкам робили непотрібні операції, такі як примусова стерилізація та калічення вульви.
Подальші дослідження показали, що тести на стать можуть завдати психологічної шкоди. Верифікація статі — перевірка людей, рівень гормонів яких є аномальним порівняно з іншими людьми їхньої статі, — може спричинити кризу статевої ідентичності, викликати принизливі реакції (публічно та приватно), ізолювати спортсменів у соціальному плані та призвести до депресії, а іноді і до самогубства.
Потреба у верифікації статі Чоловіки мають значно вищий за жінок рівень тестостерону та інших андрогенів, більший об'єм легенів та серця, більшу мя'зову силу, вищу міцність кісток та суглобів. Крім того, в середньому у чоловічій популяції більші розміри тіла, вищий зріст, довші кінцівки та їх розмах, ніж у жіночій. Через ці відмінності абсолютна більшість видів спорту поділяються на чоловічі та жіночі, щоб забезпечити справедливість змагання.
«Сегрегація та перевірка статі взаємозалежні, оскільки, якби не було претензій або підстав для проведення окремих спортивних змагань для чоловіків та жінок, не було б необхідності в тестуванні на перевірку статі».
Участь у жіночих змаганнях чоловіків (повністю типових, з інтерсексністю чи іншими розладами статевого розвитку, або ж з транс-ідентичністю й операціями на репродуктивній системі) ставить їх у недосяжно вигіднішу перед жінками-спортсменками позицію.
Складнощі визначення статі Варіації сполучень спадкової хромосоми, інші генетичні аспекти, до- та постнатальний фізичний розвиток на субклітинному та органічному рівні ускладнюють визначення статі деяких людей. Так, наприклад, буває при нетиповому розташуванні гена SRY, який змушує на початку статево недиференційований плід розвиватися за чоловічим типом. Ген SRY в нормі знаходиться в Y-хромосомі. Але іноді він знаходиться в Х-хромосомі, і диференціація відбувається неправильно, внаслідок чого:
жінки (ХХ) можуть мати гормональний або фенотиповий розвиток як чоловіки; чоловіки (XY) можуть розвиватися гормонально або фенотипово як жінки.
У чоловіків може бути низький рівень тестостерону, і при цьому вони залишаються чоловіками. Жінки можуть мати високий рівень тестостерону і все ще бути жінками. Тестування на тестостерон не є достатнім, оскільки його рівні можуть бути однакові у жінок з високим рівнем тестостерону та в чоловіків з низьким.
Перевірка статі в жіночому спорті Впровадження тестування статі почалося в 1930-х роках, після участі кількох чоловіків у жіночій категорії Олімпійських ігор.
Спочатку перевірка статі мала форму фізичних оглядів. Згодом почали застосовувати тестування хромосом, а ще пізніше — тестування рівня тестостерону.
1920-40-ві: Перші чоловіки в жіночому спорті
Можливо, найраніший випадок — інтерсекс чоловік під іменем Станіслава Валасевич (Стелла Волш) виступав як польська спортсменка і виграв золоту медаль на дистанції 100 м серед жінок на літніх Олімпійських іграх 1932 року в Лос-Анджелесі. Лише після смерті в 1980 році у Валасевич виявили частково розвинені чоловічі статеві органи.
Інтерсекс-чоловік, вихований дівчиною під іменем Дора Ратжен, змагався як німецька німецька спортсменка на Олімпійських іграх 1936 року в Берліні та посів четверте місце у стрибках у висоту серед жінок. Пізніше змагався і встановив світовий рекорд серед жінок у стрибках у висоту на чемпіонаті Європи 1938 року, перш ніж німецька поліція дійшла висновку, що він був чоловіком. Лікар встановив його інтерсексність. Пізніше він узяв ім'я Генріх Раджен.
1950-ті: Фізичні огляди
Під час або незабаром після літніх Олімпійських ігор 1936 року в Берліні президент Олімпійського комітету США Евері Брандейж (Avery Brundage) виступив за створення системи для обстеження спортсменок. Згідно зі статтею журналу «Time» про гермафродитів Брандейж відчув потребу прояснити «двозначності у статі» після спостереження за виступом чехословацької спортсменки Зденки Кубкової та англійської спортсменки Мері Едіт Луїзи Вестон. Пізніше обоє з них зробили хірургічну корекцію статі та змінили імена на чоловічі — відповідно на Зденек Кубек та Марк Вестон.
1950 року голландська інтерсекс-спринтерка була виключена зі збірної року після того, як у липні 1950-го відмовилася пройти обов'язковий тест на стать. Пізніше дослідження виявили Y-хромосому в клітинах її тіла, і аналіз показав, що вона, ймовірно, була мозаїчною жінкою 46, XX / 46, XY (справжній гермафродитизм).
Верифікація статі розпочалася в 1950 році за участю Міжнародної асоціації легкоатлетичних федерацій (IAAF) з використанням фізичних оглядів. «Сегрегація та перевірка статі взаємозалежні, оскільки, якби не було претензій або підстав для проведення окремих спортивних змагань для чоловіків та жінок, не було б необхідності в тестуванні на перевірку статі». Протягом певного періоду ці випробування були обов'язковими для спортсменів через ризик, що спортсмени-чоловіки висуватимуться як спортсменки та матимуть несправедливу перевагу перед спортсменками у їх категоріях.
Сестри Тамара та Ірина Прес виграли 5 золотих олімпійських медалей для СРСР та встановили 26 світових рекордів у 1960-х. Вони закінчили свою кар'єру до запровадження тестування статі в 1966 році. Хоча обох звинувачували в тому, що вони чоловіки або гермафродити, доказів наявності інтерсекс стану немає.
Польська спортсменка Ева Клобуковська, яка виграла золоту медаль у естафеті 4 × 100 м серед жінок та бронзову медаль у спринті на 100 м у жінок на літніх Олімпійських іграх 1964 року в Токіо, є першою спортсменкою, яка не пройшла тест на гендер у 1967 році. Встановлено, що у неї рідкісний генетичний стан мозаїцизму XX/XXY, і їй було заборонено брати участь в олімпійських та професійних видах спорту.
У 1967 році МОК дискваліфікував австрійську чемпіонку світу з гірських лиж 1966 року Еріку Шінеггер з участі в Зимових іграх 1968 року в Греноблі після визначення, що у Шінеггер були внутрішні чоловічі статеві органи. Пізніше Шинеггер взяв ймення Ерік.
Через багато років фізичних обстежень вчені впровадили тестування хромосом.
1968-1999: Тестування хромосом Під час літніх Олімпійських ігор 1968 року Міжнародний олімпійський комітет (МОК) запровадив тестування хромосом. Перевірялась наявність Y-хромосоми, щоб виявляти чоловіків, що потенційно маскуються під жінок. Пізніше цей метод тестування був скасований, оскільки виявився досить неточним у визначенні чоловічої статі.
У 1986 році іспанську спортсменку Марію Хосе Мартінес-Патіньо було звільнено та публічно присоромлено після провалення хромосомного тесту. Вона боролася з рішенням проти неї, стверджуючи, що вона не могла мати конкурентної переваги, оскільки її інтерсекс-варіація призвела до відсутності функціонального тестостерону. Через два роки IAAF дав Мартінес-Патіньо зелене світло, щоб вона могла знову змагатися. Її важке становище привернуло увагу до питання тестування статі, яке допомогло закінчити обов'язкові тести через 10 років.
Міжнародна асоціація легкоатлетичних федерацій припинила скринінг статевих груп для всіх спортсменів у 1992 році, але зберегла можливість оцінки статі учасника у разі виникнення підозр.
Востаннє тестування хромосом проводилось на Олімпійських іграх в Атланті в 1996 році. На Всесвітній конференції жінок і здоров'я МОК 1996 року була прийнята резолюція «про припинення поточного процесу перевірки статі під час Олімпійських ігор».
Критики впевнили чиновників, що генетичне тестування статі є науково та етично недосконалим, і правління МОК проголосувало за припинення цієї практики в червні 1999 році, замінивши її системою, що дозволяє проводити медичну оцінку статі спортсменів лише у випадках «обґрунтованої підозри».
2009: Тестування на тестостерон
Кастер Семеня Південноафриканський інтерсекс-бігун на середні дистанції Кастер Семеня виграв у жіночій категорії дистанцію 800 метрів на чемпіонаті світу з легкої атлетики у Берліні 2009 року. За останніми даними, Семеня має чоловічі хромосоми ХY, вироблення тестостерону в типових чоловічих нормах, і лише його геніталії є недорозвинутими (проте сховані всередині яєчка продукують чоловічі гормони), через що при народженні його стать помилково визначили як жіночу.Після перемоги в чемпіонаті світу, у серпні 2009, на прохання IAAF, яка підтердила згоду Семені пройти обов'язкове тестування статі, Семеня перевірили рівень тестостерону. Він виявився зависоким для жінки.
6 липня 2010 року, однак, IAAF підтвердила, що Семені було дозволено продовжувати змагатися в жіночій категорії. При цьому результати тестування ніколи офіційно не оприлюднювалися з міркувань конфіденційності.
Поточна політика перевірки статі ФІФА впроваджена 30 травня 2011 р. У червні 2012 року, до початку літніх Олімпійських іго
р 2012 року, МОК опублікував Положення МОК про жіночу гіперандрогенію для розгляду випадків, подібних до кейсу Кастер Семеня. Воно говорить: "Ніщо в цих Правилах не призначене для визначення статі. Натомість ці Правила призначені для визначення обставин, за яких певна спортсменка не матиме права (через гормональні особливості) брати участь у змаганнях Олімпійських ігор 2012 року у жіночій категорії. У разі визнання спортсменки-жінки невідповідною для участі у жіночій категорії, спортсменка може мати право брати участь як спортсмен-чоловік, якщо спортсменка претендує на участь у спортивній події серед чоловіків".
У 2018 році IAAF запровадила нові обмеження, які заборонили, зокрема, й Семені змагатися в жіночому спорті. Вважається, що цю зміну було розроблено спеціально для кейсу Семені.
Регулювання тестостерону жінок-спортсменок Висунення вимог до рівня тестостерону в жінок замість регуляції викликало значний спротив. Як і попередні форми тестування, тест на тестостерон було визнано принизливим, непотрібним та дискримінаційним для спортсменок жіночої статі. Експертка з верифікації статі в спорті , феміністська дослідниця інтерсексності , інтерсекс-експертка та Сільвія Кампоресі (Silvia Camporesi) доводила, що нова політика IAAF щодо гіперандрогенії у жінок-спортсменок не захищає від вторгнень у приватне життя, вимагатиме від спортсменок зайвого лікування для участі в змаганнях та є посиленням «гендерного поліціювання».
Наразі немає жодних доказів того, що вроджена гіперандрогенія у елітних жінок-спортсменок надає перевагу в спорті. Вчені також сумніваються, чи слід вважати якусь перевагу «несправедливою», якщо вона відбувається природним шляхом і поза контролем спортсмена. Крім того, ці випадки викликали критику самої спортивної системи, показавши явну вразливість жінок-спортсменок до непотрібних пимусових медичних втручань, навіть якщо не було жодних доказів шахрайства та жодних спортивних переваг.
Насправді, висококласні спортсменки-жінки мають показник повної чутливості до андрогенів набагато вищий, ніж серед загальної популяції жінок: 1 на 20 000–50 000, порівняно з елітними спортсменами 1 на 429. Вони рекомендують, щоб жінки-спортсменки мали змогу змагатися відповідно до своєї юридичної статі.