Приморська область () — область на Далекому Сході Російської імперії, що включала Камчатку, Чукотку, Гіжигинський та Охотський округи уздовж узбережжя, частинину Надамур'я від впадання річки Уссурі до гирла річки Амура та Уссурійський край. Утворена в 1856. Головним містом Приморської області до 1880 був Ніколаєвськ, згодом — Хабаровськ, та з 1888 — Владивосток.

У 1856–1884 відносилася до складу Східноси­бір­сько­го ге­не­рал-гу­бер­на­тор­ст­ва, в 1884–1917 – При­амур­сько­го ге­не­рал-гу­бер­на­тор­ст­ва, в 1903–1905 у складі При­амур­сько­го ге­не­рал-гу­бер­на­тор­ст­ва відносилась до намісництва на Далекому Сході.

Законом ДСР від 6 листопада 1922 Приморську область перейменовано на Приморську губернію у складі Далекосхідної республіки.

Географія Приморська область займала вузьку смугу східного узбережжя Сибіру, між 70° і 42° північної широти, від Льодовитого океану на південь до кордону Кореї. Північну межу її становив Льодовитий океан від Чаунської губи до Берингової протоки; на північному заході і заході межа між Приморською областю та Якутською проходила вододілом Станового хребта, між Приморською областю та Амурської — хребтом Джугдир, звідки сходила прямо на південь по відрогів Хінганського хребта до міста Хабаровська; межа від Китайської імперії тягнулася по річці Уссурі до озера Ханка, звідси на південь до Японського моря. Довжина Приморської області з півночі на південь доходить до 4000 верст, середня ширина — 350 верст, звужуючись місцями по узбережжю Охотського моря поблизу Аяна до 40 верст і розширюючись на крайній півночі уздовж узбережжя Льодовитого океану до 1000 верст. Східна і південно-східна кордону вздовж узбережжя Великого океану мали берегову лінію в 14950 верст.

Приморська область містила в собі Чукотську землю, Камчатський півострів, Командорські острови, Гіжигинський та Охотський округи, частину Надамур'я від впадання річки Уссурі до гирла річки Амура та Уссурійщину з Муравйов-Амурським півостровом. Острів Сахалін, що належав раніше до Приморської області 1884 року відділений від неї в якості особливого відділу.

Площа Приморської області — 1 629 424 кв. верст, в тому числі великі озера — 7729 кв. верст. За площею Приморська область серед сибірських губерній і областей посідала третє місце, поступаючись тільки Якутській області та Єнісейській губернії.

Поділ Від початку область мала поділ на 3 округи:

Гіжи­гін­ська округа (від заснування), Пе­тро­пав­лов­ська округа (від заснування), Уд­ська округа (1857 року передано з Якутської області), Охотський округ (виділена з Якутської області 1858 року), Ніколаєвський округ (утворена 1858 року), Софієвський округ (утворена 1858 року),

У 1868 утворені Сахалінський, Аввакумовський, Суньфунський, Сучанський, Уссурійський і Ханкайський округа.

На 1870 в Приморській області було 4 міста: Ніколаєвськ, Охотськ, Петропавловський Порт і Софійськ.

У 1875 Сахалінський округ розділено на Південно-Сахалінський і Північно-Сахалінський округи.

У 1880 утворений Південно-Уссурійський округ, що утворений замість скасованих Аввакумовського, Суйфунського, Сучанського і Ханкайського округів.

У 1884 Сахалінський острів було виділено в самостійну адм.-тер. одиницю під керуванням начальника острова. Таким чином Приморська область позбулася Південно-Сахалінського і Північно-Сахалінського округів.

У 1888 утворені Анадирський і Командорський (на Командорських островах) округи.

У 1889 утворено особливу округу Уссурійського козацького війська, початково розділену на 3 ділянки.

У 1896 Софійська округа перейменована на Хабаровську через перенесення центру з Софійська до Хабаровська.

У 1898 село Нікольське перетворено на місто Нікольськ-Уссурійський (тепер Уссурійськ).

У 1902 округи області перейменовані на повіти. Тоді Приморська область мала у складі:

Анадирський повіт, Гіжигінський повіт, Командорський (Командорських островів) повіт, Охотський повіт, Петропавлівський повіт, Удський повіт, Хабаровський повіт, Південно-Уссурійський повіт; земля Уссурійського козацького війська.

У 1909 зі складу області виділена самостійна Камчатська область з Петропавлівським, Охотським, Гіжигінським, Анадирським і Командорським повітами; і Південно-Уссурійський повіт було розділено на три: Іманський, Нікольсько-Уссурійський і Ольгінський.

Поділ на 1909:

Іманський повіт, Нікольськ-Уссурійський повіт, Ольгінський повіт, Удський повіт, - 1914 року передано до Сахалінської області, Хабарівський повіт, землі Уссурійського козацького війська: Бікінський станичний округ, Гленовський станичний округ, Гродековський станичний округ, Донський станичний округ, Платоно-Александровський станичний округ, Полтавський станичний округ.

ДСР у листопаді 1920 передала Іманський і Хабаровський повіти до новоствореної Приамурської губернії

Поділ на 1920-1922:

Нікольськ-Уссурійський повіт, Ольгинський повіт, округа Уссурійського козацького війська.

В жовтні — на початку листопада 1922 Приморську область поділено на 2 повіти (Нікольськ-Уссурійський і Спаський) і 4 райони (Ольгинський, Посьєтський, Прикордонний, Сучанський); округу Уссурійського козацького війська було скасовано.

Населення За переписом 1897, у Приморській області мешкало 220557 осіб, в тому числі 150826 чоловіків і 69731 жінок; на 100 чоловіків припадало лише 46 жінок; за винятком острова Сахалін (де на 100 чоловіків 37 жінок), ніде в Росії такого співвідношення не існувало). На 1 кв. версту припадало лише 0,13 мешканців; рідше була населена в Сибіру лише Якутська область (0,07 жителів на 1 кв. версту). Міського населення (в 6 містах) 50523 (40940 чоловіків і 9583 жінок), або 22, 9 % всього числа мешканців: у Владивостоці 29 тисяч, в Хабаровську 15 тисяч, в Ніколаєвську 5 тисяч; в інших трьох містах, взятих разом, менше 1000 мешканців. Якщо виключити з неміського населення війська і корінних, напівдиких мешканців краю, що займаються лише полюванням і рибальством, то залишається не більше 45 % сільського продуктивного населення. Особливо слабо населена північна частина області, на північ від Амура, де на просторі 1346905 кв. верст мешкає 50417 осіб, тобто на кв. версту 0,04 душі; в південній частині (170140 мешканців) на кв. версту припадає 0,3 людини. І це рідкісне населення з'явилося в краї недавно. До приєднання Амурського краю до Росії тут було, за винятком небагатьох російських постів на Амурі і по березі моря, лише кілька тисяч бродячих інородців та невелике число китайських втікачів (так званих манз).

Початок заселення краю східноєвропейськими слов'янами відноситься до 1855, коли в пониззі Амура, між постами Миколаївським і Маріїнським, в 5 слов'янських селищах було поселено 51 родина селян з Іркутської губернії.

Після заняття Амурського краю розпочато було примусове переселення на річку Уссурі забайкальських козаків, частина яких у 1879 році переведена на прикордонну з Китаєм лінію на південь від озера Ханка. Після того на Амур були відправляєми переселенці з внутрішніх губерній Європейської Російської імперії (переселення). Заселення краю йшло повільно, головним чином внаслідок незручностей сухопутної подорожі через весь Сибір. З 1883 року, коли почалося перевезення переселенців морським шляхом з Одеси до Владивостока, заселення області пішло успішніше. У 1880 році в Уссурійсько-Амурському краї налічувалося приблизно 50000 осіб, у тому числі 27000 східноєвропейських слов'ян; у 1891 році населення доходило до 85000 осіб, з яких східноєвропейських слов'ян було 57000, корейців 13000, китайців близько 8000, американців, іноземців-європейців, японців 600, корінних мешканців 6500 тощо. Таким чином, за цей проміжок часу населення збільшилося на 70 %; число східноєвропейських слов'ян зросла понад ніж удвічі (тепер вони становлять в південній частині області більш 2/3 всього числа мешканців), число корейців — на 80 %; число китайців почала зменшуватися внаслідок зворотнього переселення їх у межі Китаю. Всього в 1891 році східноєвропейських слов'ян (селян-козаків, війська і міських обивателів) налічувалося в області 64500 (54,3 %), корейців 13000 (10,8 %), китайців 7900 (6,6 %), різних іноземців разом з японцями 600, корінних мешканців різних племен (рахунком до 15) 34000 (28,3 %).

Східноєвропейське слов'янське населення зосереджено головним чином в Південно-Уссурійському краї, на низинному просторі між озером Ханка і Японським морем, в долинах річок Суйфуна, Лефу, Сучана і по озеру Ханка. Тут нерідкі східноєвропейські слов'янські селища в 100 і більше дворів. Потім східноєвропейські слов'янські селища є ще: козацькі — на правому березі Уссурі, селянські — по правому березі Амура і поблизу гавані Святої Ольги; крім того, східноєвропейські слов'яни в незначній кількості живуть в містах північної частини області — Охотську та Гіжигинську, а також на Камчатці.

З інородців у південній частині Приморської області живуть гольди (нанайці), ольчі або мангуни (ульчі), орочі (або орочониНеточность, орочоны — народ в Китае) і гіляки (нівхи). У північній частині області, на північ від Амура, східноєвропейські слов'яни становлять 21,4 % населення; інші 78,6 % — інородці. Східноєвропейські слов'яни живуть в прибережних містах і містечках, інородські племена розсіяні по всьому простору краю. На крайній півночі від Анадирі до Льодовитого океану і від Колими до Берингової протоки кочують чукчі числом 12000, що поділяються за родом занять на приморських, або так званих біломорських (живуть уздовж узбережжя Льодовитого океану і займаються ловом риби та боєм тюленів і моржів), оленячих (кочують трохи південніше перших і займаються оленеводством) і міняйл зайнятих міновою торгівлею. Останні служать посередниками між інородцями Чукотської Землі і американцями, для чого перепливають на своїх байдарках Берингову протоку. Все чукчі живуть в рухомих юртах з оленячих шкур; багато з них хрещені.

Національний склад у 1897 роціПервая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 года. Распределение населения по родному языку Демоскоп Weekly : Округиросіяниукраїнцікитайцікорейцытунгусо-маньчжурські народичукчикорякинівхиітельмениполякичуванціескімосиОбласть в цілому35,9 %14,9 %13,7 %10,9 %7,6 %4,6 %2,7 %1,9 %1,8 %1,4 %……Анадирська1,1 %………5,0 %79,4 %1,4 %………4,0 %9,1 %Гіжигинська8,2 %………25,3 %8,5 %57,7 %……………Командорська9,5 %……………………………Охотська10,1 %………79,1 %…5,0 %……………Петропавловська31,0 %………5,3 %…15,8 %…47,5 %………Удська40,9 %…8,5 %1,8 %17,3 %……23,1 %…1,1 %……Уссурійська67,9 %2,8 %16,0 %4,5 %6,2 %…………………Хабаровська49,7 %4,5 %17,1 %2,6 %20,4 %…………1,4 %……Південно-Уссурійська33,6 %25,2 %17,1 %17,9 %……………2,0 %…… округи алеути якути євреї татари японці Область в цілому … … … … … Анадирська … … … … … Гіжигинська … … … … … Командорська 89,6 % … … … … Охотська … 5,7 % … … … Петропавлівська … … … … … Удська … 1,2 % 1,5 % 1,4 % 1,3 % Уссурійська … … … … … Хабаровська … … … … … Південно-Уссурійська … … … … 1,2 % Простір і населення Союзу РСР (Приморська область) (за даними перепису 28 серпня 1920 року і по обчисленню на 1 січня 1925 р). рік Площа кв км наявне населення в т. ч сільське в т. ч міське чоловіків жінок обидві статі чоловіків жінок обидві статі чоловіків жінок обидві статі 20.08.1926 593000 348961 286026 634987 222893 204796 427689 126068 81230 207298 1.01.1925 593000 359500 294500 654000 229600 210900 440500 129900 83600 213500

Історія

Приєднання краю до Московського царства