Архітектура Торонто — це еклектичне поєднання архітектурних стилів, починаючи від ґеорґіанської архітектури 19 століття і закінчуючи постмодерною архітектурою 21 століття, включно з багатьма іншими стилями та напрямками. Спочатку місто було на периферії архітектурного світу, переймаючи стилі та ідеї, розроблені в Європі та США, лише з обмеженими місцевими варіаціями. Однак власне в Торонто з'явилося кілька унікальних архітектурних стилів, принаймні таких як «еркер-і-щипець» () і «будинок у стилі Анекс» ().

На старіші будівлі Торонто впливає історія та культура міста. Більшість старовинних будівель міста зроблені за проектами, привнесеними з інших районів Британської імперії, таких як ґеорґіанський, вікторіанський, едвардіанський, та різні моди в стилі історизму, які були популярні протягом 19-го та початку 20-го століть. У роки після Другої світової війни місто пережило значне зростання і прийняло ряд модерністських та постмодерністських архітектурних стилів, включаючи Міжнародний стиль та концепцію "вежі в парку" (). З прийняттям принципу «зеленого поясу» в рамках мегаполісу Великого Торонто в 2005 році, регіон пережив великий кондо-бум з багатьма проєктами, виконаними у варіаціях неомодерного стилю. З кінця Другої світової війни в місті працювали багато видатних архітекторів, у тому числі корінний торонтонець Френк Ґері, Даніель Лібескінд, Норман Фостер, Вілл Алсоп, Бей Юймін та Людвіґ Міс ван дер Рое. Відобразивши це еклектичне поєднання архітектури, Лоренс Річардс, викладач Архітектурного факультету Університету Торонто, сказав: "Торонто — це нове, нахабне місце з купою всякого дрантя — велика мішанка періодів і стилів" .

На ріст міста впливає географія міста, перш за все торонтська балкова система та зелений пояс, — постійно захищені території зелених насаджень, сільськогосподарські угіддя, ліси, заболочені території та вододіли в межах Золотої Підкови. Природна географія міста також надала будівельникам різноманітні ресурси для будівництва. Найбільш поширеною сировиною був шар сланцю, що лежить в основі міста, а також велика кількість глини, що робить цеглу особливо дешевим та доступним матеріалом, і в результаті багато будівель міста будуються з цегли.

Географія

Пейзаж Торонто побудоване на колишньому руслі Ірокезького озера. Цей великий рівнинний простір має лише кілька природних обмежень для зростання вшир, і протягом своєї історії Торонто розкинулось назовні і сьогодні має кільце передмість, яке займає сотні квадратних кілометрів. У 2005 році уряд провінції спробував встановити штучне обмеження цього зростання у вигляді зеленого поясу довкола міста.

Торонто планувалося на прямокутній системі ділянок, розділених концесійними шляхами, розташованими на відстані близько двох кілометрів, які розмежовували сільські землеволодіння. Уздовж кожної лінії концесії були прокладені основні проспекти, коли місто поширювалось назовні. Ці проспекти пролягають прямо з невеликою кількістю відхилень на малих відрізках, і Торонто відоме значною довжиною його основних вулиць. Більшість проспектів проходять з одного боку міста на інший і часто продовжуються вглиб сусідніх передмість. Приміська розбудова замінила ці прямокутні сільські ділянки районами у вигляді дуг, півмісяців та петель. Ці звивисті місцеві дорожні мережі були розроблені для зменшення та уповільнення руху, перенаправляючи транспортні засоби на проспекти. Ці широкі проспекти, які проходять навіть через центральну частину міста, також дозволили місту відстояти свою трамвайну мережу, винятково з-посеред небагатьох північноамериканських міст, яким це вдалося.

Найважливішою перешкодою на шляху будівництва є мережа ярів Торонто. Історично містобудівники заповнили багато ярів, а там, де це неможливо, планувальники здебільшого обходили їх, хоча сьогодні ті, що залишились, цінуються за їх природну красу. Природні балки допомогли ізолювати деякі центральні квартали від решти міста та сприяли ексклюзивності деяких районів, таких як, наприклад, Роздейл.

Будівельні матеріали

Завдяки величезній кількості незайнятих територій, будівельники Торонто мали доступ до широкого спектра сировини для будівництва. Через глинисті відкладення колишнього озерного русла, на якому побудоване Торонто, та потужний шар сланців, що є геологічною основою цього району Північної Америки, цегла була особливо дешевим та доступним матеріалом майже протягом усієї історії міста. Більшу частину виробництва цегли забезпечили цегляний завод Don Valley Brick Works, цегельний підрозділ фірми Domar, Canada Brick та Brampton Brick, продукцію яких досі можна знайти в тисячах споруд по всьому місту та у прилеглих районах. По всьому місту більшість будинків усіх епох зроблені з цегли або з поєднання цегли та шлакоблоків. Комерційні та промислові будівельники також давно полюбили цеглу, яскравим прикладом є видатний комплекс споруд т.зв. Горілчаного кварталу (). Хоча сьогодні використовуються більш економні матеріали, такі як бетонні блоки, цегла все ще є більш поширеною в комерційних проектах. Для визначних об'єктів будівельники йшли на більші витрати і, як правило, уникали простої цегли. У старих банках та урядових будівлях використовували камінь, а сучасні спроби подивувати публіку використовують більш сучасні матеріали, такі як бетон та алюміній, на додаток до широкого використання скла. Навіть сьогодні переважна частина житлових будинків, побудованих у Торонто, зовні обкладена цеглою у півцеглини.

Пісковик також був історично легкодоступним будівельним матеріалом, з великими покладами, які видобувалися з долини річки Кредит. Дорожчий за цеглу, але більш вишуканий, він використовувався для багатьох ранніх визначних пам'яток, таких як Законодавча асамблея Онтаріо, Стара ратуша та Коледж Вікторії. Це також основний матеріал, що використовується в унікальних будинках у стилі .

Промислова архітектура

Спочатку місто Торонто сформувалося впритул до його вигідної гавані, і порт був джерелом процвітання міста протягом більшої частини його ранньої історії. Таким чином, найстаріші частини міста знаходяться біля гавані, з новими районами, які розростались у всіх можливих напрямках. Навколо гавані виріс пояс промислових споруд, особливо на схід та захід від центру міста. Сюди входили такі масивні споруди, як лікеро-горілчаний завод віскі Gooderham і Worts та фабрики сільськогосподарського обладнання Massey Ferguson. У другій половині дев'ятнадцятого століття залізниці стали основним зв'язком Торонто із зовнішнім світом, а подальші промислові райони виросли навколо вантажних ліній, такі як Вестон та Іст-Йорк.

У 1970-х роках деіндустріалізація почала драматично впливати на Торонто. До 1990-х майже всіх старих заводів на набережній не стало. Деякі новіші об'єкти на півночі все ще залишаються, але дедалі зникають. Багато найбільш історичних промислових будівель перетворено на житлові апартаменти та офіси. Більшість їх зруйновано, а на їхньому місці біля берега озера встановлено десятки житлових висоток. Також все ще є великі ділянки покинутих промислових земель в районі Порту та інших частинах Торонто, які очікують на перепрофілювання.

Житлова архітектура

Дев'ятнадцяте сторіччя Мало які споруди з найбільш раннього періоду історії Торонто вціліли. Найстаріший будинок і споруда, що все ще стоїть, у Торонто — це хатина Скеддінґа. Зведена в 1794 р., в даний час вона використовується як музей спадщини після того, як її перенесли на Національну виставку поруч із фортом Руіль. Завершений у 1807 році, котедж Джона Кокса — це найстаріший відомий будинок у місті, який досі використовується як житло.

Два найстаріші цегляні будинки Торонто — це Будинок Кемпбелла та Ґрендж. Обидві цегляні споруди, побудовані в ґеорґіанському стилі протягом першої половини XIX століття, відображають смаки еліти Торонто в ту епоху. Незважаючи на те, що ґеорґіанський стиль давно вийшов з моди у Сполучених Штатах, він залишався популярним у Торонто, а мешканці вагалися прийняти ранні американські архітектурні стилі. У Верхній Канаді, де домінували лоялісти, цей стиль був сприйнятий із захватом, частково через його британську конотацію. До того часу він також був вийшов з моди у Великій Британії, де його вважали застарілим, але в Торонто він залишався популярним до 1850-х років. Коли в 1890-х роках у США було прийнято колоніальне відродження, ґеорґіанська архітектура також повернулася до Торонто. Деякі будівлі все ще споруджують у цьому стилі донині. Він користувався особливою популярністю серед еліти міста, і чимало ґеорґіанських садиб можна знайти в багатих кварталах, таких як Роздейл та Брайдал-Пат.

Наприкінці XIX століття торонтонці прийняли вікторіанську архітектуру та всі її різноманітні відгалуження у стилі історизму. Житло у вікторіанському стилі домінує в ряді старих районів міста, зокрема, в Кебіджтауні, Триніті-Белвудс, Паркдейлі, Роздейлі та Аннексі. У цих районах зберігаються одні з найбільших колекцій вікторіанських будинків у Північній Америці. У цей період Торонто також було місцем виникнення деяких унікальних стилів житла. Будинки «еркер-і-щипець» були простим та економічно вигідним дизайном, який також підкреслював елегантність вікторіанських особняків. Побудований з червоної цегли, якої було в достатку, такий дизайн також добре підходив до вузьких ділянок Торонто. Здебільшого в забудовах районів нижчого та середнього класу, цей стиль міг використовуватися як для будинків, дотичних один до одного в рядах так і для напівдотичних будинків, а також і для окремих будівель. Сотні прикладів все ще зберігаються в таких районах, як Кебіджтаун та Паркдейл. Житловий архітектурний стиль, унікальний для Торонто, - це будинок у стилі Аннекс. Побудовані міськими багачами в районі Аннекс, звідки й назва самого стилю, ці будинки містять різноманітні та еклектичні елементи, запозичені з десятків різних стилів. Ці будинки побудовані із комбінації цегли та пісковика, з великим розмаїттям та багатством прикрас у вигляді башточок, куполів, веранд, підпорних колон та інших декоративних елементів.

Підйом передмість

Післявоєнні роки та поширення персонального транспорту спричинили стрімке зростання передмість, як це сталося по всій Північній Америці. Найважливішим приміськими районами став Дон-Міллз у Північному Йорку. Розпочата у 1952 році, це була перша спланована громада в Канаді, і вона започаткувала багато практик, які потім стають стандартними в передмістях Торонто. Проект «Дон-Міллз» втілив на практиці багато ідей концепції «міста-саду», заснованої на ідеях, розроблених сером Ебенізером Говардом, створивши багатофункціональну спільноту, орієнтовану на окремі квартали.