Олекса́ндра княгиня Радиви́л зі Сте́цьких (пол. - Alexandra Хna Radziwiłłowa) (1796 — † 16 червня 1864, Париж, XVI округ "Пассі", Сена і Марна). Руська (українська), польська шляхтянка з роду Стецьких, гербу «Радван».

Біографія та діяльність Олександра Стецька — донька полковника польського війська Кароля Стецького та шляхтянки Маріанни з Морштинів. Точне місце її народження невідоме. У 1815 році взяла шлюб у Межирічі (корецькому) з Михайлом-Гедеоном кн. Радивилом. Вінчання відбулося в місцевому піярському костелі Св. Антонія. На момент шлюбу Олександра мала 19 років та вже була сиротою. Її опікуном був дивізійний генерал у війську Наполеона Бонапарта, виходець з курляндського герцогства, вітчим — барон Кароль-Отто Князевич. З ним взяла шлюб Маріанна Морштин, після того, як Кароль Стецький помер. Відомо, що вона написала свій тестамент 16 квітня 1811 року.

Після смерті батьків, Олександра отримала у спадок великі земельні наділи та маєтки у Волинській та Київській губерніях, а також нерухомість у Варшаві. Відомо, що займалася художньою діяльністю, а в своїх володіннях господарськими справами. Подібно, як і її дід Ян-Казимир Стецький, вона відновила занедбаний палац у Шпанові, залучивши до перебудови архітектора італійського походження, який мешкав на Волині, Генріха Гіацинта Сальватора Іттара — сина знаного на той час архітектора Стефано Іттара. Модернізацію палацу було завершено у 1830 році. Спонукала до цього її свекрова Гелена Радивил з Пшездецьких. Також, із маєтку Радивилів у Неборові було перевезено до Шпанова чимало картин та цінних об'єктів інтер'єру. Зокрема, картину з молодим Наполеоном Бонапартом на коні.

Стараннями Олександри було збудовано новий мурований храм в селі Бабині — сучасну церкву Івана Богослова. Будівництво її розпочалось у 1820 році та завершилося у 1839-му. Стиль неокласицизм. Разом із чоловіком опікувалася господарствами в Бабині, Городищі та Шпанові, де функціонували великі фільварки. У 1853 році продала свою Бабинську економію бувшому маршалку волинського дворянства Граціану Іпогорському-Ленкевичу.

Олександра Радивил була почесною учасницею Товариства заохочення мистецтв у Варшаві. До нашого часу збереглися її акварелі намальовані приблизно у 1834 — 1835 рр. Нині вони зберігаються в музеї, колишній родовій резиденції Радивилів "Аркадії", у Неборові (теперішня філія Національного музею у Варшаві). Чоловік — Михайло-Гедеон Радивил, генерал польських полків у війську Наполеона Бонапарта. Під його командуванням було взято штурмом місто Ґданськ. Брав участь у російській кампанії Наполеона 1812 року. Був номінований на титул камергера імператора Франції. Згодом, провідник Листопадового повстання 1830 — 1831 років. Після поразки був засланий російським урядом до Сибіру, після чого Олександра стала об'єктом цькування зі сторони влади. Незабаром, вона виїхала до маєтку в Неборові та прожила там чотири роки. 15 листопада 1859 року склала свій тестамент, а після поразки Січневого повстання в 1863 році емігрувала до Парижу. Померла там 16 червня наступного 1864 року.

Олександра залишила після себе трьох дітей — Зиґмунда, Кароля та Михайлину, яким перед смертю розділила спадок, та особисті речі. Власні акварелі записала в тестаменті для сина Кароля. Зиґмунд був у шлюбі зі Цецілією де Ґерною, Кароль з Ядвігою Собянською, від якої мав дітей — Михайла-Петра, Марію та Йосипа, а Михайлина вийшла заміж за графа Леона Жищевського та мала від нього двох синів Михайла й Зиґмунда.

Родинна галерея

Джерела Polska Akademia Umiejętności. Polski słownik biograficzny. Tom XLIII. Warszawa – Krakow. 2004 – 2005. S. 70 – 72. S. 82 – 86 Stecki T.J. «Z boru i stepu. Obrazy i pamiątki». — Kraków, 1888.

Примітки