Перифра́з, перифраза (від — «описовий вираз, іносказання»: περί «навколо, біля», φράσις «вислів») — у стилістиці й поетиці троп, що описово виражає одне поняття за допомогою декількох.
Перифрази привернули до себе увагу ще в античні часи і стали об'єктом вивчення в античних теоріях стилю. Так, перифраз як неоднослівну метафору виокремив ще Арістотель у «Риториці». Серед засобів, які слугують для збільшення обсягу промови, він назвав також вживання «означення поняття замість імені, яке позначає поняття» (круг — пласка поверхня, обмежена колом), тобто виділив логічні перифрастичні найменування.Аристотель. Риторика // Аристотель. Поэтика. Риторика. О душе. М.: Мир книг, 2007. — С. 136—228.
Перша згадка про перифраз у вітчизняній літературі знайдена в статті Георгія Хуровського «Про образи» вміщеній у «Ізборнику Святослава» (1073), у якій перифрастичні одиниці названо «округлословієм» (калька з грецької мови).
У XVIII ст. Митрофан Довгалевський у поетиці «Сад поетичний» визначив перифраз як таке явище: «коли те, що можна сказати одним або кількома словами, пояснюється багатьма. Як наприклад, про оратора (кажуть), що він — слухач Туллієвого красномовства, про Христа, що він — агнець божий. Перифраза інакше називається ще описом і широким словесним поясненням». На думку автора, у перифрастичному найменуванні «немає ніякого натяку на красу та високий стиль»Довгалевський М. Сад поетичний. — К.: Мистецтво, 1973. — С. 319—320..
Проблема термінологічного визначення явища перифраз
Явище перифраза має досить довгу історію. Однак природа і сутність цього явища досі не з'ясовані, а визначення перифраза не є чітким і однозначним. Полісемія терміна пов'язана з його широким використанням у різних сферах наукового знання (літературознавство, логіка, стилістика, риторика, соціолінгвістика, морфологія, музика), що дає змогу розглядати перифрази не лише в рамках лінгвістичного аналізу, тобто цей термін не має чіткої і єдиної предметної віднесеності.
Протягом довгого часу зміст поняття перифраз зазнавав значних змін. Початкове розуміння його як неоднослівної метафори чи опису поступово розширилося до явищз, що об'єднає в собі одиниці різного рівня(однослівні метафори і епітети, словосполучення й описові звороти, фразеологізми, речення й навіть більш складні структури). В «Енциклопедії української мови» подано кілька визначень перифраза:"Перифраза, парафраза, парафраз (гр. описовий зворот, вислів):
1. У словотворенні — еквівалентне слову аналітичне висловлювання, що служить для встановлення семантики похідного слова: вихователь — той, що виховує; визволитель — той, що визволяє; гнобитель — той, що гнобить.
2. У стилістиці — слова, усталені словосполучення (зрідка -речення), що є образно-переносними, описовими найменуваннями предметів, явищ, істот, осіб тощо; один із видів тропів: «чорне золото» — вугілля, «корабель пустині» — верблюд, «Лесин край» — Волинь, «другий хліб» — картопля.Спробу дати визначення перифраза у семантичному аспекті зробили автори «Словника лінгвістичних термінів»Лингвистический энциклопедический словарь / Под ред. В. Н. Ярцевой. — М.: Советская єнциклопедия, 1990. — С. 371: «Перифраз — описовий зворот мови, збо стилістична фігура, троп, за допомогою якого передається зміст іншого слова чи виразу, шляхом підкреслення якоїсь особливості, якості, істотних у певному контексті чи ситуації».
Сучасна інтерпретація терміна перифраз У роботах мовознавців, присвячених дослідженню перифрастичних найменувань, подано визначення перифраза як «нарізнооформленого словесного блока із лексичним значенням…», «семантично неподільного словосполучення (рідше речення), що утворилося в процесі мови, щоб описово назвати предмети чи ознаки дії й одночасно вказати на їхні відмітні властивості»Fuchs C. Paraphrase et théory du langage. Paris, 1980.; «формально — семантичної одиниці мовлення, що має форму метафоризованого сполучення слів, яке, виділяючи одну чи кілька характерних рис предмета, ознаки, дії, служить засобом їх образно описової характеристики і виступає контекстуальним синонімом до слова, яке є основним їх наменуванням»Кобилянський І. Ю. Перифраза як засіб емоційно-образного висловлення думки // УМЛШ — 1986. — № 1. — С. 51—55; «мовного звороту, який вживається замість звичайної назви певного об'єкта і полягає в різних формах опису його істотних і характерних ознак»Кожин A. Н. Перифрастические построения в языке современной епохи // Русский язык в школе.; «заміни прямого найменування предмета непрямим його означенням, поданим у формі описового словесного звороту, що вказує на предмет, виділяючи побічні ознаки»Орлова В. И. Субстантивные перефразы в современном русском языке // Русский язык в школе. — 1982. № 3. — С. 81—84. та ін.
Тож сучасна інтерпретація терміна перифраз(а) дуже широка. Ним номінують три принципово відмінні речіРегушевський Є. С Перифраз в українській мові // УМЛШ — 1984. — № 4. — С. 41—42: прийом описового називання (кваліфікуючи цей прийом як троп або фігуру), засіб, за допомогою якого здійснюються цей процес, наслідок називання — складену мовну одиницю, що має лексичне значення. Дослідники наголошують на зв'язку перифрази з іншими тропами: «Бувши особливим видом тропа, суттєвими ознаками якого є описовість та інакомовлення, поєднані з конотативним компонентом, в основі якого лежить перенесення значення, перифраза може виникати на базі інших тропів: метафори („зелені погляди“ — молоді); метонімії („вусатий вождь“ — Сталін); синекдохи („коридори влади“ — уряд). Зазначені тропи в такому випадку використовуються як інструмент, як необхідна складова частини більш широкої стилістичної фігури — перифрази, яка, на відміну від них, завжди має однослівний еквівалент»Дацишин Х. Антропоморфна метафора в сучасному українському політич-ному дискурсі (нa матеріалі мас-медія) / Х. Дацишин // Українська періодика: історія і сучасність: доп. тa повід. 7-ї Всеукр. наук.-теор. конф., 17—18 трав. 2002 р., Львів. — Л., 2002. — С. 501—504..
О. Галич висловлює думку, що перифраза — це «заміна прямого найменування предмета непрямим його означенням, цим у формі описового словесного зворота, що вказує на предмет, виділяючи його побічні ознаки»Галич О. A. Теорія літератури: підруч. / О. A. Галич, В. М. Назарець, Є. М. Васильєв; за наук. ред. О. A. Галича. — К.: Либідь, 2001. — 488 с.. Є. Регужевський підкреслює, що більшість перифраз виникає на метафоричному ґрунті. Проте не слід плутати метафору із перифразом. Дослідник зазначає: «Метафори — це явище поетики художнього твору, а перифрази — специфічне явище лексико-фразеологічної системи мови»Регушевський Є. С. Перифрази в українській мові / Є. С. Регушевський // Українська мова і література в школі. — 1984. — № 4.— С. 41—42..
Із думкою про виникнення перифразів на ґрунті метафоризації не погоджується О. Копусь. Дослідниця визначає семантичне ядро перифраза як тотожність і вважає, що вони утворюються внаслідок активного розумового процесу, який вона називає ідентифікацієюКопусь О. Проблема визначення статусу перифраза у мовознавстві (нa матеріалі роману «Собор» О. Гончара) / О. Копусь // Лінгвістичні дослідження: зб. наук. праць / за заг. ред. проф. Л. A. Лисиченка. — Харків: ХДПУ, 2001. — Вип. 7. — С. 51—55..
Класифікація перифразів Класифікація перифраз зводиться, як правило, до виділення тематичних груп. Спроби семантичної, структурно-семантичної (граматичної) класифікації перифрастичних поєднань суперечливі і непослідовні.
Немає визначеності в кваліфікації типів системних відношень в сфері перифраз; вважаються найбільш поширеними відношення синонімії, щодо характеру яких також немає єдності поглядів.
При тому, що перифраза визнається однією з мовних універсалій, лінгвістична сутність перифрази малодосліджена, тому немає ясності ні в приналежності перифрастичних поєднань до певного мовного рівня, ні в приналежності перифрази як об'єкта дослідження до певної галузі мовознавства, що посилюється змішанням одиниць лексичного, фразеологічного, синтаксичного рівнів у понятті перифрастичного обороту. Все це зумовлює складнощі у класифікації перифрастичних найменувань.
A. Греймас і Ж. Курте поділяють перифрази на: субстантивні (пряма відповідність денотативній назві) та непрямі / частково конотативні (знімають свою неоднозначність шляхом референції до контексту)Греймас A. Ж., Курте Ж. Семиотика, Обьяснительный словарь теории языка / Сост., вступ. Ст. и общ. ред. Ю. С. Степанова — 1983. — С. 483—550..
Г. З. Розанова розмежовує стилістичний та логічний перифраз. Стилістичний троп має на меті виділення конкретної ознаки денотата і «обігрування» його описовим шляхом (метафоричний, метонімічний перифраз). Нестилістичний (логічний) перифраз — це максимально наближена до денотату пояснювальна трансформаціяРозанова Г. З. Перифраз и его функционирование в прессе ГДР и ФРГ: авто-реферат, дисс. Канд. Филол. Наук: 10.02.04. / Г. З/ Розанова. — Москва, 1973. — 26. Г. П. Євсєєва диференціює перифрази за тематичним аспектом використання: історичних країн / осіб / міст, географічних понять, професій і видів діяльності, установ / організацій, абстрактних понять, політичних явищ, військової справи, медицини, релігії, культури і мистецтва, спорту, понять соціального зла, конкретних машин і механізмів, тварин / рослин, корисних копалин, хімічних речовин / мінералівЄвсєєва Г. П. Перифрази в мові сучасних газет: автореферат. Ди. Канд. Філол. Наук: 10.02.01. / Г. П. Євсєєва. — Дну, 2002. — 20 с..
Перифрази за формальною будовою можуть відповідати слову, словосполученню або реченню.
За способами творення: метафоричні та метонімічні М. В. Окс. Перифраз: между синонимией и плеоназмом — Известия Южного федерального университета. Филологические науки, № 3 (2012). Критерієм поділу є використання одного або декількох слів, складових перифраза, в переносному значенні. Порівняйте такі сталі перифрази — «канцелярський щур» (чиновник) і «трудівник моря» (рибалка), — можна побачити, що лише перший з них належить до метафоричних, бо слово «щур» використовується в переносному значенні, а в другому прикладі — іменники використовуються у своїх основних значеннях.
За частотністю вживання перифрази поділяють на: індивідуально — авторські і загальномовніГолуб И. Б. Стилистика русского языка: Учеб. пособие Москва: Рольф; Айрис-пресс, 1997, що ввійшли до лексикону, такі, наприклад, як «слабка стать», «брати наші менші», «люди в білих халатах», «третій Рим». У ряді випадків можна простежити літературні коріння індивідуально — авторських перифразів.
За наявністю або відсутністю в тексті слова, що перифразовується поділяють на: залежні та самостійніЛ. И. Богданова. Стилистика русского языка и культура речи. Лексикология для речевых действий — М.: Флинта: Наука, 2011. Так, в творчості О. Гончара можемо знайти такі перифрази: велике болото, що пояснюється основним словом «Каховське море»; білосніжне царство — Гімалаї; маленьке сузір'я людей в галактиці людства — планета Земля. Найчастіше залежний перифраз вимагає обов'язкового розкриття: заголовок статті «Український режисер відповів на критику на свою адресу» не дає розуміння, про кого саме йдеться — для цього потрібно розшифровка перифраза в тексті. Самостійні перифрази, які не мають подібних пояснень, вимагають від читача або слухача інтелектуальних зусиль і певного кругозору. Наприклад, використаний у вірші Г. Р. Державіна «Мой истукан» перифраз «мистецтво Праксителя» може бути правильно зрозумілий лише в тому випадку, якщо читач знає, що Праксітель був давньогрецьким скульптором, таким чином, автор має на увазі скульптуру, мистецтво ліплення.
Використання перифразів Перифрази в літературній мові служать засобом художньої виразності. Найбільш вживаними вони були в XVIII — початку XIX ст., Коли прості слова вважалися — непоетичними. Перифрази в «Щоденниках» О. Гончара виконують експресивну функцію, причому вони можуть містити як позитивну: «генії світла» — Платон, Гете, Бах, так і негативну експресію. «Кривавий сталінський гауляйтер», «кат» — Постишев; «жалюгідна патолоч» — редактори центральних газет.