Парла́мент Япо́нії (, こっかい, коккай, «Державна Рада»; ) — єдиний двопалатний законодавчий орган держави Японія. Найвищий орган державної влади в країні. Організація, структура, права і обов'язки Парламенту визначаються чинною Конституцією Японії та Законом про Парламент 1947 року. Складається з Палати представників і Палати радників. Заснований 3 травня 1947 рокуДень набуття чинності Конституції Японії. Перше особливе засідання Парламенту з нагоди його відкриття відбулося 20 травня 1947 року. у зв'язку з набуттям чинності нової Конституції Японії. Замінив собою попередній найстаріший законодавчий орган в Азії — Імперський Парламент Японії (Імперська рада, 帝国議会для прикладу: українська Верховна Рада — 最高議会.), заснований 1889 рокуСеред японських юристів не існує одностайності у визначенні часу заснування японського Парламенту. Більшість вважає, що Імперська Конституція Японії 1889 року і повоєнна Конституція Японії 1947 року є різними конституціями, тому проголошені у них Імперський Парламент Японії та Парламент Японії є різними парламентами. З цього випливає, що дати заснування цих парламентів різні. Проте меншість наполягає на тому, що Конституція 1947 року була лише величезною поправкою до Імперської Конституції 1889 року і сучасний Парламент Японії є тим самим Імперським Парламентом, лише зі зміненою назвою. Відповідно, дата заснування Імперського Парламенту є, автоматично, датою заснування діючого Парламенту Японії.. Засідання Парламенту проходять у токійському Будинку Парламенту Японії.

Статус

Парламент Японії — це орган державної влади, який представляє японську націю і виконує її волюКонституція Японії. Стаття 43.. Чинна Конституція Японії визнає його «найвищим органом державної влади і єдиним законодавчим органом держави»Конституція Японії. Стаття 41.. Найвищий орган державної влади означає те, що Парламент — це головна політична установа японської держави, що безпосередньо виступає від імені усієї японської нації, носія державного суверенітету, і має статус, необхідний для здійснення волевиявлення цієї нації. Єдиний законодавчий орган держави означає те, що лише Парламент має монопольне право на прийняття японських законів, а інші органи державної влади не можуть перебрати на себе його повноваження. Винятком з цього правила є право обох Палат ПарламентуКонституція Японії. Стаття 58. Абзац 2. та Верховного Суду ЯпоніїКонституція Японії. Стаття 77. самостійно встановлювати правила поведінки у своїх установахПарламент Японії // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994–1997..

Структура

Парламент Японії є двопалатним законодавчим органом. Він складається з нижньої Палати представників та верхньої Палати радниківКонституція Японії. Стаття 42.. Двопалатна система була запозичена японцями у європейських конституційних монархій 19 століття і була втілена в Імперському Парламенті Японії 1890–1947 років. Він складався з нижньої Палати представників та верхньої Палати перів. Після поразки Японії у Другій світовій війні, американська окупаційна влада планувала впровадити в країні однопалатну систему, проте японський уряд наполіг на збереженні традиційної системи.

Організаційними відмінностями двох Палат японського Парламенту є різниця в чисельності депутатів і термінах їхніх повноважень, різниця у віковому цензі для кандидатів в депутати, а також відмінності в системі виборчих округів. Головною відмінністю Палат є різниця в повноваженнях.

Палата представників безпосередньо виступає від імені японської нації і має ширші права ніж Палата радників. Зокрема, вона першою обговорює питання державного бюджету і затверджує його, приймає закони, ратифікує міжнародні угоди, призначає Прем'єр-міністра і може висловлювати недовіру уряду.

Палата радників має менше повноважень ніж Палата представників. Її завданням є перевірка і допрацювання рішень нижньої палати, виходячи з загальнонаціональних інтересівДо середини 1960-х, коли більшість депутатів Палата радників були позапартійними, вона виконувала роль політичного стабілізатора і ухвалювала рішення, виходячи з загальнонаціональних інтересів. Після прийняття 1982 року пропорційної виборчої системи, політизація Палати радників пришвидшилася, перетворюючи її на копію Палати представників з обмеженими повноваженнями. Через це з кінця 1980-х років в японському суспільстві ведуться дебати про необхідність докорінного реформування Палати представників або її повного скасування і переходу до однопалатної системи (Парламент Японії // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994–1997)..

Організація

Кількість депутатів Кількість депутатів Палати представників становить 480 осіб, термін повноважень яких триває 4 рокиКонституція Японії. Стаття 45.. Протягом 1947–1994 років вони обиралися за мажоритарною системою середніх виборчих округів. З 1994 року було запроваджено змішану систему, за якою 300 депутатів стали обиратися за мажоритарною системою малих виборчих округів, а 180 депутатів — за партійними списками відповідно до пропорційної виборчої системи.

Кількість депутатів Палати радників становить 252 особи, термін повноважень яких триває 6 роківКонституція Японії. Стаття 46.. Протягом 1947–1982 років 100 депутатів обиралися в єдиному загальнонаціональному виборчому окрузі, а 152 депутати — в префектурних округах. 1982 року вибори по загальнонаціональному округу були замінені виборами на пропорційній основі, в результаті чого 96 депутатів стали обиратися за партійними списками відповідно до пропорційної системи, а 146 депутатів — за виборчими округами мажоритарної системи. Через подібність способів обрання обох Палат після 1990-х років, Палату радників інколи називають «калькою» Палати представників.

Число мажоритарних виборчих округів та їхнє розташування залежать від кількості та густоти населення. Вони визначаються на основі даних загальнонаціональних переписів. Через демографічні зміни реформування округів проводилися 5 разів. Попри це кількість депутатів, які можуть бути обраними в окрузі, різнитися залежно від округу, що дає підстави говорити про нерівномірне представництво усіх регіонів в Парламенті.

Керівництво

Кожна палата має власних керівних осіб — голову, ґітьо., заступника голови, фуку-ґітьо., тимчасового голову, карі-ґітьо., голів постійних комітетів, дзьонін іін-тьо. і генерального секретаря, дзіму сотьо..

Голова і його заступник обираються з числа депутатів палат. Термін їхніх повноважень відповідає депутатському терміну тієї чи іншої палати. Голова підтримує порядок в палаті, керує її засіданнями, наглядає за адміністративною роботою палати і представляє палату всередині країни і закордоном. У випадку хвороби, смерті або відсутності голови його обов'язки виконує заступник голови. Якщо відсутні і голова, і його заступник, обирається тимчасовий голова палати, який виконує функції голови.

Голови постійних комітетів обираються з числа членів постійних комітетів і керують їхньою роботою.

Генеральні секретарі палат обираються з числа чиновників, які не є депутатами Парламенту. Вони завідують адміністративною роботою під наглядом голів палат і підписуються на офіційних документах.

Комітети Обидві палати мають два типи комітетів: постійні та особливі. Число постійних в кожній з них становить 17. Депутат повинен бути членом хоча би одного постійного комітету. Кількість особливих комітетів невизначена — вони створюються тимчасово за необхідністю, для розгляду питань, якими не займаються постійні комітети. Місця в комітетах розподіляються рівномірно і пропорційно між членами усіх парламентських партій і угруповань.

Комітети є місцем обговорення законопроєктів, які потім виносяться на розгляд пленарного засідання палатВід 1890 року обговорення законопроєктів відбувалося безпосередньо на пленарному засіданні парламенту, однак за новим чинним законодавством, прийнятим після 1947 року, місцем обговорення стали комітети (Парламент Японії // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994–1997).. Така система обговорення дозволяє безсторонньо проаналізувати і покращити законопроєкт. Комітети відіграють важливу роль у прийнятті парламентських рішень, через що інколи називаються «малими законодавчими органами».

Короткі відомості Парламенту належить Національна парламентська бібліотека Японії, яка є допоміжним органом, незалежним від жодної з Палат.

Крім цього при Парламенті діють Комітет для розгляду справ суддів і Суд для процедури імпечменту суддів. Вони утворені згідно з Конституцією для розгляду справ у порядку імпічменту для тих суддів, проти яких була відкрита справа щодо усунення їх з посади.

Кожна з Палат має чергові, тимчасові і особливі засідання. Рішення приймаються більшістю голосів депутатів.Детальні повноваження Парламенту Японії і процедура прийняття рішень розписані у Конституції Японії .

Примітки

Джерела та література

矢島孝一著『国会』東京: 行研出版局、1987年 藤本一美編『国会機能論 : 国会の仕組みと運営』東京: 法学書院、1990年　 大山礼子著『国会学入門』東京: 三省堂、1997年　 浅野一郎編『著国会事典 : 用語による国会法解説』 第3版補訂版、東京: 有斐閣、1998年　 The National Diet of Japan: the Constitution of Japan, the Diet Law, the Rules of the House of Councillors, the Rules of the House of Representatives. Tokyo: House of Councillors, 1983.

Посилання

Офіційний сайт Палати Представників , Офіційний сайт Палати Радників , Офіційний сайт Парламентської Бібліотеки Японії: новини, джерела, інформація , Пошукова система протоколів засідань Парламенту Японії