Бадан (, Al Badan) — невелике традиційне рибальське вітрильно-весельне судно — дау з арабським вітрилом, видовженим корпусом і характерним, високо піднятим над гострою кормою ахтерштевнем з потужним стерном, добре пристосоване для плавання на мілководдіA survey of Traditional Vessels of the Sultanate of Oman . The Omani Dhow Recording Project Field Reserch, 1992. Поширене на узбережжі Аравійського півострова в Оманській і Перській затоках.
Опис Профіль бадана добре впізнаваний через його вигнутий дзьбоподібний псевдо-форштевень на носі (sadr) і помітний високий «плавник» на кормі (majisi або tashni'a), до якого кріпиться потужне стерно. Обидві ці структури і на носі і на кормі не є опорними каркасними елементами, а створюються з тонких дощок, прикріплених відповідно, до справжніх форштевня і ахтерштевня човнаTom Vosmer (1997) Indigenous fishing craft of Oman, International Journal of Nautical Archaeology 26.3: 217—235. p.231.
Бадан, як бум або батиль належить до типів дау з гострою кормоюThe Origins of the Dhow і має одну і зрідка — дві щогли та в середньому п'ять місць для веслувальників. Екіпаж бадана складає 6-12 осіб. Використовується переважно для риболовлі та прибережних перевезень пасажирів та невеликих вантажів.
Існує 2 підвиди суден типу бадан, один з яких призначений для риболовлі (бадан-сейєд), а інший — для транспортування вантажів (бадан-сафар). Середня довжина рибальських баданів біля 8-11 м і ширину близько 2,5 метра. Бадан-сафар — торговий корабель середніх розмірів, досягає 14-15 м в довжині.
Корабельні, що будують човни типу бадан переважно розташовані на південному узбережжі Оману, від Москату до Сухару.
Сомалійський беден Бадан з Аравійського півострова через схожість назви часто плутають сомалійським човном беден із сусіднього Сомалійського півострова, який також належить до дау, але його конструкція не споріднена з аравійським баданом і є більш архаїчною..До зникнення в другій половині XX ст. човни типу беден на узбережжі Сомалі виготовляли повністю без застосування цвяхів, за технологією зшитих суденChittick, Neville (1976)Chittick, Neville (1980)..
Див. також Зшите судно Дау
Примітки
Джерела Agius, Dionisius (2005). Seafaring in the Arabian Gulf and Oman. The People of the Dhow. Kegan Paul ltd, London, ISBN 0-7103-0939-2 Agius, Dionisius (2008). Classic Ships of Islam: From Mesopotamia to the Indian Ocean, BRILL, ISBN 9004158634. p. 314 Agius, Dionisius (2009). In the Wake of the Dhow: The Arabian Gulf and Oman, Ithaca Press, Amazon ISBN 9004158634 Al-Hijji, Ya'qub Yusuf (2001). The Art of Dhow-building in Kuwait. Arabian Publishing Ltd ISBN 978-1900404280 Chittick, Neville (1976). An Archaeological Reconnaissance in the Horn: The British-Somali Expedition, 1975// Azania: Archaeological Research in Africa Volume 11, 1976. p. 127. Chittick, Neville (1980). Sewn boats in the western Indian Ocean, and a survival in Somalia// International Journal of Nautical Eternal Quez Archaeology. 9 (4): 297—309. doi:10.1111/j.1095-9270.1980.tb01149.x. Hawkins, Clifford W. (1977). The Dhow: An Illustrated History Of The Dhow And Its World, Nautical Publishing Co. Ltd, ISBN 978-0245526558 Hornell, James (1942). A Tentative Classification of Arab Sea-craft // Society for Nautical Research. Mariners Mirror 28 no1, 1942, 11-40 books.google Hourani, George F. (1951). Arab Seafaring in the Indian Ocean in Ancient and Early Medieval Times . viii, 131 pages, 8 plates. Princeton University Press, 1951., Reprinted: Princeton University Press. 1995 ISBN 9780691000329 Mondfeld, Wolfram (1979). Die arabische Dau . Delius Klasing & Co, ISBN 3-7688-0283-3 Moreland, W.H. (1939). The Ships of the Arabian Sea about A. D. 1500 // The Journal of the Royal Asiatic Society of Great Britain and Ireland. Vol. I, IV. 1939. Sheriff, Abdul (2010). Dhow Cultures of the Indian Ocean: Cosmopolitanism, Commerce and Islam. London Hurst&Co ISBN 978-1-84904-008-2