Туніський орден Слави, Нішан ель Іфтіхар () — цивільний та військовий орден за заслуги перед Тунісом.

Історія Орден заснував Ахмад ібн Мусатафа династії Хусейнідів 20 травня 1835 році. Autorenkollektiv: Meyers Konversationslexikon. 4. Auflage. Bibliographisches Institut, Leipzig und Wien 1885—1892. Він часто змінювався у 1837—1855 роках, особливо від 1853 р. до 1855 р., урядом Ахмада І аль-Хусейна Beschreibung in Die Orden, Wappen und Flaggen aller Regenten und Staaten. Leipzig 1883—1887. . У 1855 р. орден був розділений на п'ять класів. У цій формі він став аналогом моделі ордену Почесного легіону. Він присуджувався до заснування Республіки Туніс в 1957 році.

Класи Орден має п'ять класів.

командор

лицарський хрест

Прикраси Десятикутна зірка з чергуванням зелених і червоних кінчиків була наповнена срібними блискучими променями в кутах. Посередині знаходився зелений емальований медальйон, на якому було видно ім'я ібн Мустафи бея Тунісу. Навколишній іній був блискучим. Над медаллю був срібний бант для кріплення медальної стрічки.

Стрічка й спосіб носіння Стрічка була зеленого кольору з двома червоними смугами по боках стрічки. Нагороду Великого хреста як стулку через праве плече до лівого стегна. До правого боку грудей високих клясів прикріплювали додаткову зірку, дуже схожу на велику прикрасу. Великі офіцери носили лише цю додаткову зірку, але без стрічки. Клас офіцерів сприймав цю відзнаку як нашийну медаль. Офіцери та лицарі носять її на лівій стороні грудей. Для офіцерів стрічка була пов'язана як розетка. Прикраса була також меншою для двох класів, а для лицарів не було кольорової емалі, лише вирізані перлини.

Відомі носії Ріхард Вагнер (1813—1883) — композитор Geburtstagsbegegnung: Wagner trifft Verdi (8). Ordensglanz der anderen Art. Die Deutsche Bühne, August 2013. Abgerufen am 8. Dezember 2017 (1894—1973) — композитор (1939) Жільбер Шарль-Пікар (1913—1998) — археолог Рене Дедьє (1899—1985) — футболіст, тренер (1820—1903) — піаніст (1880) (1868—1932) — інженер-електрик, генерал (1845—1926) — архітектор (1904) Вільгельм Габсбург (1895—1948) — полковник армії УНР (1875—1951) — генерал (1897—1953) — колоніальний адміністратор (1798—1876) — живописець і графік (1861—1937) — історик й архівіст Жуль Марузо (1878—1964) — філолог N. I. Herescu: Entretiens avec Jules Marouzeau. Paris 1962, S. 17. П'єр Месмер (1916—2007) — політик (1842—1908) — промисловець і політичний діяч (1901—1952) — колоніальний адміністратор (1816—1901) — дипломат і політичний діяч Уолтер Бедель Сміт (1895—1961) — генерал, директор ЦРУ, дипломат (1833—1921) — геолог і палеонтолог (1872) Zeitschrift für die österreichischen Gymnasien. K. Tomaschek, W. Hartel, K. Schenkl, Wien 1876. (1872—1955) — колоніальний адміністратор (1907)

Див. також

Примітки

Джерела Wiesław Bończa-Tomaszewski, «Kodeks orderowy. Przepisy obowiązujące posiadaczy orderów, odznaczeń, medali i odznak», Warszawa, 1939 — s. 523. Robert Werlich, «Orders and Decorations of All Nations». Waszyngton, 1965 — s. 302—303. Mohamed El Aziz Ben Achour, «Honneur & Gloire. Les décorations tunisiennes à l'époque husseïnite», Sagittaire éditions, 1994 — S. 14–33, .

Посилання