Сéрбська кири́лиця, розм. ву́ковиця — абетка для запису сербської мови кириличними буквами. Розроблена на початку XIX ст. сербським мовознавцем Вуком Караджичем, і відтоді не зазнала змін. Паралельно з кирилицею використовують гаєвицю (латиницю, пристосовану до південнослов'янських мов). Станом на 2003 рік сербська абетка містить 30 букв:
Аа Бб Вв Гг Дд Ђђ Ее Жж Зз Ии Jj Кк Лл Љљ Мм Нн Њњ Оо Пп Рр Сс Тт Ћћ Уу Фф Хх Цц Чч Џџ Шш
Вуковиця і гаєвиця ВуковицяГаєвиця Звук Українська транскрипція А а A a [a] а (ђа→джя, ља→ля, ња→ня, ја→[ь]я, ћа→чя) Б б B b [b] б В в V v [v] в Г г G g [g] ґ Д д D d [d] д Ђ ђ Đ đ [] джь (ђа→джя, ђе→джє, ђи→джі, ђо→джьо, ђу→джю) Е е E e [e] е Ж ж Ž ž [] ж З з Z z [z] з И и I i [i] и (після «ш», «щ», «ц», «ч»), і (у більшості випадків), ї (після голосних) Ј ј J j [j] й (напочатку слова і після голосних: ја→я, је→е, ји→и, јо→йо, ју→ю; після приголосних: ја→ья, 'я, је→ьє'', ји→ьї, јо→ьйо, ју→ью, 'ю) |- | К к | K k | [k] | к|- | Л л | L l | [l] | л|- | Љ љ | Lj lj | [ʎ] | ль (ља→ля, ље→ле, љи→лі, љо→льо, љу→лю) |- | М м | M m | [m] | м|- | Н н | N n | [n] | н|- | Њ њ | Nj nj | [] | нь (ња→ня, ње→не, њи→ні, њо→ньо, њу→ню) |- | О о | O o | [o] | о (ђо→джьо, љо→льо, њо→ньо, јо→йо, ћо→чьо напочатку слова і після голосних, ьйо після приголосних) |- | П п | P p | [p] | п|- | Р р | R r | [r] | р|- | С с | S s | [s] | с|- | Т т | T t | [t] | т|- | Ћ ћ | Ć ć | [] | чь (ћа→чя, ће→чє, ћи→чі, ћо→чьо, ћу→чю) |- | У у | U u | [u] | у (ђу→джю, љу→лю, њу→ню, ју→[ь]ю, ћу→чю) |- | Ф ф | F f | [f] | ф|- | Х х | H h | [x] | х|- | Ц ц | C c | [] | ц|- | Ч ч | Č č | [] | ч|- | Џ џ | Dž dž | [] | дж|- | Ш ш | Š š | [] | ш''' Паралельно з вуковицею в Сербії і Чорногорії використовується латинський алфавіт «гаєвиця» (див. у правій колонці), який є також хорватським алфавітом.
при транскрипції прізвищ (на відміну від географічних назв) може не бути передано відмінність між м'яким А і твердим Я, а саме, замість правил ђа → джя, ђо → джьо, ђу → джю використовуються ђа → джа, ђо → джо, ђу → джу (Ђукановіћ → Джуканович і т. ін.); замість јо → йо (після голосних) / ьо (після приголосних) зустрічається і передача јо → е, особливо у випадках з прозорою слов'янської етимологією; поряд з ља → ля, ље → ле, ња → ня, ње → не зустрічається передача зі вставкою розділового м'якого знака (ља → лья, ље → льє, ња → нья, ње → ньє): Цетиње → Цетинє.
Див. також
Славиця Гаєвиця