ЧорногузкаЗаморока А. М., Михайлюк-Заморока О. В. (2023) Пропозиції щодо уніфікації і застосування національної номенклатури найменувань скрипунових (Coleoptera: Cerambycidae) із фавни України та деяких екзотів. Частина ІІІ: підродини тонкохвісткові (Lepturinae) й коротові (Necydalinae). Наукові записки Державного природознавчого музею. Львів, 39: 161—170. https://doi.org/10.36885/nzdpm.2023.39.161-170 (Stenurella Villiers, 1974 = Leptura (Stenurella) (Villiers) Sama, 1988) — рід жуків з родини Скрипунових.
Молекулярна філогенія Інтегративна філогенія на основі морфологічного (61 ознака) і молекулярного (мітохондрієві гени 16S rRNA і COI, а також ядровий ген 28S rRNA) аналізів продемонструвала, що рід Stenurella є поліфілетичнимZamoroka A.M., Trócoli S., Shparyk V.Yu., Semaniuk D.V. (2022) Polyphyly of the genus Stenurella (Coleoptera, Cerambycidae): Consensus of morphological and molecular data. Biosystem diversity, 30 (2): 119-136. https://doi.org/10.15421/012212. Частина видів, включаючи Stenurella nigra, Stenurella septempunctata, Stenurella vaucheri не належать до роду Stenurella, а є частиною роду Rutpela. На основі цих даних запропонована нова система обох родів.
Відповідно до молекулярної філогенії рід Stenurella включає шість видів, розподілених між двома підродами. Низка підродів, запропонованих ранішеÖzdikmen, H. 2013. An attempt on subgeneric composition of the genus Stenurella Villiers, 1974 (Cerambycidae: Lepturinae: Lepturini). Munis Entomology & Zoology, 8 (2):509-531, зведені у синоніми:
підрід Stenurella Villiers, 1974 (= Iberostenurella Özdikmen, 2013 = Crassostenurella Özdikmen, 2013)
Чорногузка брунатова — Stenurella melanura (Linnaeus, 1758) Stenurella approximans (Rosenhauer, 1856) Stenurella hybridula (Reitter, 1901)
підрід Priscostenurella Özdikmen, 2013 (= Stenurelloides Özdikmen, 2013)
Чорногузка двооперезана — Stenurella bifasciata (O.F. Müller, 1776) Чорногузка Єґерева — Stenurella jaegeri (Hummel, 1825) Stenurella novercalis (Reitter, 1901)
Історія дослідження Вперше рід Stenurella було виокремлано французьким ентомолом Андре Вільє у 1974Villiers, A. (1974). Une nouvelle nomenclature des Lepturines de France (Col. Cerambycidae). L'Entomologiste, 30, 207–217 . Типовим видом він запропонував Чорногузку брунатову (Stenurella melanura (Linnaeus, 1758)). Вільє залічив до роду 11 видів, які відокремив від роду Тонкохвістка (Leptura Linnaeus, 1758 (=Stenura Haldeman, 1847)).
У 1981-му, однак, Stenurella hecate (Reitter, 1896) була виділена в монотиповий рід Xenoleptura Danilevsky, Lobanov et Murzin, 1981, а Stenurella limbiventris (Reitter, 1898) була синонімізована зі Stenurella bifasciata (Müller, 1776) у 1990-муМ.Л. Данилевский, И.Г. Джавелидзе. 1990. К вопросу о таксономическом статусе некоторых видов рода Stenurella Villiers, 1974 (Coleoptera, Cerambycidae) с новыми данными по фауне жуков-усачей Грузии. Изв. АН ГрССР, сер. биол., 16(2): 125-130.. Решта дев’ять видів донедавна складали рід Stenurella. Це зокрема Stenurella approximans (Rosenhauer, 1856), Stenurella bifasciata (Müller, 1776), Stenurella hybridula (Reitter, 1902), Stenurella jaegeri (Hummel, 1825), Stenurella melanura (Linnaeus, 1758), Stenurella nigra (Linnaeus, 1758), Stenurella novercalis (Reitter, 1901), Stenurella septempunctata (Fabricius, 1793) і Stenurella vaucheri (Bedel, 1900).
Особливий інтерес становить те, що з 1990-х років було описано щонайменше десять нових видів Stenurella, але всі вони були згодом синонімізовані та розглядаються як кольорові форми або підвиди вже відомих видівLöbl, I. & Smetana, A. (2010). Catalogue of Palaearctic Coleoptera Vol. 6: Chrysomeloidea. Apollo Books, Stenstrup, Denmark.Vitali, F. (2018). Atlas of the Insects of the Grand-Duchy of Luxembourg: Coleoptera, Cerambycidae. Ferrantia 79, Musée national d’histoire naturelle, Luxembourg..
У 2013-му Гюсеїн Оздікмен запропонував нову структуру Stenurella, розділивши його на шість підродів: Stenurella Villiers, 1974, Priscostenurella Özdikmen, 2013, Stenurelloides Özdikmen, 2013, Nigrostenurella Özdikmen, 2013, Crassostenurella Özdikmen, 2013 та Iberostenurella Özdikmen, 2013Özdikmen, H. (2013). An attempt on subgeneric composition of the genus Stenurella Villiers, 1974 (Cerambycidae: Lepturinae: Lepturini). Munis Entomology & Zoology, 8(2), 509–531.. На жаль, запропонована класифікаційна система виявилася радше штучною та не враховувала еволюційних зв’язків усередині роду Stenurella. По-перше, Özdikmen використовував географічний принцип під час виділення підродів (наприклад, Crassostenurella, Iberostenurella, Stenurelloides) та при цьому повністю ігнорував філогенію груп видів. По-друге, автор об’єднав у ті самі підроди види з дуже різними морфологічними характеристиками (наприклад, Priscostenurella). Як виявилось згодом, ці види демонструють значні відмінності у молекулярно-філогенетичних патернах.
У 2022-му було Андрій Заморока з колегами провели інтегративний філогенетичний аналіз за морфологічними (61 ознака) і молекулярними (мітохондрієві гени 16S rRNA і COI, а також ядровий ген 28S rRNA) ознаками, продемонструвавши, що рід Stenurella є поліфілетичним, а частина його видів належить до роду Rutpela.
Розповсюдження В Україні поширені три видиZamoroka A.M. The longhorn beetles (Coleoptera: Cerambycidae) of the Eastern Carpathian Mountains in Ukraine. Munis Entomology & Zoology, 2018, 13 (2): 655-691.:
Чорногузка брунатова — Stenurella melanura Linnaeus, 1758 Чорногузка двооперезана — Stenurella bifasciata Müller, 1776 Чорногузка Єґерева — Stenurella jaegeri (Hummel, 1825)
Примітки
Література Бартенев А. Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43 Загайкевич І. К. До вивчення вусачів (Cerambycidae) Станіславської обл. // Проблеми ентомології на Україні. — К.: Вид-во АН УРСР, 1959. — с. 45-47; Загайкевич І. К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.; Заморока А. М. Висотно-домінантний розподіл фауни жуків-вусачів на північно-східному меґасхилі Українських Карпат та південно-західній окраїні Східноєвропейської платформи // Вісн. Прикарпатського у-ту, серія біол. № 3 — Івано-Франківськ, 2003. — с. 112–127; Заморока А. М. Вплив комплексного висотного градієнту на формування домінантних форм жуків-вусачів (Coleoptera: Cerambycidae) на північно-східному макросхилі Українських Карпат та Передкарпатті // ІІ міжнародна наукова конференція студентів та аспірантів «Молодь і поступ біології». — Львів, 2006. — с. 251–252; Заморока А. М. Жуки-вусачі Івано-Франківської області // мат. конф. «Проблеми вивчення та охорони біорізноманіття Карпат і прилеглих територій». — Івано-Франківськ, 2007. — с. 131–132; Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43; Nowicki M. Verzeichniss galizischer Käfer // Beitrage zur Insektenfauna Galiziens. — Krakow, 1873. — S. 7-52.
Посилання http://www.biolib.cz/en/taxon/id11292/