Чорноплямка чорнаЗаморока А. М., Михайлюк-Заморока О. В. (2023) Пропозиції щодо уніфікації і застосування національної номенклатури найменувань скрипунових (Coleoptera: Cerambycidae) із фавни України та деяких екзотів. Частина ІІІ: підродини тонкохвісткові (Lepturinae) й коротові (Necydalinae). Наукові записки Державного природознавчого музею. Львів, 39: 161—170. https://doi.org/10.36885/nzdpm.2023.39.161-170 (Rutpela nigra (Linnaeus, 1758)) — вид жуків з родини Скрипунові.
Молекулярна філогенія Початково R. nigra поміщали у рід StenurellaVilliers, A. (1974). Une nouvelle nomenclature des Lepturines de France (Col. Cerambycidae). L'Entomologiste, 30, 207–217, однак перші молекулярні дані продемонстрували, що вид належить до цілком іншої еволюційної групи тонкохвістцевихSemaniuk D.V., Zamoroka A.M. (2020) Preliminary phylogenetic analysis of Lepturini (Insecta: Coleoptera: Cerambycidae). Conference: XVI International scientific conference for students and PhD students "Youth and Progress of Biology". Lviv. 121.. Пізніше, на основі інтегративної філогенії за морфологічним (61 ознака) і молекулярним (мітохондрієві гени 16S рРНК і COI, а також ядровий ген 28S рРНК) аналізами Rutpela nigra переміщена з роду Stenurella, який є поліфілетичним, у рід Rutpela, з видами якого вона тісно спорідненаZamoroka A.M., Trócoli S., Shparyk V.Yu., Semaniuk D.V. (2022) Polyphyly of the genus Stenurella (Coleoptera, Cerambycidae): Consensus of morphological and molecular data. Biosystem diversity, 30 (2): 119-136. https://doi.org/10.15421/012212.
Поширення Хорологічно чорноплямка чорна належить до групи пан'європейських видів, поширених по всій Європі та на прилеглих територіях Середземномор'я, Кавказу, Малої Азії, Ірану та Західної РосіїЗагайкевич И. К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с. Бартенев А. Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43 Zamoroka A.M. (2022) The longhorn beetles (Coleoptera, Cerambycidae) of Ukraine: Results of two centuries of research. Biosystem diversity, 30 (1): 46-74. DOI: https://doi.org/10.15421/012206. Вид є елементом європейського зоогеографічного комплексу. В Карпатському регіоні R. nigra розповсюджена у передгір'яхŁomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43 Загайкевич І. К. До вивчення вусачів (Cerambycidae) Станіславської обл. // Проблеми ентомології на Україні. — К.: Вид-во АН УРСР, 1959. — с. 45-47 Заморока А. М. Висотно-домінантний розподіл фауни жуків-вусачів на північно-східному меґасхилі Українських Карпат та південно-західній окраїні Східноєвропейської платформи // Вісн. Прикарпатського у-ту, серія біол. № 3 — Івано-Франківськ, 2003. — с. 112–127 Заморока А. М. Жуки-вусачі Івано-Франківської області // мат. конф. «Проблеми вивчення та охорони біорізноманіття Карпат і прилеглих територій». — Івано-Франківськ, 2007. — с. 131–132.
Екологія Літ триває із середини травня до кінця червня. Жуки трапляються на узліссях та в чагарниках на квітах яглиці звичайної (Aegopodium podagraria L.) та інших окружкових. Тісно прив'язаний до листяних лісових екосистем.
Морфологія
Імаго Забарвлення тіло цілком чорне, окрім червоного черевця. Зріка трапляються особини із червоною плямою на голові або коричневою чич червоною передньоспинкою, що ймовірно пов'язано із поліморфізмом. Скроні голови згладжені, не виступають. Передньоспинка з дрібною та рідкою цяткованістю. Задньогруди самців з парою великих кігтеподібних шипів.
Життєвий цикл Личинка розвивається в деревині листяних порід. Генерація 1-2 роки
Примітки
Посилання http://www.biolib.cz/en/taxon/id11295/ Розплутуючи півстолітню загадку https://www.naturalist.if.ua/?p=7825