Верховний суд Японії

Верховний суд Японії (最高裁判所, さいこうさいばんしょ, сайко сайбансьоСкорочено японською: сайкосай (最高裁).) — найвищий орган судової влади держави Японія.

Загальні короткі відомості

Верховний суд Японії був утворений 3 травня 1947 року з набуттям чинності повоєнної Конституції Японії. Він замінив свого попередника — Велику слідчу палату Японії, засновану 1875 року.

Статус і повноваження Верховного суду Японії визначаються діючою Конституцією Японії і Законом про суди 1947 року Детальні повноваження Верховного суду Японії розписані у Конституції Японії..

Верховний суд Японії складається з Голови та 14 суддів Верховного суду Усі судді Верховного суду формують одну Велику колегію з 9 членів і три Малі колегії по 5 членів кожна.. Голову призначає Імператор Японії за номінацією Кабінету міністірів (Конституція. Стаття 6. Абзац 2). Інших судей призначає Кабінет міністрів за затвердження Імператора (Конституція. Стаття 79. Абзац 1). Судді обіймають посади у Верховному суді до 70 років (Конституція. Стаття 79. Абзац 5, Закон про суди. Стаття 50)

Конституція передбачає національну перевірку суддів, що проводиться кожні десять років під час виборів до Палати представників Парламенту Японії (Конституція. Стаття 79. Абзац 2). Судді, які показали незадовільні результати під час цієї перевірки усуваються з посади Проте у реальному житті жодний суддя Верховного суду Японії ще не був звільнений у результаті національної перевірки суддів..

За час перебування на посаді судді Верховного суду отримують фіксовану платню, розмір якої не зменшується (Конституція. Стаття 79. Абзац 6).

Верховний суд Японії має повноваження визначати правила для процедур судовиробництва, адвокатури, внутрішньої дисципліни у судах, а також питань, що стосуються керування справами органів судової влади. Він може також делегувати судам нижчих рівнів свої повноваження затверджувати правила роботи цих судів (Конституція. Стаття 77. Абзаци 1, 3).

Верховний суд Японії називають «вартовим Конституції» через його монопольне право, затверджене Конституцією (Стаття 81), визначати конституційність законів та інших правових актів. Він може односторонньо оголошувати неконституційними ухвали Парламенту, рішення Рад місцевих громадських організацій та інших урядових установ. Верховний Суд здійснює нагляд за усією судовою системою держави і є судом останньої інстанції.

Будівля Верховного суду Японії розташована в Токіо, районі Тійода, кварталі Хаято-тьо.

Історія Сучасний Верховний суд був заснований відповідно до статті 81 Конституції Японії 1947 року. Серед членів юридичного відділу SCAP, які розробляли проект конституції, та на засіданні Імператорського парламенту 1946 року точилися дебати щодо обсягу повноважень судової влади, але вони були затьмарені іншими важливими питаннями щодо народного суверенітету, ролі імператора та відмови від війни. Хоча ратифікована формулювання статті 81 стверджує, що суд має повноваження судового контролю, частина ранньої історії суду була пов'язана з уточненням обсягу цих повноважень. У 1948 році суд оголосив, що конституція мала на меті встановити тип судового контролю, який практикувався в Сполучених Штатах. У 1952 році повноваження, як постановив судHolding of the 1952 case: "In the absence of a concrete case, the Supreme Court does not have authority to determine whether laws, orders, and the like are constitutional in the abstract.", було уточнено таким чином, що воно застосовується лише у конкретних випадках.

У 1960-х і 1970-х роках Верховний суд пережив «судову кризу» між старшими суддями та, в загальному, молодшими, більш ліберальними суддями. Наприклад, виникла суперечка, коли деякі судді нижчих судів були звинувачені в перешкоджанні виконанню постанов, що обмежували антиурядові демонстрації. У 1971 році Верховний суд навмисно не перепризначив помічника судді Ясауакі Міямото, який брав участь у юридичній організації, пов'язаній з лівими ідеологічними поглядами. Ця «справа Міямото» викликала значний резонанс у ЗМІ та протести з боку інших суддів. З того часу жоден суддя не був перепризначений. Зрештою, у 1960-х і 1970-х роках суд був реформований і став більш консервативним, з більшою кількістю суддів, які були довічними державними службовцями, що призвело до рішень, які, як правило, обмежували свободу вираження поглядів і публічні демонстрації.

Права та обов'язки Стаття 81 Конституції Японії визначає Верховний суд як суд останньої інстанції і дозволяє йому проводити судовий перегляд за допомогою «повноважень визначати конституційність будь-якого закону, наказу, постанови або офіційного акту». У своїй першій ролі як суду останньої інстанції Верховний суд розглядає цивільні, адміністративні та кримінальні справи, оскаржені з нижчих судів. Ця відповідальність та неможливість застосовувати дискреційні повноваження у розглянутих апеляціях призводить до того, що цивільні та кримінальні апеляції становлять значну більшість його навантаження. У своїй другій ролі Верховний суд може здійснювати свої повноваження з судового контролю, коли оскаржується конкретний правовий спір, пов'язаний з порушенням або неправильним тлумаченням конституції.

Верховний суд також керує діяльністю, бюджетом та персоналом усіх судів Японії. Рішення приймаються на регулярних засіданнях суддів Верховного суду та виконуються Адміністративним бюро Верховного суду. Голова Верховного суду через Генеральний секретаріат також має широкий контроль над судовим персоналом, включаючи суддів. Це включає можливість визначати посади суддів, що має значний вплив на їхню кар'єру та можливості просування по службі. Верховний суд також здійснює нагляд за Інститутом юридичних досліджень та підготовки, який повинні відвідувати майбутні юристи, що склали національний іспит на адвоката, для отримання практичної підготовки.

Судовий контроль Хоча Верховний суд має повноваження скасовувати законодавство, яке є неконституційним, він використовує це повноваження вкрай рідко. За простим підрахунком, Верховний суд скасував лише вісім законів з підстав неконституційності за шість десятиліть. За цей же час Федеральний конституційний суд Німеччини скасував понад 600, Верховний суд США — понад 900, а Верховний суд Індії — понад 2600. Крім того, принаймні в одному випадку, коли було виявлено порушення конституції, що стосувалося розподілу виборчих округів, суд не зміг домогтися виконання свого рішення.

Спостерігачі висунули кілька можливих причин такого стану речей. Однією з критичних думок є те, що на склад Верховного суду впливає політична домінація ЛДП, і тому він менш схильний оспорювати законодавство, розроблене політиками, які входять до Національної парламенту. Також може мати місце бажання підтримувати добрі відносини з суддями Міністерства юстиції або інших відомств. Інша критична думка полягає в тому, що суд функціонує як бюрократична структура, де консервативне керівництво просуває однодумців-суддів, які менш схильні приймати важливі рішення. Історична перспектива свідчить, що на перших суддів вплинули Конституція Мейдзі та німецька традиція юриспруденції, які не дозволяли скасовувати неконституційні закони, і що з часом це очікування призвело до небажання діяти в політично чутливих справах, щоб зберегти судову незалежність.

Більш сприятливим поясненням є роль Бюро законодавчих питань Кабінету міністрів у правовій екосистемі. Бюро складається з високопоставлених чиновників і меншості суддів, деякі з яких згодом приєднуються до Верховного суду. Воно несе відповідальність за ретельне дослідження урядового законодавства з метою уникнення конституційних недоліків. Прихильники цієї думки стверджують, що цей процес унеможливлює необхідність Верховного суду часто скасовувати законодавство, оскільки порушення конституції усуваються на законодавчому етапі.

Склад

Склад Верховного суду визначається Законом про судову владу 1947 року. Верховний суд складається з голови суду та 14 інших суддів. Ці судді поділяються на три малі колегії по п'ять осіб, які розглядають більшість апеляцій. Питання конституційного тлумачення розглядаються Великою колегією, до складу якої входять всі 15 суддів, з яких дев'ять необхідні для кворуму.

Судді Верховного суду обираються та призначаються Кабінетом міністрів Японії, але голова суду відрізняється тим, що його призначає імператор Японії. Судді повинні бути віком понад 40 років і володіти глибокими знаннями в галузі права. На відміну від інших країн, судді Верховного суду Японії підлягають переобранню, що проводяться одночасно з першими загальними виборами після їх призначення. Суддя усувається з посади, якщо більшість голосує проти нього, але такого ще ніколи не траплялося. Кожні десять років після призначення передбачається проведення публічного перегляду, але оскільки судді зазвичай призначаються у віці 60 років і старше і повинні виходити на пенсію у віці 70 років, фактично другого перегляду не відбувається.

Особливістю Верховного суду Японії є некодифікована традиція розподілу місць у суді між представниками різних юридичних професій: професійними суддями, приватними адвокатами, прокурорами, науковцями та чиновниками. Кількість представників кожної групи дещо коливалася, але в цілому залишалася стабільною з моменту створення суду.

Будівля

Сучасний Верховний суд вперше зібрався в травні 1947 року в колишніх приміщеннях Таємної ради Імператорського палацу в Токіо. У вересні того ж року він переїхав до будівлі Токійського окружного суду. Передбачалося, що він займе будівлю Верховного суду, який був найвищим судом в імператорській Японії, але будівля була в значній мірі зруйнована під час війни і її довелося відбудовувати. У жовтні 1949 року реконструкція була завершена, і Верховний суд Японії використовував цю будівлю протягом двадцяти п'яти років.

У 1964 році був розроблений план будівництва нової будівлі Верховного суду. Було вирішено, що будівля повинна бути побудована в сучасному стилі, а проект буде обраний на основі відкритого конкурсу. З 217 поданих проектів було обрано один, поданий спільними зусиллями 17 осіб з Кадзіма під керівництвом архітектора Сініті Окади. Будівництво розпочалося в 1971 році і завершилося в 1974 році. Нова і нинішня будівля Верховного суду розташована за адресою 4-2 Хаябуса-чо, Тійода, Токіо. Вона побудована із залізобетону і, як і попередня будівля Верховного суду, в ній широко використовується японський білий граніт. Будівля має п'ять поверхів над землею і два поверхи під землею.

Примітки

Джерела та література

和田英夫著『憲法と最高裁判所』（法学選書）東京: 学陽書房、1975年 日本弁護士連合会編『最高裁判所 : 国民の人権保障を全うするために』東京: 日本評論社、1980年　 野村二郎著『日本の裁判史を読む事典』 第3版補訂版、東京: 自由国民社、2004年　

Itoh, Hiroshi. The Japanese Supreme Court: constitutional policies . New York : M. Wiener, 1989.

Посилання

Офіційний сайт Верховного суду Японії , Судді Верховного суду Японії ,