Молда́вське князі́вство (; , , ) — монархічна держава у Східній Європі, що існувала в XIV—XIX ст. Займала терени сучасної республіки Молдова, запрутської Західної Молдови, а також Буковини, Бессарабії та Буджака. В давнину поділялась на Верхню країну, Нижню країну і Бессарабію, причому в Бессарабію входила частина Поділля і значна частина сучасної Одеської обл. Керувалася князями, що носили титул воєвод-господарів, й походили з роду Богданів. Мала столицю у містах Серет (1359—1385), Сучава (1385—1572), Ясси (1572—1861). Панівною релігією було православ'я, а мовою діловодства — староцерковнослов'янська. Населення було етнічно строкатим — волохи, русини, угорці, печеніги, половці, татари. Мала тісні культурно-історичні зв'язки із Волощиною і Трансильванією, а також Закарпаттям, Галичиною та Поділлям. Заснована у XIV ст. як васальна держава Угорщини. За правління воєводи Богдана I стала незалежною. В часи Петру I приєднала Придністров'я й стала васалом Польщі (1387). Отримала власну Молдавську митрополію від Константинополя за князювання Олександра I. Найбільшого розквіту зазнала за правління Штефана III Великого, який відзначився перемогами над Османами і Польщею. По смерті Стефана Великого була ареною турецько-польських війн. Згодом стала васалом Османської імперії (з 1498), втратила частину земель у Буджаку і Бессарабії. Ненадовго об'єднана з Валахією і Трансильванією Міхаєм Хоробрим, а також на короткий проміжок із Трансильванією в часи Міхая I. Під час князювання Димітрія Кантемира намагалася перейти під протекторат Російської імперії (1711), але через поразку від турків залишилася під Османами. Відтоді керувалася представниками родів греків-фанаріотів (1711—1821). Ослабла внаслідок австро-турецьких і російсько-турецьких війн. Втратила Буковину (11 % території) на користь Австрії (1774), а Бессарабію (48 % площі) — на користь Росії (1812). Припинила існування 1859 року об'єднавшись із Валахією у одне князівствоВасильєв, Чучко 2010:7:27.. У 1812 році значна частина земель Молдавського князівства була приєднана до Російської імперії з назвою Бессарабія, а інша історична частина з колишніми столицями 1861 року ввійшла до складу Румунії.
Етимологія Молдавія (, ) — середньовічна і ранньомодерна назва. Молда́ва () — староукраїнська назваМолдава // , що походить від однойменної річки. Молдова — румунська назва Молда́вська земля́ (Пещак 1974, документи № 55, 65, 66.Акты Западной России… 1846:I:32, 48, 54, 60, 61, 182, 185; Архив Юго-Западной России… ч. VIII, т. V, 1907:154.Літопис Величка 1991:I:147., Молдавская СССР — Гос. изд-во геогр. лит-ры, 1955—222 с. — С. 74) Богдан, Богданія () — в османських, монгольських, єгипетських і арабських джерелах від імені Богдана І. Мала Валахія () Русо-Влахія, або Русовлахія (Ῥωσοβλαχία) — у слов'янських та візантійських джерелах; на противагу Угро-Влахії (власне Волощині). За візантійською класифікацією. Мавро-Влахія (Чорна Влахія) — у візантійських, перських і монгольських джерелах. Волощина — у польських і українських джерелах у XV–XVIII ст.
Географічні межі Молдавське князівство розташовувалося у західній частині Північного Причорномор'я, на заході Понтійського степу. Північним і східним кордоном країни була річка Дністер, південним — гирло Дунай і нижня течія річки Серет, західним — Карпати у районі верхів'їв річок Черемош, Сучава, Бистриця. На південному заході Молдавія мала вихід до Чорного моря. Центральною транспортною артерією князівства слугувала річка Прут, що текла з півночі на південь і впадала до Дунаю.
Історія
Передісторія Археологічні розкопки свідчать про те, що практично всі землі, на яких сформувалося середньовічне Молдавське князівство, були територією поширення трипільської культури.Вже з доісторичних часів Східне Прикарпаття, в долинах Молдави, Дністра, Прута, Сірету, Сочави та Черемоша почали заселяти осілі скотарі та землероби.
На межі нашої ери терени майбутнього князівства перебували під впливом дакійських племен та їх державних утворень, зокрема Римської Дакії, який через постійні набіги степовиків з Північного Причорномор'я був не надто значним.
У середині І тисячоліття на цих землях виникло декілька територіальних утворень, що поставали скоріше для координації сил у боротьбі із супротивником. Кожною такою «дєржавою» управляв князь, який мав воєнну, судову та адміністративну владу і був великим землевласником. Кілька таких суб'єктів об'єднувалися у більше воєводство на чолі воєводою, основним призначенням якого була координація зусиль під час війни.
З часів формуванням Антського союзу територія стає ареалом роселення тиверців, першу письмову згадку про що зафіксовано (IX століття) у «Повісті минулих літ».«Повести временных лет» — Москва—Л., 1950. — Т. 1. — С. 14, 210.
Надалі значна частина земель (південь майбутньої Молдавії) увійшла до складу Першого та Другого Болгарського царства. Північна частина стала частиною Руської держави (Галицького, пізніше Галицько-Волинського князівства), яка протягом XI-ХІІ ст. взяла під свій контроль всю територію між Карпатами та Дністром аж до гирла Дунаю.Валашские, молдавские и трансильванские земли в IX—XIII вв. Всемирная история. Энциклопедия. Том. 1958
З другої половини XIII ст. до першої половини XIV ст. південно-східна частина Дністровсько-Карпатських земель була у складі Золотої Орди. Північні райони, у Прикарпатті, хоч і перебували в певній залежності від ординців, але залишалися під контролем Галицько-Волинського князівства.
Як найбільш розвинуте місто в цій місцевості, котра продовжувала відігравати важливу економічну і політичну роль як «Серетський торговельний шлях», у 1300 згадується Баня (). Її урядник Олександр Молдавович ( у тогочасному документообігу) в 1334 брав участь в укладані союзу між Галицько-Волинським князівством та Німецьким орденом. Разом з іншими руськими боярами скріпив печаткою підписаний Юрієм II договір.
В історичних документах XIV століття згадуються державні формування у Північній Молдавії — «республіка» Кимпулунг і воєводство Шепеніц, розташоване між Лозиною і Дністром, що включає могутню фортецю Хотин.
Утворення держави
Згідно з легендою, яка вперше зустрічається у молдавському літописі «Cronica Anonimă a Moldovei» (Анонімна хроніка Молдавії), походження назви «Молдавія» має наступну легенду. Воєвода Марамурешу, Драгош (Dragoş) полював якось на зубра. Ця тварина була незвичайною тим, що мала зірку на лобі. Драгоша супроводжував його улюблений пес на ім'я Молда. Полювання завело воєводу на береги невідомої річки.
На її берегах він і наздогнав зубра та вбив його, проте в боротьбі загинув і пес. Згідно з легендою, Драгош назвав річку Молдавія в пам'ять про нього. З того часу герб Молдавії має зображення голови зубра із зорею на лобі. Драгош став першим володарем Молдавії (як марки Угорського Королівства) в 1352–1353 після об'єднання феодально роздроблених воєводств. Васал Русі та Угорщини Частина Молдавського князівства входила до складу Королівства Русі ще з часів королів Данила та Лева І. 1334 р. в грамоті галицько-волинського князя Юрія II згадується «вірний вельможа» Олександр Молдавович, що в той час урядував в Русо-Влахії.
В другій половині XIII — першій половині XIV століття південно-східна частина Дністровсько-Карпатських земель входила в склад Золотої Орди. Райони карпатських передгір'я безпосередньо не входили в володіння Орди, але, знаходились в васальній залежності від неї.
В XIV столітті Золота Орда почала занепадати. В середині 1340-х років угорці розгромили золотоординське військо. Землі в басейні річки Молдавія опинилась під владою угорських королів. На цій території утворилось Молдавське князівство — спочатку як васальне князівство Угорського королівства.
Першим намісником Молдавії (бл. 1351—1353) був Драгош I, волоський воєвода з Мармарощини, з іменем якого пов'язують виникнення Молдавського князівства. Після Драгоша Молдавією управляли його син — Сас (1354—1358) та внуки — Драг і Балк (1359).
Незалежність
У 1359 році, в результаті виборів і повстання проти угорського панування, князівство стало незалежним. Першим правителем незалежного Молдавського князівства став Богдан I (1359—1365), який до того був колишнім спадковим воєводою в Марамуреші і васалом угорського короля. Він воював з військом самого угорського короля, уклав політичний союз з місцевими татарськими ханами та захищав татар від угорців.
Невдовзі після переможної битви литовського князя Ольгерда на Синіх Водах у татар військово-дипломатичним шляхом було відвойовано межиріччя Прута і Дністра. Причому археологічні знахідки свідчать, що при Богдані татарська культура досягла апогею свого розвитку. Це підтверджує і золотий перстень Богдана, на якому арабською мовою написано «Емір Богдан».
Син Богдана Петро I Мушат розбудовує державні інститути в Молдавії, вирішує національне питання — всі мешканці, незалежно від етнічного походження, урівнюються в правах і називаються «земляни молдавські», визначається з державною мовою і державною вірою,, зміцнює волоське право і державну канцелярію, карбує монети, будує міста, фортеці, монастирі і храми, налагоджує економіку і торгівлю, підтримує дружні зв'язки з сусідніми князівствами, укладає військово-політичний союз з Владіславом Ягайло, який з Вітовтом управляли литовськими територіями від Балтійського до Чорного моря — «від моря до моря».
Роман I Мушат (1392—1394) відсуває кордони на півдні до гирла Дунаю і Чорного моря; південна частина території між Лозиною і Дністром, названа Бессарабією за ім'ям першого її власника — представника династії Басарабів з Волощини, разом з фортецями Килія і Четатя-Албе входить у природні кордони історичної Молдавії. Сам Роман І гордо називав себе великим господарем, єдиним владикою Землі Молдавії від гір до моря.
У 1400 році до князівства була включені і фортеця Білгород (сучасний Білгород-Дністровський). Східним кордоном князівства була річка Дністер. Західний кордон проходив по вершинах Карпатських гір, південний — по Чорному морю, річкам Дунай, Серет і Мілків. На півночі природного кордону не було, Покуття було надано Владіславом Ягайлом Молдавському господарю Петру I Мушату в заставу. По смерті польського короля довший час було спірною територією, через яку вели війни Молдавське князівство й Польща.
Олександр Добрий остаточно приєднав до Молдавського князівства Буковину. Таким чином, історична Молдавія охоплювала територію між Східними Карпатами (лісистими Карпатами), Дністром, Чорним морем і Дунаєм, поділяючись на три історичні землі-Цара-де-Сус,Цара-де-Жос та Бессарабію. Те, що Молдавія знаходилася на перетині торгових шляхів, а відтак інтересів Австрії, Росії і Туреччини, які змагалися за першість у Південно-Східній Європі, значною мірою пояснює подальші територіальні захоплення великих імперських держав.
Незважаючи на перемоги, здобуті над турецькими і татарськими, угорськими і польськими загарбниками, що нападали одне за одним на Молдавію, Штефан III Великий (Штефан чел Маре), національний герой Молдавії, змушений був зрештою піти на компроміс, сплачувати данину і поступитися султану Баязіду II влітку 1484 р. південною частиною Молдавії — Бессарабією — разом з Килією і Четатя Албе.
Васал Османської імперії У 1513 р., через кілька років після смерті Стефана III, Молдавія змушена прийняти режим османського сюзеренітету. Цей режим був закріплений серією двосторонніх договорів, що передбачали взаємні зобов'язання і якими Молдавія визнавалася не завойованою силою зброї, а такою, яка «підкорилася» туркам. Так, за виплачувану султану данину, Молдавія мала право жити за власними законами, проводити власну зовнішню політику, обирати власного господаря, використовувати свою (давньоукраїнську і романську) мову в школі і церкві, а Османська імперія зобов'язувалася захищати цілісність Молдавії.