Александар Дероко (; 4 вересня 1894, Белград — 30 листопада 1988, там само) — сербський архітектор, професор Белградського університету, член Сербської академії наук і мистецтв.

Біографія Прадід Александра Дероко, венецієць Марко де Рокко, переїхав зі своєї батьківщини до Дубровника, де одружився з місцевою мешканкою. Дід Йован прибув до Белграду як викладач мистецтв. Брат дідуся з материнського боку, Йован Джорджевич, був засновником в місті Новий Сад. Александар Дероко мав також родинні зв'язки з видатним сербським письменником Стеваном Сремацем.

Дитинство Александара проходило в родинному колі в помешканні брата дідуся на , що в центральній частині Белграда. Александар не дуже гарно навчався в початковій та середній школі, через що ледве закінчив її. За його власними спогадами, він надавав перевагу плаванню на човні по Саві.A ондак је летијо јероплан над Београдом (An' then a plane flew o'er Belgrade), Aleksandar Deroko, 1983. Belgrade, с. 310. Перед початком Першої світової війни вступив до технічного факультету Белградського університету.

Перша світова війна На початку війни служив в артилерії, однак згодом перебазувався до Скоп'є, де приєднався до батальйону та отримав звання сержанта. Оскільки до початку війни Александар Дероко був піонером авіації, його перебазували до новостворених повітряних сил Сербії. У 1915 був відправлений на навчання до Франції, таким чином уникнувши подій, пов'язаних з відходом сербських збройних сил восени-взимку того ж року. Ескадрилья Дероко приєдналась до відновленої сербської армії на Салоніцькому фронті, де він воював до закінчення війни та визволення Сербії.

Архітектура Александар Дероко вивчав архітектуру в Римі, Празі, Брні, у 1926 отримав відповідну освіту в Белграді. Навчався також у Парижі, будучи урядовим стипендіатом, дружив з Пабло Пікассо, , Растко Петровичем, Ле Корбюзьє та іншими відомими особистостями, які тоді мешкали у французькій столиці. На початку 1930-х здобув ступінь професора факультету архітектури в Белграді. Вивчав середньовічну та візантійську архітектуру. Разом з Богданом Несторовичем розробив проект храму святого Сави, у 1935 розпочав його втілення. Був автором багатьох книг, серед яких найвідомішими є Середньовічні замки на Дунаї (1964) та Пустощі довкола Калемегдану (1987). Викладав на архітектурному та філософському факультетах до 1974, коли повністю завершив свою діяльність та пішов на пенсію.

Тричі — у 1954, 1956 та 1965 — бував на Афоні; під час цих подорожей зібрав дуже цінні матеріали про Святу гору.Александар Дероко, «Света гора», Београд (биографски део)

Інші області Александар Дероко займався також спортом, мав значні спортивні досягнення. На змаганнях з плавання, організованих Сербським олімпійським клубом у 1911, здобув золоту медаль, пропливши дистанцію 1000 м вільним стилем. Крім цього, займався моделюванням — є автором одного з перших на теренах Сербії планеру. Брав участь в організованих першими моделістами змаганнях у 1910—12. Захоплення повітроплаванням призвело до того, що Александр Дероко став одним із перших військових пілотів Сербії під час Першої світової війни.

Також Александар Дероко ілюстрував поштівки, створені в період, коли його старанна діяльність як архітектора зазнала остаточного спаду; вони передавали атмосферу Белграда, його святковий настрій — одним словом, увесь лібералізм нового середнього класу.Marija Ristic, Aleksandar Deroko in: Golden Pen of Belgrade, Belgrade: ULUPUDS, 2017

Об'єкти Храм святого Сави у Белграді Богословський інтернат у Белграді Газиместан Церква Святого Преображення Господнього (Сараєво) Каплиця героїв Битви на Косовому полі Будинок полковника Єлезовича (Белград) Будинок Ніколаєвича з аптекою Будинок у Сремських Карловцях

Твори Народно неимарство (1939 (том 1), 1940 (том 2)) Средњовековни градови у Србији, Македонији и Црној Гори (1950) Монументална и декоративна архитектура у средњовековној Србији (1953) Римски споменици у Ђердапу (1959) Архитектура старог века (1962) Средњовековни градови на Дунаву (1964) Света гора (1967) Атос (1967) А ондак је летијо јероплан над Београдом (1983) Мангуплуци око Калемегдана (1987)

Галерея

Примітки

Джерела Александар Дероко, «Света гора», Београд (биографски део) Marija Ristic, Aleksandar Deroko u: Zlatno pero Beograda, Beograd: ULUPUDS, 2017

Посилання Біографія на сайті САНМ (серб.) Сто двадцять п'ять років з дня народження Александара Дероко («Политика», 25 листопада 2019) (серб.) Список робіт Александара Дероко (серб.)