Августа Дежері́н-Клю́мпке (; 15 жовтня 1859, Сан-Франциско — 5 листопада 1927, Париж) — французька лікарка-неврологиня американського походження. Перша з жінок, яка отримала посаду в Парижі.
Життєпис Августа Клюмпке навчалася на медичному факультеті Паризького університету, єдиному факультеті у Франції того часу, який допускав прийом жінок, на відміну від лондонського. 1885 року подала документи на вступ в інтернатуру й отримала відмінну оцінку за письмову роботу про ознаки і причини органічної геміплегії. Але за усний іспит комісія не погодилася поставити їй середню оцінку. Наступного року Августа повторила спробу вступу і досягла успіху за підтримки Поля Берта, міністра освіти і палкого поборника емансипації жінок. 1886 року вона стала першою в Парижі жінкою-інтернкою шпиталю.
Відвідувала лекції з гістології професора в Колеж де Франс, що згодом допомогло їй у вивченні невропатології. У неділю вранці вона асистувала на лекціях Шарко в шпиталі Сальпетрієр. Під час стажування у професора Арді в паризькій лікарні Шаріте, її керівником був Жюль Дежерін, з яким вона 1888 року одружилася.
Для завершення освіти чоловік влаштовує її в лабораторію професора . 1889 року вона захищає дисертацію з назвою «Поліневрити в цілому, паралічі та атрофії, викликані , зокрема».
Слідом за чоловіком ставши професором неврології, вона 1895 року залишає лікарню Бісетр і повертається в Сальпетрієр. Їй належить значний внесок у написання праць, виданих спільно з чоловіком — «Анатомія нервової системи» (1895) та « захворювань нервової системи» (1914). 1901 році Августу обрано до Товариства неврології, а в 1914—1915 роках її обирали його головою. Разом з тим, протягом Першої світової війни вона займалася обслуговуванням 300 ліжок для поранених в Сальпетрієрі. Августа працювала над питаннями поранень і пошкоджень великих нервових стовбурів (спільно з Музоном) і поранень спинного мозку (з Ландау і Жументьє).
1906 року відзначена медаллю за хоробрість за порятунок дівчини, яка викинулася в Сену, витягши її на берег. 1913 року стає кавалером ордена Почесного легіону, а 1921 року — офіцером цього ордена.
Августа Дежерін-Клюмпке на десять років пережила свого чоловіка, який помер 1917 року. За допомоги дочки і зятя вона присвятила ці десять років відновленню своєї старої лабораторії та бібліотеки для створення музею, присвяченого науковій діяльності подружжя Дежерін.
Померла 5 листопада 1927 року в Парижі. Похована на кладовищі Пер-Лашез поруч із чоловіком (ділянка 28).
Родина Жуль Дежерін (1849—1917) — чоловік, французький лікар-невролог і невропатолог швейцарського походження, анатом.
Дочка — Івонна стала лікаркою, одружилася з професором Етьєном Соррелем і присвятила себе лікуванню кісткового туберкульозу в лікарні міста Берк.
Є сестрою астрономки Доротеї Клюмпке-Робертс, художниці Анни Клюмпке (подруги і біографки художниці Рози Бонер) і скрипальки Джулії Клюмпке.
Пам'ять На честь дослідниці названо параліч нижніх відділів внаслідок ураження корінців нервів С8 і Т1, відомий як .
Роботи й публікації
Des polynévrites en général et des paralysies et atrophies saturnines en particulier, Thèse de médecine, Davy (Paris), 1889, Texte intégral Des Polynévrites en général et des paralysies et atrophies saturnines en particulier, étude clinique et anatomopathologique, F. Alcan (Paris), 1889,
У співавторстві:
Anatomie des centres nerveux [Tome 1 : Méthodes générales d'étude-embryologie-histogénèse et histologie, anatomie du cerveau] par J. Dejerine avec la collaboration de [A.] Dejerine-Klumpke, Rueff (Paris), 1895—1901, Texte en ligne , Anatomie des centres nerveux [Tome 2, Fascicule 1 : Anatomie du cerveau (suite), anatomie du rhombencéphale ] par J. Dejerine avec la collaboration de [A.] Dejerine-Klumpk, Rueff (Paris), 1895—1901, Texte en ligne
Див. також Параліч Дежерін-Клюмпке
Примітки
Посилання André-Thomas. Augusta Dejerine Klumpke, 1859—1927. L Encéphale n°1 (1929)