Абді-Геба (Абді-Гебат, Абду-Хеба) (*д/н — бл. 1330 до н. е.) — цар міста-держави Євус в 1350—1330 роках до н. е. Ім'я перекладається як «Слуга Гебат». Мав прізвисько «Новий Лабайя».
Життєпис Мав хуритсько-євусейське походження. Основні відомості про нього містяться в листах амарнського архіву. Є дискусійним питання чи Абду-Геба належав до давньої династії царів, або заснував власну династію. Сам Абді-Геба зазначає, що займає свою посаду не за батьківським походженням, а за милістю фараона, але це може бути лестощами, а не точним поданням ситуації.
Відомо, що він вів запеклі війні проти хабіру, яких підбурював Азіру, цар Амурру. З огляду на це часто звертався по допомогу до фараона Аменхотепа III, васалом якого був. Також вів війни з містами-державами Ханаану — Газру, Ашкалун і Лахіш.
Згодом зумів замиритися з хабіру, частину з яких він найняв до війська. Інші відійшли до Дімаску, де заснували власну державу. З новим військом Абді-Геба став правителем значної частини центрального і південного Ханаану. При цьому зумів виправдатися перед фараоном за свої дії.
Джерела Donald B. Redford, Egypt, Canaan, and Israel in Ancient Times, Princeton University Press, 1992 p.270. Finkelstein, Israel and Silberman, Neil AsherThe Bible Unearthed: Archaeology's New Vision of Ancient Israel and the Origin of Its Sacred Texts, 2001, The Free Press, New York City, ISBN 0-684-86912-8 p. 239