Геральдичні закони (або закони геральдики ) регламентують "носіння герба", тобто володіння, використання або демонстрацію герба, гербових прикрас або бейджів. Хоча вважається, що первісна функція гербів полягала в тому, щоб давати можливість лицарям ідентифікувати один одного на полі бою, але незабаром вони набули більш широкого, більш декоративного використання. Вони і сьогодні широко використовуються країнами, державними та приватними установами та приватними особами. Найдавнішим автором геральдичних законів був Бартолус де Саксоферрато. Чиновники, які керують цими питаннями називаються герольди, або геральдичні королі (в порядку зростання старшинства). Закони про герби є частиною законів країн, що регулюють геральдику, хоча не є частиною загального права в Англії та країнах, закони яких походять від англійського права.

Право використовувати герб

Відповідно до звичайних практик законів про герби, знаки гербів, прапори, штандарти та інші подібні емблеми честі можуть вживатися лише на підставі права предків або надання користувачеві відповідною владою. Правонаступність означає походження по чоловічій лінії від предка, який законно носив герб. З пізнього середньовіччя належним авторитетом була Корона або Держава.

У Сполученому Королівстві та Співдружності прерогатива Корони щодо надання герба передається одному з кількох органів влади залежно від країни. В Англії, Вельсі та Північній Ірландії повноваження з надання герба делеговані геральдичним королям Геральдичного коледжу під керівництвом графа Маршала. У Шотландії ця влада делегована геральдичному королю лорду Ліона, на власний розсуд. У Канаді це здійснює Канадський геральдичний орган під керівництвом генерал-губернатора Канади.

В Ірландії, на відміну від позиції у Великій Британії, надання герба офіційним органом влади не є юридичною передумовою використання герба. Наприклад, геральдичні символи та герби, що існували до 1552 року, а потім належали до гельської традиції, можуть продовжувати використовуватись як герб без будь-якої офіційної документації.

В Іспанії, хоча повноваження щодо надання нового герба обмежені королем, Хроніст гербів має право посвідчувати герб в межах провінції (країни) свого призначення. Станом на 2008 рік наразі існує лише один хроніст, який має повноваження лише в провінціях Кастилії та Леону.

Законодавство про герби як частина загального законодавства Хоча ступінь, в якому загальний закон визнає герб, різниться, як в Англії, так і в Шотландії надання герба надає певні права отримувачеві та його (або її) спадкоємцям, навіть якщо їх неможливо легко захистити. Жодна особа не може на законних підставах мати той самий герб, що й інша особа в тій же геральдичній юрисдикції. Хоча в Англії носіння однакових гербів без відмінних знаків нащадками від загального гербового предка було широко поширено і дозволено Геральдичним коледжем.

Незважаючи на те, що суди загального права не розглядають герби ні як власність, ні як такі, що захищаються шляхом дії, геральдичні елементи, є однією з форм власності, що зазвичай описується як tesserae gentilitatis або знаки благородства. геральдичні знаки є безтілесним та неупередженим спадком, невід’ємним згідно із гербовим законом. Взагалі кажучи (є дуже рідкісні приклади патентів, в яких герб надається для вживання з деякими різними обмеженнями), це означає, що герби успадковуються нащадками (від чоловічої та жіночої статі) за чоловічою лінією роду. Хоча вони можуть бути успадковані як чверть синами геральдичної спадкоємиці, де немає спадкоємця, який залишився в живих, за умови, що ця особа також має право носити герб за своєю чоловічою лінією.

Бельгія Зараз бельгійський закон про герб регулюється трьома геральдичними властями країни: Радою шляхетства, Радою геральдики та вексилології та Фламандською геральдичною радою.

Канада Зараз канадійський закон про герб регулюється Канадським геральдичним управлінням.

Данія У Данії незаконне використання гербів та інших знаків відміни данських та іноземних органів є кримінальним злочином (Кримінальний кодекс Данії §§ 132-133). Неофіційні герби не захищені. Конкретний переклад герба захищений законом про авторське право, і герб може бути використаний як торгова марка і, таким чином, буде захищений законом про торгові марки. У Данії не існує офіційних геральдичних повноважень щодо приватного герба. Більшість знаків, що використовуються муніципалітетами, регулюються Геральдичним консультантом данської держави (офіс при Данському національному архіві). Реєстрація Геральдичним консультантом в данській державі є необхідною умовою захисту офіційних знаків Данії згідно з §§ 132-133 Кримінального кодексу. Захист знака розрізнення з точки зору законодавства про торговельну марку вимагає реєстрації органами влади щодо торговельних марок. Якщо гербовий знак зареєстрований Геральдичним консультантом, права на торговельну марку також автоматично набуваються.

Під час абсолютистської епохи королівський вісник надав знатні знаки, але ця посада була розпущена в 1849 році, коли закінчилася епоха абсолютизму. Відтоді єдиним способом придбання гербів у Данії є допущення. Данська держава ніколи не претендувала на будь-яке виключне право на надання герба, а сім'ї та особи завжди мали свободу брати власний герб.

Англія та Вельз В Англії та Вельзі законодавство про герби розглядається як частина законів Англії, і суди загального права будуть приймати його до уваги як такі. Ці гідності, як їх ще називають, мають юридичний статус. Але законодавство про герби не є частиною загального права, і суди загального права не мають юрисдикції у справах гідності та нагород, таких як герби осіб або злочинців. У цьому вимірі на закон про герби найбільше впливав має цивільний закон, і його можна розглядати як подібний до церковного права, який є частиною законів Англії під впливом канонічного права, але не є частиною загального права.

В Англії виключна юрисдикція вирішення прав на герби та вимог про походження покладена на лицарський суд. Оскільки зміст загального права міститься в рішеннях судів загального права, так і зміст Закону про герб можна знайти лише у звичаях Лицарського суду. Однак записи про це є скупими, не в останню чергу тому, що Суд ніколи не давав обґрунтованих рішень (лорд-голова суду, який засідав у 1954 році, пропонуючи єдиний виняток з цього, без сумніву, через його професійну підготовку як судді загального права). Процедура базувалася на цивільному законодавстві, але матеріальне право було визнано англійським та властивим лицарському суду.

До 1945 року герби (гравюри, публічні картини тощо) оподатковувались, не встановлюючи різниці у статуті між гербами, наданими геральдичним коледжем, або тими, що створювалися самостійно.

Німеччина У Німеччині герб належить сім'ї, а значить імені, а не окремої людини. Право на герб переходить від первісного носія до його законних прямих нащадків за чоловічою лінією. З 1918 р. геральдичні справи вирішуються згідно з Цивільним законом. Право на герб в даний час вважається аналогом права на імена, висловлене в Німецькому цивільному уложенні § 12; це тлумачення було підтверджене в 1992 р. Федеральним судом Німеччини. Отже, якщо хтось має право на певний герб, це право захищається судами. Особистий герб захищається як частина імені, якщо герб офіційно реєструється та публікується.

Ірландія В Ірландії передача герба громадянам Ірландії або тим, хто може довести ірландське походження, вважається культурною традицією, дозволеною через Управління головного герольда Ірландії. Ця контора була створена під англійською короною в 1552 році як Ольстерський геральдичний король і була перетворена на Геральдичний офіс після Конституції Ірландії 1937 року.

Канцелярія Головного Геральда отримала законну силу згідно із Законом про національні культурні установи 1997 р.See http://www.irishstatutebook.ie/1997/en/act/pub/0011/sec0013.html#sec13 Однак деякі сумніви щодо ефективності Закону 1997 року залишились, і окремі представники громадськості подали пропозиції щодо подальших змін до законодавства. Наприклад, 8 травня 2006 р. сенатор Брендан Райан вніс із цією метою законопроєкт про генеалогію та геральдику, 2006 р. до Сінад Еріан (Ірландського сенату).

Італія Якщо говорити дуже загально, то про італійські герби можна сказати, що вони є сімейними, а не особистими. За межами Савойського дому офіційна система вказівки на каденцію невідома. З моменту скасування Consulta Araldica в 1948 р. в Італії не було офіційного регулювання сімейних гербів або шляхетських титулів, і цей орган звертався головним чином до державного визнання шляхетських титулів, а не до геральдики нетитульованих армігерів, таких як нобілі (шляхтичі без назви) та патриції (з патриціатів у колишніх містах-державах). До об'єднання країни в 1870 р., видача та використання сімейних гербів здійснювались досить слабо в різних італійських країнах. При чому кожен регіон застосовував свої закони, і головним акцентом були шляхетські титули або (до приблизно 1800 р.) феодальні права. Дійсно, після облагородження граф чи барон, який не входить до складу гербованої сім'ї, може насправді взяти свій власний оригінальний герб, не звертаючись до жодної влади. З цієї причини фактичне надання гербів було дуже рідкісним. Повного переліку італійських гербів немає, хоча певні автори, найголовніше Джамбаттіста Кроллаланца, складали зібрання, які, здається, майже повні. До встановлення республіки (1946 р.) та її конституції двома роками пізніше більшість гербів в Італії належали до шляхетських родин, титулованих чи ні, хоча ряд блазонів ототожнювали власників з міщанами, сім'ї яких використовували їх століття і більше. Блазон, розглянутий Консультом геральдики, мав би бути офіційною комбінацією описів, але все ще знаходився на дуже ранній стадії проекту, коли монархія була скасована в 1946 році. У 1967 р. Конституційний Суд постановив, що нобіліарні та геральдичні питання були "поза сферою дії закону". Конкордат Італії з Ватиканом у 1984 р., переглядаючи Латеранські договори, скасував статтю, згідно з якою Італія визнає папські титули.

Норвегія Національними та королівськими гербами опікується Міністерство закордонних справ, а військова геральдика - сфера керівників кожної галузі Норвезьких Збройних Сил.Hans Cappelen:The Heraldry of the Norwegian Armed Forces,Genealogica & Heraldica Lisboa 1986, Lisboa 1989, Vol. 2, p. 179-185 Національний архів Норвегії має геральдичні повноваження королівського затвердження муніципальних гербів.Hans Cappelen: Règles pour utilisation des armoiries communales en Norvège", Archivum Heraldicum (1-2) 1976. Державний герб захищений Норвезьким кримінальним кодексом, стаття 328.Straffeloven, § 328 at Lovdata. Ця ж стаття також забороняє несанкціоноване використання іноземної державної геральдики та деякі відмінні ознаки міжнародних організацій.Hans Cappelen:The Concept of the Coat of Arms in Norwegian Legislation", Kongressbericht, Stuttgart 1978.

Не існує офіційних повноважень щодо приватних гербів, а питання юридичного захисту приватної геральдики не було задано норвезькому юридичному суду.Hans Cappelen:"On taking the family arms of others", Genealogica et Heraldica – Wien 14.19. September 1970 (Congress Report) Vienna 1972 . Особисті герби, герби сім'ї та інші приватні герби самостійно приймаються в Норвегії з Середньовіччя, без будь-яких грантів, втручання та протестів з боку державних органів.Hans Cappelen: Norske Slektsvåpen, Oslo 1969 pages 25-39.

Шотландія Закон про герби, як його розуміють у Шотландії, складається з двох основних частин - правил геральдики (наприклад, блазування) та закону геральдики. На відміну від позиції в Англії, Закон про герби є галуззю цивільного права. Герб є безтілесною спадковою власністю, що регулюється, за певних спеціальностей, загальним законом, що застосовується до такого майна. Відтак володіння гербовими знаками, безперечно, є питанням власності. Присвоєння герба є справжньою шкодою, яка може бути визнана загальним законодавством Шотландії.

Південна Африка