Лесбійське стирання (англ. Lesbian erasure) ― тенденція ігнорувати, вилучати, фальсифікувати чи переосмислювати лесбійську історію в наукових колах, медіа та інших першоджерелах. Стирання лесбійок відбувається внаслідок перетину сексизму, якого зазнає жіноча історія та розширення прав загалом (андроцентризм історії, чоловічий погляд, об'єктивування та утиск жіночої сексуальності) та гомофобії (лесбофобії і біфобії) як інструменту гетеропатріархату. Через ці фактори лесбійок ігнорують та дискримінують навіть в рамках ЛГБТ-спільноти.
В історії Журналістка та авторка Вікторія А. Браунворт писала, що стирання лесбійської сексуальності з історичних записів «схоже на стирання жіночої сексуальності: сексуальне бажання жінок завжди розглядалося, обговорювалося і змальовувалося в рамках конструкції та сфери діяльності чоловічого погляду». Часто стирання лесбійок стає можливим, коли ЛГБТ-організації не визнають внеску лесбійок, наприклад, коли у 2018 році заява Національного центру з прав лесбійок про заворушення в Стоунволлі не визнала причетності Шторме ДеЛарвері до повстання.
Прикладом стирання є приписування досягнень лесбійок геям. У 1974 р. Кеті Козаченко стала першою кандидаткою у США, яка балотувалась, відкрито визнавши себе лесбійкою. Однак, це досягнення в історії ЛГБТ неправильно приписували політику із Сан-Франциско Гарві Мілку.
В дослідженнях Попри зростання ЛГБТ-прав протягом багатьох років, традиційна академічна наука досі часто нехтує та не вивчає лесбійок. Політична теоретикиня Анна Марі Сміт заявила, що лесбійство було викреслене з «офіційного дискурсу» у Британії, оскільки лесбійки розглядаються як «відповідальні гомосексуалки». Як результат, сексуальні практики лесбійок не були криміналізовані у Британії подібним чином до криміналізації сексуальної активності геїв. Сміт також вказує на виключення жінок із досліджень СНІДу в Центрах контролю та профілактики захворювань. Вона вважає, що ці стирання є наслідком сексизму, і пропонує, щоб ці питання вирішувались безпосередньо лесбійським активізмом.
В рекламі Марсі Б'янко з Інституту гендерних досліджень Клеймана Стенфорду описала, як лесбійок стирають в рекламі. Рекламодавці від початку не таргетують лесбійок, рекламуючи товари для ЛГБТ-авдиторії. Як приклад вона назвала крах AfterEllen, який, на її думку, був наслідком відсутності рекламодавців. Колишня головна редакторка AfterEllen, Карман Крегло, заявила, що рекламодавці не думають про лесбійок як про жінок, і Тріш Бендікс зауважила, що лесбійкам подобаються товари для геїв, навіть якщо вони орієнтовані на чоловіків.
Лесбійський простір Активістки лесбійського фемінізму нарікають на зникнення багатьох фізичних просторів, таких як лесбійські бари, жіночі книгарні та музичні фестивалі, які були альтернативними лесбійськими просторами, де процвітала лесбійська субкультура..
Див. також
Бісексуальне стирання Історія лесбійства Лесбійський фемінізм
Список літератури
Книги та журнали
(via University of Leicester)
Примітки