Мова, відома як іспанська або кастильська. Для інших мов, поширених в Іспанії, див. також: Мови Іспанії.
Іспа́нська мова, або касти́льська мова (español, castellano; заст. гишпанська, шпанська, еспанська) — мова, яка генетично належить до іберо-романської (західної) підгрупи романської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Виникла в Кастилії (центральна Іспанія). Приблизно 407 млн осіб розмовляють іспанською як першою мовою (за цим показником вона є найпоширенішою після китайської). Крім того, 60 млн осіб використовують іспанську як другу мову, а також 20 млн знають її як іноземну. Іспанська є однією з шести офіційних мов ООН, а також є офіційною мовою ЄС та Меркосуру.
Іспанська належить до іберо-романської підгрупи мов, що виникла на основі кількох діалектів латинської мови в Іберії після розвалу Західної Римської імперії у V столітті. Її вперше було задокументовано в центрально-північній Іберії в IX ст. і згодом із розширенням Королівства Кастилії вона поширилися на центральну й південну частини Піренейського півострова. Від початку свого розвитку іспанська лексика була під впливом контактів із баскською мовою та сусідніми іберо-романськами мовами, а згодом увібрала багато арабських слів, оскільки Королівство Кастилія поширилося на колишні території Арабського халіфату (див. Реконкіста). Крім того, іспанська запозичила багато слів із неіберійських мов, зокрема з французької, італійської та англійської, а також утворює нові слова на основі власних. Величезне поширення іспанської сталося завдяки утворенню іспанських колоній в обох Америках, Африці та на Філіппінах у XV—XIX століттях.
Іспанська є найпопулярнішою іноземною мовою, яку вивчають у США. 30 % населення США походить з іспаномовних країн, для яких ця мова є рідною. Також вона є найчастіше зрозумілою мовою Західної півкулі, носії якої живуть на території від Патагонії до Нью-Йорка. До того ж, у США та Бразилії 10 млн осіб вільно розмовляють іспанською як другою мовою.
Іспанська — одна з лідерів за популярністю серед іноземних мов (після англійської, китайської, гінді), вона посідає 4-те місце за кількістю носіїв . На початку XXI століття вона випередила французьку. Іспанська, нарівні з англійською, є також однією з найпопулярніших мов, які вивчаються, в додатках для вивчення мов (Duolinguo, Rosetta Stone, Babbel тощо). Іспанська вважається однією з найпростіших мов для вивчення для тих, хто вільно володіє англійською.
Назва
В Іспанії та деяких інших регіонах іспаномовного світу іспанську мову називають як castellano (кастильська), так і español (іспанська). Термін «кастильська» походить від назви іспанського регіону — Кастилії, — де ця мова виникла. В Іспанії його вживають здебільшого носії регіональних мов для того, щоб протиставити іспанську своїм мовам — галісійській, баскській, каталонській тощо.
З цією ж метою термін «кастильська» можуть вживати і самі іспанці. Зокрема, іспанська конституція 1978 року використовує термін castellano на означення державної мови всієї країни, на противагу «інших іспанських мов» (las demás lenguas españolas):
Щодо територій за межами Іспанії, то термін «кастильська» переважає у всій Південній Америці, крім Колумбії та Уругваю, а термін «іспанська» переважає у Центральній Америці (включно з Мексикою та південними штатами США).
Деякі філологи використовують термін «кастильська» тільки тоді, коли йдеться про мову, розмовну в Кастилії протягом Середньовіччя, заявляючи, що краще використовувати «іспанська» для її сучасної форми. «Кастильська» може бути також діалектом іспанської мови, яка вживається в більшості частин сучасної Кастилії. Цей діалект має цілу низку характеристик і певну вимову, відрізняючись, наприклад, від діалектів Андалусії або Арагону. Зазвичай цей кастильський діалект і вважається нормативною іспанською мовою.
Історія
Іспанська розвинулася з народної латини, яку принесли на Піренейський півострів римляни під час Другої Пунічної війни (201 р. до н. е.). На той час в Іберії розмовляли кількома нероманськими (їх називають також палеоіспанськими), а також кількома неіндоєвропейськими мовами. Ці мови — баскійська (нею розмовляють досі), іберська та кельтиберська. Сліди цих мов можна знайти в сучасній іспанській лексиці, особливо в топонімах.
Перші документовані записи того, що тепер називають попередником іспанської мови, датовано IX століттям (див. Glosas Emilianenses). У Середньовіччі та Новому часі іспанська (кастильська) лексика запозичувала слова не лише із сусідніх романських мов (як-от наварро-арагонської, леонської, каталонської, португальської, галісійської, мірандської, окситанської, гасконської, французької, італійської), але також із баскійської, арабської та германських мов. Багато слів було запозичено з латинської, яка лягла в основу іспанської мови. Крім того, латинь тривалий час була мовою науки та церкви. В іспанській лексиці 65—70 % слів мають латинське походженняПерлин, Оскар. С. XVIII.
Декілька місцевих варіантів народної латини розвинулися в іспанську мову на півночі Іберії, на території між Алавою, Кантабрією, Бургосом, Сорією та Ла Ріохою, в межах Королівства Кастилії. Прийнято вважати, що деякі риси цих діалектів пізніше потрапили в діалект міста Толедо, де в XIII ст. вперше розвинувся письмовий стандарт іспанської мовиPenny, Ralph (2002). A History Of The Spanish Language (2 ed.). Cambridge University Press. pp. 20-21./ На цій стадії формування іспанська набула суттєвих відмінностей від свого близького сусіда, леонської, і, на думку деяких дослідників, зазнала потужного баскійського впливу (див. Іберо-романські мови). Цей діалект поступово поширювався на південь разом із Реконкістою, зазнавши також чималого лексичного впливу арабської та андалузької, особливо пізніше у середньовічний період. Письмовий стандарт цієї нової мови почав розвиватися у містах Толедо (з XIII по XVI ст.) та Мадриді (з 1570-их років).
Розвиток іспанської звукової системи характеризується змінами, типовими для західнороманських мов, наприклад, леніцію приголосних між голосними ( > ). Дифтонгізація латинських наголошених /e/ та /o/, що відбулася у відкритих складах французької та італійської, але частково у каталонській та португальській, є притаманною і відкритим, і закритим складам в іспанській, як показано у таблиці внизу:
{|class="wikitable" style="text-align: center" |- !Латина||Іспанська||Ладино||Арагонська||Астурійська||Галісійська||Португальська||Каталонська||Окситанська||Французька||Італійська||Румунська|||Українська |- |||piedra||piedra (або pyedra)||piedra||piedra||pedra||pedra||pedra||pedra/pèira||pierre||pietra||piatrǎ||камінь |- |||tierra||tierra (або tyerra)||tierra||tierra||terra||terra||terra||tèrra||terre||terra||ţară||земля |- |||muere||muere||muere||muerre||morre||morre||mor||morís||meurt||muore||moare||помирає |- |||muerte||muerte||muerte||muerte||morte||morte||mort||mòrt||mort||morte||moarte||смерть
Латинські подвоєння і в іспанській зазнали палаталізації: (лат > ісп. año, лат. > ісп. anillo).
Латинський приголосний [] / [], який вимовляли як у класичній латині, перетворився в губно-губний , імовірно, у народній латині. У ранній іспанській (але не каталонській чи португальській) він злився із приголосним [b] (губно-губний з проривними та фрикативними алофонами).
Особливістю іспанської (а також сусіднього гасконського діалекту окситанської) є мутація латинського початкового f- у h-, коли за ним слідує не дифтонгізований голосний. Літера h-, що досі збереглася у правописі, не позначає жодного звука, хоча в деяких андалузьких та карибських діалектах звучить придихово в окремих словах (наприклад, Habana — Гавана). Ось чому в сучасній мові є варіації на зразок Fernando та Hernando (обидва є варіантами імені «Фердинанд»), ferrero та herrero (обидва означають «коваль»), fierro та hierro (обидва означають «залізо»), або fondo та hondo (обидва означають «глибокий», але fondo ближчий до значення «дно», а hondo — до «глибокий»); hacer (іспанське «робити») є коренем слова satisfacer («задовольняти»), і hecho («зроблено») є коренями слова satisfecho («задоволений»).
Порівняння прикладів у таблиці:
ЛатинаІспанськаЛадиноАрагонськаАстурійськаГалісійськаПортугальськаКаталонськаОкситанськаФранцузькаІталійськаРумунськаУкраїнськаhijofijo (або ijo)fillofíufillofilhofillfilh/hilhfilsfigliofiuсинhacerfazerferfacerfacerfazerferfar/faire/har (або hèr)fairefarefaceробитиfiebrefiebrefiebrefiebrefebrefebrefebrefèbre/frèbe/hrèbe (або herèbe)fièvrefebbrefebrăгарячкаfuegofuegofuegofueufogofogofocfuòc/fòc/huècfeufuocofocвогонь
З деяких латинських буквосполучень розвинулися характерні відмінності у цих мовах:
ЛатинаІспанськаЛадиноАраґонськаАстурійськаҐалісійськаПортугальськаКаталонськаОкситанськаФранцузькаІталійськаРумунськаУкраїнськаllaveclaveclaullavechavechave||clau||clau||clé||chiave||cheie||ключ |- |||llamaflamaflamallamachamachamaflamaflamaflammefiammaflamăполум'яllenoplenoplenllenucheocheiopleplenpleinpienoplinповнийochoochogüeitoocho/oitooitooitovuit/huituèch/uòch/uèithuitottooptвісімmuchomuymunchomuymuitomuimunchumuimoitomoimuitomui (арх.)moltmolt (арх.)moult (арх.)moltomultбагато
У XV—XVI ст. в іспанській відбулася зміна у вимові свистячих звуків (ісп. ): буква /j/ стала позначати велярний звук [x], а буква /z/ — міжзубний [θ] (те саме стосується букви /c/ перед /e/ чи /i/).Gramática de la lengua castellana, яку написав 1492 року в Саламанці Антоніо де Небріха, була першою граматикою сучасної європейської мови. Існує популярна байка, начебто коли Небріха представив королеві Ізабеллі I свою граматику, вона спитала, як це можна використати, а Небріха відповів, що мова — це інструмент імперії.Crow, John A. (2005). Spain: the root and the flower . University of California Press. p. 151. ISBN 978-0-520-24496-2. У передмові до своєї граматики, датованої 18 серпня 1492 року, Небріха написав: «…мова завжди була супутником імперії.»^ Thomas, Hugh (2005). Rivers of Gold: the rise of the Spanish empire, from Columbus to Magellan. Random House Inc. p. 78. ISBN 978-0-8129-7055-5.
З XVI століття іспанські колонізатори занесли мову до Америки та Іспанської Ост-Індії. Тоді жив Мігель де Сервантес, автор роману «Дон Кіхот». Він є популярним символом іспанської мови, через що її часто називають la lengua de Cervantes (мовою Сервантеса).
У XX столітті іспанська потрапила до Екваторіальної Гвінеї та Західної Сахари, а також до деяких куточків США, які не були частинами Іспанської імперії (наприклад, Іспанський Гарлем у Нью-Йорку).
Класифікація Іспанська/кастильська мова класифікована таким чином: Сім'я: Індо-європейська Гілка: Італійська Група: Романська Комплекс: Західно-італійська Підкомплекс: Західна Гілка: Гало-іберійська Гілка: Іберо-романська Гілка: Західно-іберійська Іспанська/кастильська найбільш споріднена з іншими іспанськими мовами латинського походження і діалектами (самої іспанської мови), розмовних в межах Іспанії. Більшість з них взаємно зрозумілі серед носіїв без труднощів. Арагонська мова (aragonés) Леонська мова (llïonés) Астурійська мова (asturianu) Галісійська мова (gallego) Португальська мова (português) Естремадурська мова (estremeño) Каталонська мова (català) Окситанська мова (aranès)
Іспанська та португальська Між двома головними мовами, розмовними на півострові, іспанською і португальською, є загалом взаєморозуміння між нормальними розмовними формами, хоч іспанська морфологія набагато легша для розуміння носієм португальської, ніж навпаки. Також і з каталонською, яка ближче до окситанської, ніж до іспанської або португальської мови.
Іспанська і португальська мови мають подібні граматики і більшість словника, також як і загальну історію впливу арабської мови, коли велика частина півострова була під мусульманською владою (обидві мови поширилися на мусульманські території).
Дифтонгізація коротких наголошених голосних звуків, звичайна в іспанський, як і в інших романських мовах, але відсутня в галісійсько-португальській групі.