Валентин Воднік (3 лютого 1758, Згорня Шишка — 8 січня 1819, Любляна) — словенський поет і публіцист, відповідальний за запровадження словенської мови у всі типи шкіл Крайни.
Життєпис Він народився в селі Згорня Шишка, яке сьогодні є частиною Любляни. В Любляні закінчив початкову та середню школу. Згодом він у францисканських монастирях готувався до священичого покликання. Служив священиком з 1784 в Сорі, з 1785 по 1788 рік в Бледі, потім до 1792 р в Рибніці, де він познайомився з Жигою Зойсом, який допоміг йому повернутися до Любляни, де з осені 1798 р. він обіймав посаду професора гімназії.
Під впливом Марка Похліна він зацікавився рідною мовою і близько 1775 року почав писати вірші словенською. Його перші вірші — та — були опубліковані у збірнику Марка Похліна . В 1806 р. Воднік видав першу збірку словенських віршів — , за якою незабаром вийшла збірка . Творчість Водніка була проста, нескладна та з патріотично- сатиричним відтінком. Воднік також у 1797—1800 роках видавав першу газету словенською — .Hladký (2010). s. 41.
Після створення Іллірських провінцій Воднік став радником французької влади та його симпатії до Французів висловив в 1809 році в пафосному вірші (Воскресла Іллірія). Пізніше його ставлення дозволило потрапити словенській до крайнських шкіл.
В 1811 р. він опублікував першу словенську граматику словенською мовою — , попередні твори були написані латинською або німецькою.
ВІдразу після відновлення австрійського панування над колишніми Іллірськими провінціями, Воднік був достроково звільнений і вилучений з громадського життя. Він помер у Любляні того ж року, що і його прихильник Жига Зойс, до кола інтелектуалів якого він належав.
На додаток до першої граматики словенською мовою (1811), він був автором (1812), кулінарної книги (1799) та довідника для акушерок (1818).
З нагоди 250-річчя з дня народження Водніка в 2008 році Банк Словенії випустив ювілейну золоту монету номіналом в сто євро та срібну монету номіналом в тридцять євро.
Див. також Богоричиця
Примітки