Камбоджа — багатонаціональна країна, але понад 90 % її населення становлять кхмери. Найбільшими етнічними меншинами є китайці, в'єтнамці, чами та корінні гірські народи; серед них національними меншинами визнаються лише чами та корінні гірські народи. Конституція Камбоджі нічого не говорить про етнічні меншини, йдеться лише про «кхмерських громадян» та їхню рівність перед законом. Незважаючи на довгу історію проживання в Камбоджі, китайська та в'єтнамська громади віднесені до категорії «іноземних резидентів», які не мають права на камбоджійське громадянство.

Етнічний склад населення Офіційна статистика не фіксує етнічну належність людей, наводиться лише поділ населення за мовною ознакою, що спотворює дані на користь кхмерського населення.

+ Розподіл населення Камбоджі за рідною мовою, за даними переписів 2008 і 2019 роківРідна мова 2008, переписGeneral Population Census of Cambodia 2008 . National Report on Final Census Results. National Institute of Statistics, Ministry of Planning. August 2009, p. 29: Table 2.12 Percent distribution of Population by Mother Tongue and Sex 2019, переписGeneral Population Census of the Kingdom of Cambodia 2019 . National Report on Final Census Results. National Institute of Statistics, Ministry of Planning. October 2020, p. 25: Table 2.7.1 Distribution of population by mother tongue and sex Доля в населенні країни, % Чисельність, осіб Доля в населенні країни, % Кхмерська 96,31 95,8 В'єтнамська 0,54 0,5 Китайська 0,05 0,6 Лаоська 0,14 0,1 Тайська 0,02 0,0 Мови національних меншин 2,86 2,9 Інші 0,08 0,1 Разом 100 100 До мов національних менших зараховують чамську та мови корінних гірських народів. В'єтнамська, лаоська, китайська, тайська вважаються іноземними мовами, так само, як англійська або французька.

Носії кхмерської мови переважають у 22 з 24 провінцій Камбоджі. Національні меншини становлять більшість лише в провінціях Ратанакірі (2013 року 51,6 % проти 35,9 % носіїв кхмерської мови) та Мондолькірі (57,0 % проти 41,8 % носіїв кхмерської мови)Analytical Reports of 2013 Cambodia Inter-censal Population Survey (CIPS): Chapter 2. Language and Mother Tongue . Доля населення, що розмовляє кхмерською мовою, збільшується, а мовами національних меншин — зменшується.

Національний розподіл населення Камбоджі за часи незалежності країни сильно змінився на користь кхмерів. До 1970 року національні меншини становили понад 15 % населення, а найчисельнішими серед них були китайці та в'єтнамці. Незалежна Камбоджа поставила собі за мету створення національної єдності, яка досягалася в комплексі з протидією економічному домінуванню в'єтнамської та китайської громад. Фактично йшлося про «кхмеризацію» населення країни. Свого апогею ця політика досягла за правління червоних кхмерів. Менш ніж за чотири роки режиму загинув понад один мільйон камбоджійців або кожен сьомий житель країни, при цьому деякі не-кхмерські групи населення постраждали непропорційно сильно. Найбільші національні меншини сприймалися як загроза режиму й зазнали фізичного знищення. Наприклад, в'єтнамська громада була майже повністю викорінена. Водночас переслідування не поширювалось на тих представників етнічних меншин, хто прийняв кхмерську ідентичність. Режим офіційно проголосив, що меншини становлять лише 1 % населення, тоді як 99 % — це етнічні кхмери.

Протягом наступного періоду офіційна національна політика була змінена, держава зобов'язувалась проводити політику єдності та рівності між людьми всіх національностей, що проживають у країні.

Кхмери

Етнічні кхмери (самоназва — кхмае), які становлять основне населення країни, є переважно сільськими жителями, а їхнім основним заняттям — землеробство, в першу чергу вирощування рису. Кхмерське «ідеальне суспільство» — це селяни, що займаються вирощуванням рису, для яких міста є чужими й непотрібними. Існує неявний зв'язок між міським життям та іноземними, не-кхмерськими звичаями.

Кхмери становлять абсолютну більшість населення в північних, західних, центральних та південних провінціях, лише на північному сході вони живуть мішано з гірськими народами.

Релігія більшості кхмерів — буддизм гілки тхеравада.

Політичне домінування кхмерів на території сучасної Камбоджі має давнє коріння. Ще в часи середньовічної Кхмерської імперії відбувалася активна мовна та етнічна консолідація народів, що входили до її складу, зближення інших мов та народних традицій з кхмерськими. До XVI ст. Камбоджа остаточно перетворилася з поліетнічної на моноетнічну державу, національні меншини лишилися тільки в горах. Після втрати країною незалежності в XVII ст. до Камбоджі прибули значні групи населення з інших країн, особливо активними були міграції в період французького колоніального панування (1863—1953).

В'єтнамці

В'єтнамці почали селитися в Камбоджі з XVII ст., але більшість їх прибула сюди в XIX—XX ст. за часів французького колоніального правління. Переважно це були вихідці з Південного В'єтнаму. Здебільшого в'єтнамцями була вкомплектована колоніальна адміністрація в Пномпені, в'єтнамські робітники були залучені французами до роботи на промислових підприємствах та каучукових плантаціях Камбоджі. В'єтнамські рисівники селилися в долині Меконгу, а в'єтнамські рибалки — на берегах Меконгу та озера Тонлесап.

На початку 1970-х років чисельність в'єтнамців у Камбоджі оцінювалась у 400—500 тис. осіб, вони становили 4,5-5 % населення й були найбільшою етнічною меншиною країни. В'єтнамська громада була розкидана по всій південно-східній та центральній Камбоджі, але більшість в'єтнамців жила в Пномпені та його околицях. Серед них було багато містян — робітників, інтелігенції, ремісників, дрібних торгівців та підприємців. Решта жила в провінціях Такео, Кандаль, Баттамбанг, Поусат, Кампонгчнанг, Свайрієнг, Прейвенг та ін.

Хоча Камбоджа та В'єтнам є країнами-сусідами, між ними не існує тісних культурних чи релігійних зв'язків. В'єтнамці потрапляють у сферу культури Китаю, а не Індії, як тайці та кхмери. Їхній буддизм належить до гілки махаяна, тоді як кхмерський — до тхеравади. В'єтнамці відрізняються від кхмерів манерою вдягатися, організацією спорідненості та за багатьма іншими ознаками.

В'єтнамсько-камбоджійська ворожнеча має історичне коріння, що виходить з часів окупації Камбоджі В'єтнамом та наступної французької колонізації в 1830-х роках. В'єтнамське панування породило ксенофобський націоналізм серед кхмерів і підживлює антив'єтнамські настрої до наших днів. Після отримання Камбоджею незалежності етнічні в'єтнамці в цій країні зазнали геноциду, переслідувань, примусового переміщення та дискримінації з боку різних режимів.

Після приходу до влади військових на чолі з Лон Нолом у 1970 році розпочалась пропагандистська кампанія проти етнічних в'єтнамців, проводилась їхня примусова репатріація, яка зачепила близько 200 тис. осіб (приблизно половина чисельності громади), тисячі інших були вбиті або ув'язнені. За часів червоних кхмерів (1975—1979 рр.) ситуація стала ще більш трагічною, проводилось системне винищення в'єтнамської громади. Від 150 до 200 тис. етнічних в'єтнамців у цей період втекли до В'єтнаму, з близько 20 тис., що залишилися, переважна більшість була виявлена й убита. В результаті в'єтнамська громада в Камбоджі була повністю викорінена.

Після повалення режиму червоних кхмерів в'єтнамською армією та встановлення нової адміністрації етнічні в'єтнамці, які раніше втекли з країни, почали повертатися до Камбоджі. У 1980-х роках у країні їх налічувалось приблизно 300 тис., до цього числа слід ще додати багато тисяч в'єтнамських військових, що стояли на території країни. 1989 року в'єтнамська армія покинула Камбоджу, й уже на початку 1990-х років в камбоджійському суспільстві знову посилились антив'єтнамські настрої, лунали заклики до репатріації «в'єтнамських поселенців». Антив'єтнамські акції притихли лише після виборів 1998 року, але заклики до депортації в'єтнамців лунають і досі.

Етнічні в'єтнамці в Камбоджі мають проблеми з прийняттям камбоджійського громадянства. Камбоджійські чиновники сприймають їх як «іноземних громадян» або «іммігрантів». В'єтнамці на мають доступу до системи освіти, медичних та інших соціальних послуг, банківської, судової системи, не мають права володіння землею. За даними опитування, проведеного Камбоджійським національним інститутом статистики, 2013 року в Камбоджі проживало 14 678 в'єтнамців, що становить лише 0,1 % населення країни. Ці цифри явно занижені. Незалежні дослідники оцінюють чисельність в'єтнамців у Камбоджі від 400 тис. до 700 тис. осіб. Близько 90 % їх є особами без громадянства й не мають свідоцтв про народження та/або посвідчення особи. Подібний статус мають також гірські народи В'єтнаму та в'єтнамські кхмери (кхмер-кром), які тікають до Камбоджі через переслідування з боку в'єтнамської влади.

Більшість носіїв в'єтнамської мови, за даними опитування 2013 року, живе в містах, переважно в Пномпені (42,4 %); 24,7 % їх розселені провінції Кампонгчнанг. Доля населення, що говорить в'єтнамською мовою, є найвищою в провінціях Кампонгчнанг (2,9 %), Пномпень (1,5 %) та Сіануквіль (1,4 %).

Китайці

Китайці живуть в Камбоджі вже декілька століть. Існує думка, що перші значні китайські громади з'явилися тут ще після падіння династії Сун у XIII ст. Китайці в Камбоджі є вихідцями з різних районів Південного Китаю й складаються з п'яти основних лінгвістичних груп, найбільшою з яких є чаочжоусці (Teochiu, близько 60 % всіх китайців, в тому числі близько 90 % на селі), за ними йдуть кантонці (близько 20 %), фуцзянці-хокло (Hokkien, близько 7 %), хакка та хайнаньці (по 4 %). Різні лінгвістичні групи китайців прибували до Камбоджі в різний час. Спочатку наприкінці XVII ст. тут з'явилися фуцзянці, кантонці та хайнанці. У XIX і XX ст. до них додалися чаочжоусці та хакка. За часів французького протекторату найбільшими китайськими групами в Камбоджі були фуцзянці й кантонці. Китайські громади в цей період користувалися широкою автономією, кожна лінгвістична група мала свого лідера, якому французька влада делегувала вирішення питань внутрішніх та зовнішніх міграцій, релігії, культури, освіти.

90 % китайців у Камбоджі займалися торгівлею, а 92 % тих, хто займався торгівлею в Камбоджі, були китайцями. Розселені китайські громади були переважно в центральній та південно-східній Камбоджі. 60 % китайців були мешканцями міст, вони займалися переважно комерцією. Інші 40 % жили в кхмерських селах і були торговцями, скупниками та переробниками рису, цукрової пальми, фруктів та риби, а також позикодавцями. Завдяки лихварству китайці мали значну економічну владу над кхмерськими селянами. Китайці часто вкладали шлюби із кхмерами, в Камбоджі їх навіть називають китайськими кхмерами. Але вони також завжди міцно підтримували свою китайську ідентичність.

Представники різних лінгвістичних груп, як правило, тяжіли до певних професій. Чаочжоусці тримали сільські магазини, контролювали кредитні операції та торгівлю рисом на селі, вирощували овочі. В міських районах вони займалися експортно-імпортними операціями, продажем фармацевтичних препаратів та вуличною торгівлею. Кантонці жили переважно в містах, займалися транспортом і перевезеннями, працювали здебільшого як механіки або теслярі. Фуцзянська громада займалася імпортом-експортом та банківською діяльністю, до неї належали деякі з найбагатших китайців країни. Хайнанці займалися виробництвом перцю в провінції Кампот. Багато їх переїхало до Пномпеня, й наприкінці 1960-х років вони мали тут фактичну монополію на готельно-ресторанний бізнес. Хайнанцям також належали кравецькі підприємства. Китайці-хакка жили переважно в Пномпені, це були народні стоматологи, продавці традиційних китайських ліків та шевці.