Кита́йська мо́ва (усна — ; писемна — ) — мова китайців (ханьців, або хінців). Перша мова світу за кількістю мовців — понад 1,3 мільярда осібSummary by language size (англ.) // Lewis, M. Paul (ed.), 2009. Ethnologue: Languages of the World, Sixteenth edition. Dallas, Tex.: SIL International.. Належить до сино-тибетської мовної сім'ї. Поширена в Китаї (Хіні), країнах синосфери та місцях проживання китайської діаспори (Південно-Східна Азія, США, Австралія, Перу, Британія, Італія, Росія, Україна). Належить до тонових мов. Використовує складну архаїчну ідеограмну писемність — «ханьські літери» (漢字), відому на Заході як китайські (хінські) ієрогліфи, числом до 50-80 тисяч знаків. Сформувалася у І тис. до н. е. Пройшла велику еволюцію. У IV—VIII ст. писемна мови (класична писемна) поширилася в Кореї, Японії й В'єтнамі, де виконувала роль мови міжнародного спілкування до кінця ХІХ ст. Офіційна мова Китайської Народної Республіки, Китайської Республіки на Тайвані, Сінгапуру. Одна з шести офіційних і робочих мов ООН.
Діалекти
Китайська мова має низку діалектів, що істотно відрізняються один від одного. Найбільш разючою є різниця між південними та північними діалектами китайської мови. Загальновідомо, що житель Пекіна практично не розуміє мешканця південних районів Китаю (якщо той розмовляє лише своєю власною говіркою). Часто діалекти китайської мови вважають окремими мовами. На користь цієї думки свідчить той факт, що відмінності між китайськими діалектами можна порівняти з відмінностями між романськими мовами, приміром, між іспанською та італійською. Також усі діалекти використовують одне й те саме письмо. Найбільше відрізняються діалекти фонетично; існує багато лексичних відмінностей; є наявними деякі відмінності в граматиці.
Південне наріччя
Діалекти китайської мови в місцях компактного проживання ханців (середина XX століття).
Кількість мовців за діалектами Мова Іншаназва Кількість мовців Основні райони поширення Мандаринська мова Північне наріччя 875 млнКитай, Тайвань, Сингапур Уська мова 80 млн Китай: гирло Янцзи, Шанхай Кантонська мова 70 млн Китай: Гуансі-Чжуанський автономний район, Учжоу, Гуандун, Гонконг Мінська мова 60 млн Китай: Фуцзянь, Хайнань, Тайвань, Південно-Східна Азія Цзінська моваЦзінь 45 млн Китай: Шеньсі, Внутрішня Монголія; Також Хебей, Хенань Сянська моваХунань 36 млн Китай: Хунань Хаккаська моваКейя 33 млн Південний Китай, Тайвань Ганська моваГань 21 млн Китай: Цзянсі, Хубей; також Хунань, Аньхой, Фуцзянь
Нижче подано таблицю з прикладами етимологічно споріднених слів основними діалектами китайської мови. Приклади підкреслюють генетичну спорідненість та водночас і значні відмінності між діалектами:Altchinesisch: Baxter 1992; Kantonesisch: Oi-kan Yue Hashimoto: Phonology of Cantonese. University Press, Cambridge 1972 und Matthews und Yip 1994; Min: Zhou Changji: Minnan Fangyan Da Cidian. 2006; Wu: Xu Baohua u.a.: Shanghaihua Da Cidian. Shanghai Ceshu Chubanshe, Shanghai 2006; інші діалекти: Li 2002
Значення Ієрогліф Давньокитайська мова Мандаринська мова Уська мова Кантонська мова Хаккаська мова Мінська мова Сянська мова Ганська мова Пекін Шанхай Кантон Мейсянь (Гуандун) Сямень Чанша Наньчан їсти 食 *Ljɨk shí zəʔ˩˨ sek˨ st˥ sit˦ бути великим 大 *lats dà du˨˧ da: i˨˨ tʰai˥˧ tai˨˨ ta˥ tʰai˩ мати 有 *wjɨʔ yǒu jɐu˨˧ iu˦ u˨˨ iəu˧˩ iu˨˧ померти 死 *sjijʔ sǐ ɕi˧˧ sɛ:i˧˥ si˧˩ si˥˧ sɿ˧˩ sɿ˨˧ бути білим 白 *brak bái bʌʔ˩˨ bɐk˨ pʰak˥ peʔ˦ pə˨˦ pʰaʔ˨ знати 知 *trje zhī tsi:˥˥ tsai˦˦ tsɿ˧˨ один 一 *ʔjit yī iɪʔ˥˥ jɐt˥ it˩ tsit˦ i˨˦ it˥ три 三 *sum sān sᴇ˥˧ sɐm˥˥ sam˦ sã˦˦ san˧ san˧˨ п'ять 五 *ngaʔ wǔ ɦŋ˨˧ ŋ˨˧ ŋ˧˩ gɔ˨˨ u˧˩ ŋ˨˩˧ Жінка 女 *nrjaʔ nǚ ȵy˨˨ noe: i˨˧ n˧˩ lu˥˧ ȵy˧˩ ȵy˨˩˧ Гість 客 *khrak kè kʰʌʔ˥˥ hɐk˧ hak˩ kʰeʔ˧˨ kʰ ə˨˦ kʰiɛt˥ Рука 手 *hjuʔ shǒu sɣ˧˧ sa: u˧˥ su˧˩ tsʰiu˥˧ ʂ əu˧˩ sɨu˨˩˧ Серце 心 *sjɨm xīn ɕin˧˧ sɐm˥˥ sim˦ sim˦˦ sin˧ ɕ˧˨ Рік 年 *nin nián ȵi˨˨ ni: n˨˩ ŋian˩ ni˨˦ ȵiɛn˧˥ Король 王 *wjang wáng wɔŋ˨˩ ɔŋ˨˦ uan˩˧ uɔŋ˦˥ Людина 人 *njin rén ȵin˨˨ jɐn˨˩ ŋip˥ lin˨˦ ȥ ən˩˧ lɨn˧˥ Середина 中 *k-ljung zhōng tsoŋ˥˧ tsoŋ˥˥ tuŋ˥˧ tiɔŋ˦˦ tʂɔŋ˧ tsuŋ˧˨ Ім'я 名 *mrjang míng min˨˨ meŋ˨˩ mia˨˦ min˧˥ Вухо 耳 *njɨʔ ěr ȵei˨˨ ji:˨˧ ŋi˧˩ hi˨˨ ə˧˩ e˨˩˧ Дощ 雨 *w(r)jaʔ yǔ ɦy˨˨ jy:˨˧ i˧˩ u˥˧ y˧˩ y˨˩˧ Син 子 *tsjɨʔ zǐ tsɿ˧˧ tsi:˧˥ tsɿ˧˩ tsu˥˧ tsɿ˧˩ tsɿ˨˩˧ Сонце, день 日 *njit rì ȵiɪʔ˥˥ jɐt˨ ŋit˩ lit˦ ȥʅ˨˦ lɨt˥ Південь 南 *nɨm nán no˨˨ nɐm˨˩ nam˩ lam˨˦ lan˩˧ lan˧˥ Брама, ворота 門/门 *mɨn mén m ən˨˨ mu: n˨˩ mŋ˨˦ m ən˩˧ mɨn˧˥ Народ 民 *mjin mín min˨˨ mɐn˨˩ min˩ bin˨˦
Зв'язок з іншими мовами
Тибетсько-бірманські мови
Нині загальновизнаним фактом є приналежність китайської мови до сино-тибетської мовної сім'ї, до якої входить близько 350 мов з 1 300 млн мовців у Китаї, районі Гімалаїв та в Південно-Східній Азії. У більшості класифікацій китайська мова протиставляється решті тибето-бірманських мов, лише окремі мовознавці розглядають китайську як підгрупу тибето-бірманських мов.
У китайській мові є багато найуживаніших лексем, споріднених з рештою сино-тибетських мов:див.: Norman 1987 та James Alan Matisoff: Handbook of Proto-Tibeto-Burman: System and Philosophy of Sino-Tibetan Reconstruction. University of California Press, ISBN 0-520-09843-9
ЗначенняКитайська моваТибетська моваБірманська моваМова ЛахуІєрогліфЛітературна китайськаДавньокитайськаРеконструкція за: William H. Baxter: A Handbook of Old Chinese Phonology. Trends in Linguistics, Studies and monographs No. 64 Mouton de Gruyter, Berlin / New York 1992. ISBN 3-11-012324-X «я»/«ми»wǒ*ngajʔngangangà «три»sān*sumgsumsûm «п'ять»wǔ*ngaʔ lnga ngâ ngâ «шість»liù*CrjukC заміняє тут невідому приголоснуdrugkhrokhɔ̀ʔ «дев'ять»jiǔ*kuʔdgukûiqɔ̂ «Сонце/день»rì*njitnyimanení «Ім'я»míng*mjengmingmañmɛ «прошу»kǔ*khaʔkhakhâqhâ «прохолодний»liáng*grjanggrangkrakgɔ̀«помирати»sǐ*sjijʔshibaseʃɨ «отруїти»dú*dukdugtauktɔ̀ʔ
Окрім спільного словника базових понять, китайська та тибето-бірманські первинно мали подібну структуру складу. Така структура збереглася в класичній тибетській мові. Спільною також є дериваційна морфологія, тобто спільні консонантні суфікси і префікси, що мають функцію зміни значення.
Інші мови Генетична спорідненість китайської мови з мовами поза сино-тибетською мовною сім'єю загалом не визнається в сучасній лінгвістиці. Проте було зроблено деякі спроби пошуку паралелей за межами цих мов. Так, наприклад, деякі мовознавці висувають гіпотезу спорідненості китайської з австронезійськими мовами, з єнісейськими мовами чи навіть з кавказькими або індоєвропейськими мовами. На підтвердження таких гіпотез наводяться такі приклади, як гіпотетична паралель 谁 shuí < *kwjəl «хто» = латинському quis «хто»Wortgleichung und Rekonstruktion *kwjəl nach Edwin G. Pulleyblank: The historical and prehistorical relationships of Chinese. In: W. S.-Y. Wang (Hrsg.): The Ancestry of the Chinese Language. 1995. S. 145—194. Зрештою, жодна з подібних гіпотез не знайшла підтримки більшості мовознавців.
Запозичення Тисячолітнє співіснування китайської та інших, генетично неспоріднених, мов призвело до відчутних взаємовпливів. Вплив китайської був особливо значним на мови й культури Кореї, В'єтнаму та Японії. У цих країнах протягом століть послуговувалися виключно китайським письмом.
Водночас, багато як лексичних, так і структурних запозичень є і в китайській мові. Впливом інших мов мовознавці пояснюють характерні для сучасної китайської мови систему тонів або ж обов'язкове вживання числівників.
Наприклад, слово «тигр» є одним з ранніх запозичень (давньокитайська *xlaʔреконструкція за Баксером 1992, який, утім, відкидає існування *-l-) з австразійських мов, пор. Mon klaʔ, Mundari kula. Слово «собака» , яке під час Династії Хань (206 р. до н. е. — 220 р. н. е.) витіснило давніше , було запозичене у часи Династії Чжоу (бл. 1100—249 р. до н. е.) з мов мяо-яо. З алтайських мов було запозичено слово «теля» , пор. монгольське tuɣul, мандаринське tukšan. Особливо багато запозичень датується епохою династії Хань, наприклад: (виноград) з перської, пор. перське باده bāda. Значний вплив буддизму сприяв появі запозичень з індійських мов: з санскриту candana, (буддійський чернець) < санскритське śramaṇa. З епохи монгольського панування (1279—1368) збереглося небагато запозичень: (гриб) < монгольське moku.
У XVI столітті китайська мова зазнали сильного впливу європейських мов. У цей час було запозичено, наприклад, терміни християнства: Messe < пізньолатинське . З XIX століття з європейських мов запозичувалося багато технічних термінів, однак таких запозичень значно менше, ніж, наприклад, у японській: < англійське , < англійське . Часом запозичення потрапляли в літературну мову через китайські діалекти: < шанхайське safa < англійське .
Особливою групою є запозичення з Японії, у яких запозичено не вимову, а написання. Це стало можливим завдяки тому, що саме запозичене слово записувалося в японській китайським ієрогліфом, що мав у китайській інше значення: Японське слово kakumei > китайською (революція) Японське слово baai > китайською (обставини)
Класична китайська мова
Класична китайська мова — традиційна писемна китайська мова, що базується на граматиці й лексиці стародавньої китайської мови і значно відрізняється від сучасної китайської.
Класична китайська використовувалася в Китаї як писемна мова до початку 20 століття. Це була універсальна мова східноазійського регіону. До середини XIX століття вона відігравала роль, подібну до латини у Західній Європі.
Путунхуа
Путунхуа 普通话 (кит. «проста, звичайна мова») — сучасна літературна китайська мова. Вона базується на пекінському різновиді китайської мови. Цією мовою ведеться викладання в усіх школах континентального Китаю; вона також є офіційною мовою Тайваню та Сінгапуру. На сьогодні більшість китайців, для яких рідними є непівнічні діалекти китайської мови, достатньо добре володіють путунхуа.
Китайське письмо
Китайське письмо є єдиним сучасним ідеографічним письмом. Кожне слово в китайській мові позначається окремим символом. Загальна кількість знаків в системі китайського письма перевищує 80 тис., але більшість із них є застарілими або дублюються. Освічений китаєць знає близько 7 тис. ієрогліфів. Для читання китайської преси потрібно знати 3—4 тисячі.
Певна кількість ієрогліфів є стилізованими зображеннями понять, які позначаються ними, наприклад 日 (ri) «сонце», 月 (yue) «місяць», 女 (nü) «жінка» та інші. Вони також називаються графемами. Переважна більшість ієрогліфів складається з двох або більше графем. Значення такого ієрогліфа може випливати зі значення графем, з яких він складається, наприклад, 明 (ming) «яскравий» складається з графем 日 «сонце» і 月 «місяць»; ієрогліф 休 (xiu) «відпочинок» містить 人 (ren) «людина» і 木 (mu) «дерево». Однак більшість ієрогліфів складається з ключової графеми та фонетичної частини, перша позначає, до якої категорії належить предмет, остання вказує на його приблизну вимову. Наприклад, ієрогліф 杆 (gan) «жердина» містить ключ 木 «дерево» (багато понять, що позначають предмети зроблені з дерева, містять цей ключ) і фонетичну частину 干 (gan); 恨 (hen) «ненависть, ненавидіти» містить ключ 心 (xin) «серце» та фонетик 艮 (gen).
Фонологія
Склад у путунхуа має строго визначену структуру: початковий приголосний (ініціаль) — голосний, дифтонг чи трифтонг (фіналь).
Система ініціалей: проривні p-b, t-d, k-g; африкати c-z, q-j, ch-zh; щілинні f, s, sh, r, h, x; носові m, n; боковий l. В путунхуа відсутнє характерне для української мови протиставлення приголосних за ознакою глухий/дзвінкий, пари p-b, t-d тощо розрізняються за іншою ознакою — наявністю/відсутністю придиху. Існують також склади, у яких відсутня ініціаль. Ініціаль складається лише з одного приголосного; збіг кількох приголосних неможливий.
Прості фіналі складаються з одного голосного. Складними фіналями є висхідні і низхідні дифтонги та трифтонги. Кінцевим елементом фіналі можуть бути також приголосні n, ŋ та r.