Іван Костянтинович Нікульніков (; 8 жовтня 1916, Прилєпи — 25 вересня 1980, Тернопіль) — радянський офіцер-артилерист, Герой Радянського Союзу.
Біографія Народився 8 жовтня 1916 року в селі Прилєпах (тепер Лівенсикий район Орловської області, Росія) в сім'ї селянина. Росіянин. Закінчив 7 класів школи. Працював рахівником у колгоспі.
У Червоній армії з жовтня 1937 року. Брав участь у радянсько-фінській війні 1939—1940 років та поході радянських військ в Бессарабію в 1940 році. Член ВКП(б) з 1941 року.
В боях німецько-радянської війни з жовтня 1941 року. Брав участь у бойових діях на Південному, Північно-Західному, Брянському, Степовому, 2-му Українському фронтах. Брав участь у відвоюванні України, боях на території Угорщини, в боях за взяття Будапешта. До лютого 1945 року лейтенант Іван Нікульніков командував взводом управління 12-ї батареї 4-го дивізіону 109-ї гаубичної артилерійської бригади великої потужності 16-ї артилерійської дивізії прориву 7-ї гвардійської армії. Відзначився під час Будапештської операції. У ніч на 12 лютого 1945року він з гарматним розрахунком виконував бойове завдання з блокування оточеного угруповання противника. Прагнучи прорватися з оточення, противник потіснив передові стрілецькі підрозділи і обійшов артилеристів з флангів. Лейтенант Нікульніков організував кругову оборону і протягом ночі відбив чотири атаки, завдавши великої шкоди противнику в живій силі.
Після війни у військовому званні майора вийшов у запас. Жив в місті Тернополі, де працював на підприємстві «Сантехмонтаж». Помер 25 вересня 1980 року. Похований на Микулинецькому кладовищі в Тернополі.
Нагороди Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року йому присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№7 870).
Нагороджений також: орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (31 березня 1943), двома орденами Червоної Зірки (28 січня 1945; 30 грудня 1956); медалями «За оборону Москви» (1 травня 1945), «За перемогу над Німеччиною» (9 травня 1945), «За взяття Будапешта» (9 червня 1945), «За бойові заслуги» (6 листопада 1947)Пам'ять народу..
Примітки
Література Герои Советского Союза: краткий биографический словарь. Том 2. — Москва, 1988 .