Чорноплямка плямистаЗаморока А. М., Михайлюк-Заморока О. В. (2023) Пропозиції щодо уніфікації і застосування національної номенклатури найменувань скрипунових (Coleoptera: Cerambycidae) із фавни України та деяких екзотів. Частина ІІІ: підродини тонкохвісткові (Lepturinae) й коротові (Necydalinae). Наукові записки Державного природознавчого музею. Львів, 39: 161—170. https://doi.org/10.36885/nzdpm.2023.39.161-170 ( Poda, 1761) — вид жуків з родини Скрипунові.
Молекулярна філогенія На основі інтегративної філогенії за морфологічним (61 ознака) і молекулярним (мітохондрієві гени 16S рРНК і COI, а також ядровий ген 28S рРНК) аналізами було підтверджено, що Rutpela maculata належить до самостійного роду Rutpela, а не входить до роду Leptura, як то вважалось ранішеZamoroka A.M., Trócoli S., Shparyk V.Yu., Semaniuk D.V. (2022) Polyphyly of the genus Stenurella (Coleoptera, Cerambycidae): Consensus of morphological and molecular data. Biosystem diversity, 30 (2): 119-136. https://doi.org/10.15421/012212. Подальші дослідження показали, що в межах ареалу Rutpela maculata існує три основні генетичні лінії (гаплогрупи): weRM — західна, ceRM — центральна, eaRM — східна, які відповідають трьом мофотипам і визнані трьома окремими підвидамиZamoroka A., Zinenko O. (2025) Molecular Cross-Validation of Intraspecific Structure of Rutpela maculata (Insecta: Coleoptera: Cerambycidae). Journal of Vasyl Stefanyk Precarpathian National University. Biology. 12: 46-59. https://doi.org/10.15330/jpnubio.12.46-59.
Систематика Вид поділяється на чотири підвиди, з яких в Україні розповсюджені два: Rutpela (Rutpela) maculata maculata (Poda, 1761): Центральна і Східна Європа (за винятком Криму), північно-східне Середземномор'я (Аппеніни і Балкани), Мала Азія, Західний Сибір (Південний Урал); Rutpela (Rutpela) maculata irmasanica Sama, 1996: Анталія (Туреччина); Rutpela (Rutpela) maculata manca (Schaufuss, 1863): Південно-Західна Європа (Іберія, Апенніни, Сардинія, Сицилія, Франція, Велика Британія); Rutpela (Rutpela) maculata orientalis Zamoroka et Zinenko, 2025: Крим, Кавказ, Мала Азія (центральна і східна частини);
Поширення L. maculata є пан'європейським геоелементом європейського зоогеографічного комплексу. Вид розповсюджений по всій Європі, Заході Росії, Кавказі, Західній Азії. У регіоні Українських Карпат звичайний для передгір’їв, у гірській місцевості не зустрічається.
Екологія Літ розпочинається із середини червня і триває по першу декаду серпня. Комахи зустрічаються на квітах королиці, деревію, дикої моркви та ін. Личинка розвивається в деревині листяних порід. Заселяє березу, тополю, осику, граб, дуб, бук та деякі інші породи дерев.
Морфологія Імаго Скроні голови згладжені, слабо окреслені. Передньоспинка витягнена – довша за її ширину, з яскраво вираженим горбиком на боці та глибокою передньою поперечною борозною, дрібно та густо пунктована. Задньоспинка самців з парою поздовжніх пластин. У самців задні гомілки з двома великими зубцями на внутрішній стороні, між ними дрібно зазубрені. Ноги, окрім лапок, вершин гомілок та задніх стегон – світло-жовті. Тіло чорного кольору. Надкрила світло-жовті з чорними швом, вершиною, поперечним рядом плямок в першій третині, вкороченою перев’яззю та суцільною перев’яззю за серединою. Розмір тіла – 14—20 мм.
Життєвий цикл Життєвий цикл триває 2 роки.
Примітки
Література Бартенев А.Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43 Загайкевич І.К. До вивчення вусачів (Cerambycidae) Станіславської обл. // Проблеми ентомології на Україні. — К.: Вид-во АН УРСР, 1959. — с. 45-47; Загайкевич І.К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.; Заморока А.М. Висотно-домінантний розподіл фауни жуків-вусачів на північно-східному меґасхилі Українських Карпат та південно-західній окраїні Східноєвропейської платформи // Вісн. Прикарпатського у-ту, серія біол. № 3 — Івано-Франківськ, 2003. — с. 112—127; Заморока А.М. Вплив комплексного висотного градієнту на формування домінантних форм жуків-вусачів (Coleoptera: Cerambycidae) на північно-східному макросхилі Українських Карпат та Передкарпатті // ІІ міжнародна наукова конференція студентів та аспірантів «Молодь і поступ біології». — Львів, 2006. — с. 251—252; Заморока А.М. Жуки-вусачі Івано-Франківської області // мат. конф. «Проблеми вивчення та охорони біорізноманіття Карпат і прилеглих територій». — Івано-Франківськ, 2007. — с. 131—132; Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43; Nowicki M. Verzeichniss galizischer Käfer // Beitrage zur Insektenfauna Galiziens. — Krakow, 1873. — S. 7-52.
Посилання http://www.biolib.cz/en/taxon/id11291/ http://www.cerambyx.uochb.cz/rutpela.htm Розплутуючи півстолітню загадку https://www.naturalist.if.ua/?p=7825