Лікарня святої Єфросинії

Лікарня святої Єфросинії — пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний № 2246-См) кінця XIX століття. Розташована в історичному середмісті на одній з центральних вулиць Глухова Сумської області. За сприяння Національного заповідника «Глухів», наказом міністерства культури України від 18 січня 2006 року № 4 занесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України за категорією «пам'ятки історії місцевого значення»

Об'єкт має історичну цінність як пам'ятка, пов'язана з доброчинною діяльністю видатних українських меценатів Терещенків, і є зразком історичної забудови другої половини ХІХ ст.

У теперішній час використовується КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Глухівської міської ради.

Історія

Перше будівництво

У березні 1868 року, через два роки після зведення та відкриття дитячого притулку у Глухові, Почесний спадковий громадянин Артемій Якович Терещенко купує сусідню земельну ділянку вздовж Києво-Московської вулиці, що належала спадкоємцям дворянина Разградського з дерев'яним будинком та іншими будівлями. У травні того ж року Терещенко збільшує свою садибу, придбавши по сусідству сад і город вдови колезького асесора Олександри Гнатівни Шумицької. 5 листопада 1870 року Артемій Якович дарує своєму синові Федору Терещенку цю ділянкуЧастная и общественная благотворительность Глухова // Черниговские губернские ведомости. 1887. № 29. С. 4 / Соборний майдан. № 6 (60). 2013. С. 4. На ній були розташовані нещодавно збудований будинок Притулку, будинок (нижній поверх кам'яний, верхній дерев'яний), куплений у спадкоємців Разградського, чимало інших приміщень з великим садом. У свою чергу Федір Артемович передав збудований батьком будинок на користь заснованого Артемієм Яковичем Притулку, а будинок, раніше куплений батьком у спадкоємців Разградського, на деякий час залишив за собоюНазарова В. В., Мирошниченко А. Н. История больницы Св. Евфросинии в Глухове // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — Ніжин, 2021. — Вип. 14. — С. 201.

До останнього черга дійшла лише 1874 року, коли Федір Терещенко вирішує передати його також на користь Притулку з тим, щоб там було влаштовано ремісниче училище або інший подібний заклад освіти. З цією метою він звертається до Імператорського Людиноблагодійного Товариства, у відомстві якого вже перебував Глухівський дитячий притулок. При розгляді прохання про прийняття цього пожертвування виявилося, що дане майно, яке дісталася Федору Терещенку від його батька, а не з чужого роду, не може вважатися набутим і підлягає до розряду родових. За тодішнім російським законодавством, родове майно можна було дарувати тільки найближчим родичам. Тобто, подарувати будинок Притулку просто так Терещенко не міг. Тоді була застосована схема, раніше випробувана при передачі будинку, в якому вже розміщувався Притулок — пожертвування було укріплено НЕ дарчим актом, а в формі купчої, а сума, зазначена у документі, передана від імені Терещенка до основного капіталу ПритулкуНазарова В. В., Мирошниченко А. Н. История больницы Св. Евфросинии в Глухове // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — Ніжин, 2021. — Вип. 14. — С. 201—202.

Поки тривав весь цей процес Чернігівське губернське земство прийняло постанову про переведення Глухівських богоугодних закладів до міста Ніжина. Таким чином, Глухів залишався взагалі без єдиного закладу, в якому могли б перебувати старі й убогі. Внаслідок цього Федір Терещенко знову звернувся до Імператорського Людиноблагодійного Товариства з проханням дозволити у будинку, який він дарує, в Глухові по Києво-Московській вулиці, замість ремісничого закладу освіти облаштувати будинок для убогих. У свою чергу Нікола Терещенко вирішив для цієї ж мети пожертвувати 10 000 рублів. Також, його дружина Єфросинія Терещенко пожертвувала ще 2000 рублів. Означення суми повинні були внесені до Глухівського міського Громадського Банку для заснування та фінансування закладу на відсотки з цього капіталу. В такому випадку, заклад перебував би під керівництвом Комітету Глухівського Дитячого Притулку. У березні 1875 року маєток Федора Терещенка перейшов до власності Імператорського Людиноблагодійного Товариства для відкриття в ньому богадільні. Маєток складався з критого залізом обкладеного цеглою півтораповерхового будинку з різними будівлями при ньому і землею приблизно 1240 квадратних сажнів (272,5 кв. м.) вздовж Києво-Московської вулиці. Праворуч вздовж вулиці розташовувалася садиба, що належала Притулку, з протилежного боку — садиба відставного полковника Плешкова, а позаду розташовувався задній двір купця Нохіма Янпольського. Однак, богадільню в цій будівлі відкрити не встигли. Влітку 1875 року в Глухові сталася величезна пожежа, що знищила центральну частину міста. Практично повністю згорів весь квартал між Києво-Московської та Спаською вулицями. Будівля дитячого притулку залишилося неушкодженим тільки завдяки саду, який його оточував. Будинок, подарований Федором Терещенком для відкриття «Будинку для убогих і престарілих», згорів вщент. Він був застрахований на суму 2 500 рублів. На суму 2 280 рублів, отриману від страховиків будинок, що коштував близько 10 тисяч рублів відбудувати заново було не реально. Тому, у вересні 1875 року Федір Терещенко пожертвував на будівництво нової будівлі для влаштування Притулку для убогих і престарілих 5 000 рублівНазарова В. В., Мирошниченко А. Н. История больницы Св. Евфросинии в Глухове // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — Ніжин, 2021. — Вип. 14. — С. 202.

Друге зведення та урочисте відкриття До літа 1877 року на ці кошти звели новий кам'яний триповерховий (з урахуванням підвального поверху) будинок з коридорами. Його вартість становила близько 12-15 тисяч рублів. Решту коштів внесли Федір та Нікола Терещенки. За час будівництва плани Терещенків на призначення цього будинку знову змінилися. У червні 1877 року вони, як піклувальники Дитячого притулку, повідомили Імператорське Людиноблагодійне Товариство, у володінні якого формально перебував новоспоруджений будинок, про заснування в цьому приміщенні приватної лікарні для безкоштовного лікування найбідніших глухівських жителів. До січня 1878 року зведення будинку для лікарні було повністю завершено. Кінцева вартість будинку склала близько 20 тисяч рублівЧастная и общественная благотворительность Глухова / Соборний майдан. № 1 (61). 2014. С. 4. Оснащення лікарні Федір та Нікола Терещенки так само зробили за свій рахунок. Крім того, брати Терещенки пожертвували 100 тисяч рублів. З них 40 тисяч пішли для збільшення залогових коштів для функціонування дитячого притулку, а 60 тисяч на утримання лікарні для бідних. Крім того, у «фонді» лікарні знаходилися ще 2 тисячі рублів, пожертвуваних їх матір'ю Єфросинією Григорівною. До грудня 1878 року було складено проєкт статуту лікарні з назвою «Лікарня Святої Єфросинії» на честь патрона матері жертводавців. Лише незадовго до відкриття лікарні у 1879 році було вирішене питання про залишення богадільні в ГлуховіНазарова В. В. История становления Глуховской Земской больницы во второй половине XIX — в начале XX века // Сіверщина в історії України. Збірник наукових праць. Вип. 11. Київ-Глухів: 2018. С. 222.

Лікарня створювалася з метою «піклування та полегшення страждань незаможних невиліковних і лікування хворих» міста Глухова та Глухівського повіту. У закладі було відкрито чотири відділення: невиліковно хворих; тимчасово хворих, прийнятих в лікарню до лікування хвороби; хворих дітей Притулку Терещенко та надання консультацій (поліклінічне відділення з кабінетом лікаря). Спочатку функціонувало 20 штатний ліжок, призначених для безкоштовного користування бідними, з яких у відділенні тимчасово-хворих 12. Ще 5 ліжок знаходилися у відділенні хворих дітей Притулку Терещенко. Хворі, прийняті на штатні ліжка, у всіх відділеннях лікарні, харчувалися (згідно призначень лікаря) безкоштовно. Їх забезпечували одягом і взуттям, білизною та лікамиНазарова В. В., Мирошниченко А. Н. История больницы Св. Евфросинии в Глухове // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — Ніжин, 2021. — Вип. 14. — С. 202—203.

29 червня 1879 року, у день Святих Апостолів Петра і Павла, відбулося урочисте освячення будівлі та відкриття лікарні. Керував діяльністю лікарні особливий комітет, до якого входили Попечитель, Голова, а також п'яти членів (включаючи лікаря лікарні), що переобираються кожні три роки. Всі вони перебували на державній службі. У закладі працювали лікарі-консультанти та фельдшер. Звання Попечителя лікарні надавалося довічно. Спочатку ним був статський радник Нікола, потім Федір, згодом старший син Ніколи — Іван, після того — другий син Олександр та інші члени роду Миколи та Федора Терещенків. До складу першого особливого комітету увійшли: колезькі радники Федір і Семен Терещенки, титулярний радник Петро Бек, колезький асесор Микола Льонов, відставний корнет, кандидат права Іван Терещенко та лікар Микола Липинський. Також у лікарні існував інститут із шести дам-благодійниць. Це — дві дружини дійсних статських радників Олександра Неплюєва та Пелагея Терещенко, дружина колезького радника Олімпіада Терещенко, дружина колезького секретаря Варвара Ханенко, дружина титулярного радника Катерина Бек та дружина колезького асесора Віра Льонова. Безпосереднє спостереження і керування лікарнею від дня заснування було покладено на співробітника комітету Петра Бека. Першим лікарем з часу відкриття у лікарні працював Микола Липинський. Однак, у 1881 році, через хворобу Миколу Карловича звільнили від служби. На його місце призначили Митрофана Філоненка-Бородича. Крім того, в лікарні працювали: фельдшер, доглядач, письмознавець і чотири лікаря-консультанта. Останні працювали безоплатно. Першими лікарями-консультантами були колезькі радники Гнат Неводничанський та Генріх Піль, лєкар Яків Тарасов (нар 1854) і надвірний радник Микола Хоменко (пом 1881)Назарова В. В., Мирошниченко А. Н. История больницы Св. Евфросинии в Глухове // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — Ніжин, 2021. — Вип. 14. — С. 204.

Початок діяльності лікарні