Су́мськá о́бласть (Сумщина) — область у північно-східній частині України; охоплює частини Середньоруської височини та Придніпровської низовини. Утворена 10 січня 1939 року. Центр — місто Суми. Межує з Харківською та Полтавською областю на півдні, Чернігівською на заході, Курською та Білгородською областями Російської Федерації на сході та Брянською Російської Федерації на півночі.
Площа 23,8 тис. км², населення станом на 1 жовтня 2010 року становило 1164,6 тис. мешканців, зокрема 783 978 (66,7%) міського та 380 641 сільського (на 1975 рік — 1452 тисяч мешканців, зокрема 696 тис. міського і 756 тис. сільського). За даними перепису 2001 року, етнічні українці становили 88,84% населення, етнічні росіяни — 9,38%. Українську мову рідною назвали 83,29% населення, російську мову — 15,50%. Область має у своєму складі 15 міст, 77 селищ, 1 677 сіл; 5 районів, 51 громаду.
Географія Сумська область розташована у північно-східній частині Лівобережної України. Найвища точка області — 246,2 м над рівнем моря.
На півночі та сході область межує із Брянською, Курською та Бєлгородською областями Російської Федерації — довжина державного кордону з Російською Федерацією 563,8 км. На кордоні розташовані три пункти пропуску залізничного транспорту (Волфіне, Пушкарне, Зернове) та п'ять — автомобільного (Бачівськ, Катеринівка, Рижівка, Юнаківка, Велика Писарівка).
Областю проходять декілька транспортних коридорів: .
На півдні, сході та заході Сумщина межує із Харківською, Полтавською та Чернігівською областями України. Відстань від обласного центра до Києва 350 км.
Північна частина області лежить у межах Новгород-Сіверського Полісся, південна — належить до лісостепової зони.
Річки Сумської області належать до басейну Дніпра і здебільшого є його лівими притоками. Найзначніші з них — Десна, Сейм, Сула, Псел, Ворскла. У долинах річок — численні озера-стариці і болота; багато штучних ставків.Географія Сумської області: особливості природи, соціально-економічного розвитку та раціонального природокористування: колективна монографія / За заг. ред. А. О. Корнуса. − Суми: СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2021. − 212 с. Процитовано 03 липня 2025
Природа Клімат помірно континентальний. Зима прохолодна, літо не спекотне. Середня температура липня +19°C, січня −7,5°C. Максимум опадів випадає влітку у вигляді дощів. Середньорічна їх кількість становить від 550 до 700 мм.
Природно-рекреаційний потенціал області значний: лісами та чагарниками зайнято 17% території. У північних районах переважають мішані ліси (сосна, дуб, береза), у центральних районах — острівні ліси (липа, клен, ясен), трапляються дубові гаї. За винятком ділянки цілинного степу «Михайлівська цілина» (входить до Українського степового заповідника), усі степові простори розорані. Баси — кліматичний курорт лісостепової зони, розташований за 7 км від Сум на великому масиві хвойно-листяних лісів уздовж р. Псел. На території області розташовано багато об'єктів і територій природно-заповідного фонду, як от «Михайлівська цілина», заказники, дендропарк, заповідні урочища (див. також Ліси Сумської області).
Історія Заселення території сучасної Сумщини розпочалося приблизно 15 тис. років тому. В V—III тис. до н.е. територія області була заселена ураломовними мисливсько-рибальськими племенами. Сумщина належала до ареалу гребінцевої кераміки (стоянки Погорілівка, Мис Очкинський та інші). Спосіб життя культур кам'яної доби в основному ґрунтувався на полюванні та рибальстві. З кінця ІІІ початку І тис. до н.е. на території Сумщини жили землеробсько-скотарські племена. На берегах Сейму, Сули, Ворскли та Псла виявлено понад 70 городищ, поселень та курганних могильників.
Починаючи з перших століть до н. е., вся територія сучасної Сумської області входила до складу земель, на яких проживали ранні слов'янські племена. В VII—X ст. всю територію сучасної Сумщини населяло слов'янське плем'я сіверян. Тривалий процес соціально-економічного розвитку східних слов'ян зумовив формування феодальних відносин і утворення однієї з наймогутніших держав свого часу — Київської Русі, про велич і могутність якої Михайло Грушевський писав: «На кінець IX ст. уже багато земель до Києва належало, київським князям дань давало — не тільки українські, а й інші, аж під теперішній Петербург та Москву».
До Київської Русі входили і землі сучасної Сумщини. Розташований на кордоні зі степом край, попри постійні напади кочівників, був порівняно густо заселений. На території області відомо понад 80 давньоруських городищ, поселень, могильників. Крім невеликих поселень, існували й великі міста, про які розповідають давньоруські літописи: Ромни, Вир, В'яхань, Путивль, Попаш, Глухів, Зартий. Територія Сумщини була ареною запеклих міжкнязівських війн, особливо в 40-х роках XII ст. Використовуючи феодальні міжусобиці, половці посилили натиск на руські землі. Сумському краю, його людям, подвигам і славі, помилкам і поразкам присвячено найвидатнішу пам'ятку Київської Русі — «Слово о полку Ігоревім».
На початку 20-х років XIII ст. зі сходу насунули монголо-татарські орди. Велич і могутність змінилася занепадом і пригнобленням. В 50-60-х роках XIV ст. край входив до складу Великого князівства Литовського, Річі Посполитої. В роки Визвольної війни і до смерті гетьмана Хмельницького існувала українська держава, до складу якої входила і територія Сумщини, а саме: Глухівщина, Конотопщина, Роменщина, Кролевеччина. Пізніше ці землі ввійшли до складу Гетьманської України, а південно-східна частина належала Слобожанщині. Великими містами були Глухів, Кролевець, Конотоп, Ромни, Путивль, Суми.
Землями Сумщини проходило військо гетьмана Івана Виговського. Саме тут, під Конотопом, відбулась знаменита Конотопська битва, в якій українська армія перемогла російську. В 1708–1709 рр. населення Сумщини опинилось в центрі Великої Північної війни між арміями Карла XII та Петра I. Трагедія народу полягає в тому, що частина громадян підтримала гетьмана, інші — царя, а це призвело до численних репресій, жертв, страт. Саме в Лебедині були страчені прибічники гетьмана Мазепи, в Сумах проголошено маніфест із засудженням Мазепи. Після руйнування гетьманської столиці Батурина столицею Гетьманської України став Глухів.
Після скасування Катериною II в 1764 р. гетьманської влади на Лівобережжі та в 1765 р. полкового устрою і самоврядування в Слобідській Україні на Сумщину було поширено адміністративно-територіальний поділ Російської імперії, а потім, за винятком короткого періоду з 1917 р. до початку 1919 р., коли знову відродилась українська державність, — тоталітарної радянської соціалістичної держави.
З другої чверті XIX ст. широкого розвитку набуло цукроваріння. Сумський повіт за кількістю розташованих на його території заводів займав друге місце в Україні, а Суми називали цукровою столицею. В створеному в 1897 році цукровому синдикаті провідна роль належала цукрозаводчикам Сумщини — Харитоненку i Терещенку.
Сумська область створена 10 січня 1939.Указ Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1939 «Про утворення Сумської, Кіровоградської та Запорізької областей у складі Української РСР» До її складу ввійшли 12 районів Харківської області (Білопільський, Великописарівський, Грунський, Краснопільський, Лебединський, Миропільський, Охтирський, Сумський, Тростянецький, Улянівський, Хотінський, Штепівський), 17 районів Чернігівської області (Буринський, Глинський, Глухівський, Дубов'язівський, Конотопський, Кролевецький, Недригайлівський, Путивльський, Роменський, Середино-Будський, Смелівський, Талалаївський, Хильчицький, Червоний, Шалигинський, Шосткинський, Ямпільський) та 2 райони Полтавської області (Липоводолинський, Синівський).
У 2020 році в результаті територіальної реформи в області було укрупнено райони, із 18 районів було створено 5 більших районів.
З лютого по березень 2022 року обласний центр опинився в напівоточенні, але місто втрималося завдяки силам ЗСУ, ТрО та добровольцям. Охтирка зазнала нищівних авіаударів (зокрема, по ТЕЦ та військовій частині), проте стала містом-героєм, зупинивши просування ворога на Полтавщину й Харківщину. Конотоп та Глухів також чинили запеклий опір. На початку квітня 2022 року сили ЗСУ повністю вибили російських окупантів із території Сумщини.
Влітку 2024 року Сумщина стала головним плацдармом для наступальної операції ЗСУ в Курській області РФ. Через це регіон (особливо Суми та логістичні вузли) зазнав безпрецедентних атак російськими ракетами, «Шахедами» та КАБами.
У 2024–2026 роках Сумська область регулярно стикалася з блекаутами через цілеспрямовані удари ворога по об'єктах енергетики (підстанції, Конотопський та Сумський енерговузли).
Адміністративно-територіальний устрій
Загальна інформація Адміністративний центр області — місто Суми.
У складі області: районів — 5; районів у містах — 2; територіальних громад — 51, в тому числі: міських громад — 15; селищних громад — 15; сільських громад — 21.
Райони +НазваГербАдмін. центрНаселення (тис. ос.) На мапі Адмін. устрійКонотопськийКонотоп204,2Адм. устрійОхтирськийОхтирка125,6Адм. устрійРоменськийРомни113,7Адм. устрійСумськийСуми449,4Адм. устрійШосткинськийШостка188,5Адм. устрій
Райони у містах № Район Входження 1 Зарічний м. Суми 2 Ковпаківський м. Суми
Ліквідовані райони
Демографія
Найбільші населені пункти Суми 265,6 Путивль 15,8
Конотоп 87,6 Буринь 8,8
Шостка 76,6 Краснопілля 8,2
Охтирка 48,5 Ворожба 7,1
Ромни 40,5 Середина-Буда 7,1
Глухів 33,5 Вороніж 7,0
Лебедин 25,5 Свеса 6,6
Кролевець 23,2 Недригайлів 5,5
Тростянець 20,6 Степанівка 5,5
Білопілля 16,4 Липова Долина 5,2
Національний склад Національний склад населення Сумської області станом на 2001 рік:
+№НаціональністьКількість осіб% 1 Українці 1 152 034 88,84 % 2 Росіяни 121 655 9,38 % 3 Білоруси 4 320 0,33 % 4 Цигани 1 377 0,11 % 5 Вірмени 1 183 0,09 % 6 Молдовани 778 0,06 % 7 Євреї 762 0,06 % 8 Азербайджанці 569 0,04 % 9 Татари 435 0,03 % 10 Грузини 424 0,03 % 11 Інші 13 226 1,02 % Разом 1 296 763 100,00 %+
Злочинність Рівень злочинності за 2012 рік на 10 тис. населення складає 77,8 злочинів, з них 31,2 тяжких та особливо тяжких.
Протягом 2025 року на Сумщині було зареєстровано 45050 кримінальних правопорушень.
Нематеріальна культурна спадщина
До списку нематеріальної культурної спадщини України під номером 114н.к.с. (Наказ від 16.07.2025 № 588) було додано елемент "Традиція випікання та дарування обрядових різдвяних пряників на Слобожанщині ", в який.входять традиції випікання та дарування пряників Грунської та Чернеччинської сільської територіальної громади Охтирського району. Цей елемент НКС України занесено до списку елементів, що потребують термінової охорони.
Цікаві факти
На території області знаходиться 13 лижних баз, тоді як на Івано-Франківщині — лише 6В чем лидирует каждая из областей Украины . Саме Сумщина дала найбільше призерів Зимових Олімпійських ігор та Чемпіонатів світу з біатлону.
Особистості, уродженці Адамцевич Євген Олександрович (1 січня 1904, Солониця (тепер Лубенський район, Полтавська область) — 19 листопада 1972, Бахчисарай) — сліпий бандурист, віртуозний виконавець українських народних історичних пісень, автор «Запорозького маршу». Антоненко-Давидович Борис Дмитрович (справжнє прізвище: Давидов; 5 серпня 1899, Засулля — 8 травня 1984, Київ) — український письменник, перекладач. Багряний Іван Павлович (1906, Охтирка — 1963, Новий Ульм, ФРН) — український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч. Безпалий Гнат Іванович — член Української Центральної Ради. Березовський Максим Созонтович (1745 — 1777) — український композитор, диригент, співак. Білинник Петро Сергійович (14 жовтня 1906, Охтирка — 14 жовтня 1998, Київ) — український радянський оперний і камерний співак (ліричний тенор). Бортнянський Дмитро Степанович (1751 — 1825) — український композитор, співак і диригент. Бурлюк Давид — художник-футурист. Василенко Микола — історик і громадський діяч