Курт Німуендажу́Берёзкин Ю. Е. Голос дьявола среди снегов и джунглей. Истоки древней религии., Л.: Лениздат, 1987, 172 с., илл., — С. 66-67 (; ім'я при народженні Курт У́нкель, ; *, Єна — , штат Амазонас, Бразилія) — німецько-бразильський етнолог і антрополог.

Праці науковця заклали підвалини для розуміння релігії і космології деяких бразильських індіанців, зокрема гуарані. Прізвище Німуендажу («той, хто побудував собі будинок»Mércio Pereira Gomes The Indians and Brazil,University Press of Florida, 2000, 3rd edition. p.18) учений узяв собі від прізвиська, яке йому дали в племені апапокува, в якому він прожив рік. Під час прийняття громадянства Бразилії в 1922 році це прізвище стало офіційним. У некролозі Німуендажу його німецько-бразильський колега Герберт Бальдус назвав дослідника «найбільшим фахівцем з індіанців усіх часів»Herbert Baldus, 'Curt Nimuendaju, 1883—1945,' in American Anthropologist, (1946) Vol. 48, pp.238-243.

З житєпису

Курт Ункель народився в німецькій Єні в 1883 році і в ранньому дитинстві втратив власних батьків. Замолоду мріяв жити серед «первісних людей». Ще в школі разом з іншими учнями організував «індіанське плем'я» і ходив на полювання до лісу за місто.

Через брак коштів не зміг вступити до університету і влаштувався на роботу на фабрику Карла Цейса. На дозвіллі вивчав мапи й етнографічні дослідження індіанського населення Північної і Південної Америки.

У 1903 році, у 20-річному віці Курт Ункель емігрував до Бразилії. Кошти на поїздку йому надала напівкровна сестра, яка працювала шкільною вчителькою.

За два роки по прибутті до Бразилії він зустрівся в штаті Сан-Паулу з представниками народу гуарані. Про останніх існувало чимало публікацій починаючи з XVII століття, зоча їхні релігійні традиції і ритуали були вивчені недостатньо. З усією наявною з теми літературою Ункель досконально ознайомився. В вже 1910 року опублікував в німецькій газеті Сан-Паулу Deutsche Zeitung статтю «Nimongarai».

У 1913 році К. Ункель переїхав до Белему. А наступного (1914) року його унікальні дослідження міфології та релігії племені апапокува були прийняті до друку в Zeitschrift für Ethnologie'Die Sagen von der Erschaffung und Vernichtung der Welt als Grundlagen der Religion der Apapocuva-Guarani', cited in Lúcia Sá, Rain forest literatures: Amazonian texts and Latin American culture, University of Minnesota Press, 2004 p. 114. .

Відтак, Німуендажу став фахівцем з різних корінних народів Південної Америки, особливо же, апапокува, тукуна, кайнганг, апінаже, шеренте, уананоJanet M. Chernela, The Wanano Indians of the Brazilian Amazon: A Sense of Space, University of Texas Press, 1993, pp.39ff. і Канела. Його публікації заклали, за словами одного з сучасників дослідника, «незамінний фундамент, на якому збудовані десятки докторських дисертацій і монографій бразильських і американських антропологів»Mércio Pereira Gomes, The Indians and Brazil, p. 18 . Одним з результатів його роботи стало зміщення наукового інтересу з племен, що проживуть на узбережжі або в великих містах, до племен, що приховані всередині континенту, і пробудження інтересу антропологів, таких як молодий Клод Леві-Строс, до спільнот, що хоча і живуть в примітивних умовах, але розробили досить складні соціальну структуру і релігійну космологіюClaude Lévi-Strauss, Tristes tropiques, Plon, Paris, 1955 p. 290..

Велике наукове значення мала одна з перших експедицій Німуендажу-Ункеля до індіанців племені шіпая у пониззя річки Шінгу (1918-19), адже згодом індіанці нижньої Амазонки майже повністю вимерли від хвороб і змішались з колоністами.

Протягом 40 років польових робіт, здійснюваних часто-густо власним коштомVirginia Kerns, Scenes from the high desert: Julian Steward's life and theory, p. 226., Німуендажу опублікував близько 60 статей, монографій і словників мов індіанських народів.

Між 1929 і 1936 роками він провів загалом 14 місяців з індіанцями канела, одним з племен же північно-східного окраю Бразильського нагір'я . Монографія про канела, перекладена і прокоментована Робертом Лоуї, була опублікована посмертно в 1946 році.

Праці Німуендажу з народності апінаже звернули на себе пильну увагу профільних фазівців, адже відображали безліч відмінностей від традиційної структури суспільства індіанців же. Описана т.ч. «аномалія апінаже» полягала в тому, що, розділяючи звичну для решти споріднених племінних спільнот білінійність, це плем'я підтримувало систему шлюбу, в якій сини включалися в групу батька, а дочки — в групу матері, що не відповідало усталеному принципу кроу-омаха, який спостерігали і Німуендажу, і Лоуї в інших народів жеRoberto da Matta, A divided world: Apinayé social structure, Harvard University Press, 1982, pp.1ff..

Попри погіршення стану здоров'я і перестороги лікарів, Німуендажу вирушив у чергову етнографічну експедицію і помер 10 грудня 1945 року в племені народності тікуна, що жили вздовж річки Солімойнс, поблизу Сан-Паулу-ді-Олівенса, штат АмазонасEgon Shcaden, Notas sobre a vida e a obra de Curt Nimuendajú .

Архів Курта Німуендажу зберігався в Національному музеї Бразилії, але був ущент знищений під час катастрофічної пожежі 2 вересня 2018 рокуGretchen McCulloch, «Folks, there's nothing left…» , All Things Linguistic, September 2018..

Вибрана бібліографія The Šerente, (ed. Robert H. Lowie), The Southwest Museum, 1942 The Eastern Timbira, (ed. Robert H.Lowie), University of California Press, 1946 The Tukuna, (ed. Robert H.Lowie) University of California Press, 1952 The Apinayé, (tr. and ed. Robert H.Lowie, John M. Cooper), Catholic University of America Press, 1939

Примітки

Джерела, література та посилання Берёзкин Ю. Е. Голос дьявола среди снегов и джунглей. Истоки древней религии., Л.: Лениздат, 1987, 172 с., илл., — С. 66-67 Herbert Baldus, 'Curt Nimuendaju, 1883—1945', American Anthropologist, 1946 Vol. 48, pp. 238—243 Herbert Baldus review of Nimuendaju The Eastern Timbira. 1960 https://www.jstor.org/stable/663694 Born, Joachim, «Curt Unckel Nimuendajú — ein Jenenser als Pionier im brasilianischen Nord(ost)en», Wien, 2007. Janet M. Chernela, The Wanano Indians of the Brazilian Amazon: A Sense of Space, University of Texas Press, 1993 Virginia Kerns, Scenes from the high desert: Julian Steward's life and theory, University of Illinois Press, 2003 Claude Lévi-Strauss, Tristes tropiques, Plon, Paris, 1955 Georg Menchén, Nimuendajú. Bruder der Indianer, Leipzig 1979. Günther F. Dungs, Die Feldforschung von Curt Unckel Nimuendajú und ihre theoretisch-methodischen Grundlagen, 1991. Mércio Pereira Gomes The Indians and Brazil, University Press of Florida, 2000, 3rd edition. Frank Lindner, Curt Unckel-Nimuendajú. Jenas großer Indianerforscher. Jena 1996. Lúcia Sá, Rain forest literatures: Amazonian texts and Latin American culture, University of Minnesota Press, 2004 Welper, Elena M. «Curt Unckel Nimuendaju: um capítulo alemão na tradiçao etnografica Brasileira», 2002, TD PPGAS-MN/UFRJ. Biblioteca Digital Curt Nimuendaju