Брази́лія (; ), офіційно Федерати́вна Респу́бліка Брази́лія (, ) — найбільша держава водночас Південної та Латинської Америки. Займаючи територію площею км² і маючи населення 227 559 417 осіб, країна є п'ятою за розмірами у світі та шостою за кількістю населення. Столиця — Бразиліа, а найбільше місто — Сан-Паулу. До складу федерації входять 26 штатів та Федеральний округ. Найбільша країна, офіційною мовою якої є , та єдина в усій Америці; це також одна з найбільш мультикультурних та етнічно різноманітних країн, причиною чого є століття масової імміграції з усього світу, і одна з найбільш густонаселених католицьких країн у світі.
Межує на південному заході з Уругваєм, Аргентиною, Парагваєм і Болівією, на заході з Перу і Колумбією, на півночі з Венесуелою, Гаяною, Суринамом і Французькою Гвіаною, на сході омивається Атлантичним океаном.
Бразилію відкрив Педру Алваріш Кабрал 22 квітня 1500 року, приєднавши її до Португальської колоніальної імперії. Незалежність держава проголосила 7 вересня 1822 року як Бразильська імперія. 15 листопада 1889 року Бразилія стала республікою. Значний вплив на культуру країни зробила Португалія, колишня метрополія. Офіційною та практично єдиною розмовною мовою країни є португальська. За віросповіданням більшість бразильців є католиками, що робить Бразилію країною з найбільшим католицьким населенням у світі.
Бразилія є одним із засновників Організації Об'єднаних Націй, Великої двадцятки, BRICS, Союзу південноамериканських націй, Меркосуру, Організації Американських Держав, Співдружності португаломовних країн.
Національна збірна з футболу є п'ятиразовим чемпіоном світу. З 12 червня по 13 липня 2014 року в Бразилії був проведений Чемпіонат світу з футболу 2014. Також у Ріо-де-Жанейро відбулися Літні Олімпійські ігри 2016.
Походження назви Офіційна назва — Федеративна Республіка Бразилія (). Назва країни Бразил () походить від назви сандалового дерева цезальпінії шипуватої (Caesalpinia echinata) з жовто-червоною деревиною, що використовувалася на той час у фарбуванні — «бразил», або «фернамбук». Першим Бразилію для європейців відкрив португальський мореплавець Педру Алваріш Кабрал у 1500 році, який за традицією того часу дав нововідкритій землі релігійну назву Земля Істинного Хреста (), яку незабаром змінили на Земля Святого Хреста (). Закріпленню назви Бразил сприяло і те, що в Європі з XIV століття був відомий міфічний острів Бразил, що лежить десь в Атлантичному океані та належить до числа так званих «мандрівних» (подібно до Антильських островів, названих на честь мандрівного острова Антилія).
Історія
Доколумбова епоха
Найдавнішими залишками людини на території Бразилії є фрагменти черепа молодої жінки Лузії, знайдені в печері Лапа-Вермелья, у штаті Мінас-Жерайс, вік яких складає до 11 тисяч років тому (9 тисяч років до н. е.). Подібний вік мають декілька скелетів, знайдених у Національному парку Серра-да-Капівара. Найдавніша кераміка та глиняний посуд, датований 6 тис. років до н. е., були знайдені в басейні річки Амазонки, що свідчить про складну доісторичну культуру, а їхня еволюція стилів — про міграцію та заміну народів.
До прибуття європейців населення Бразилії становило приблизно 7 млн осіб. Розкопки на усій території вказують, що рівень розвитку населення Бразилії не був високим та залишався на стадії неоліту, а корінні жителі вели напівкочовий спосіб життя. До найбільших корінних народів Бразилії належали тупі, макро-же, араваки та кариби. У зв'язку з різними мовними, культурними та іншими переконаннями вони постійно вели війни один з одним.
Колоніальний період
Бразилія відкрита в 1500 році португальською експедицією на чолі з Педру Альварісом Кабралом. Протягом наступних трьох століть ця територія була населена португальцями і стала важливим експортером спочатку декоративних порід деревини, потім цукрової тростини, кави й, нарешті, золота. Важливим джерелом трудових ресурсів були раби, спочатку з-поміж поневолених індіанців, а після 1550 року переважно з завезених африканців.
У 1808 королева Португалії Марія I і принц-регент, майбутній король Португалії Жуан VI, рятуючись від армій Наполеона, що наступали, разом з королівським сімейством, дворянством і урядом перемістилися з Португалії до Ріо-де-Жанейро, адміністративного центру Бразилії. У цьому переїзді брав участь і британський уряд, який добився для себе привілеїв у торгівлі та різними засобами зберігав їх протягом довгого часу.
Хоча Жуан VI повернувся до Португалії в 1821 році, під час свого правління у Ріо-де-Жанейро він підняв статус Бразилії до королівства, рівного Португалії. Принц-регент Педру (у майбутньому імператор Бразилії Педру I та король Португалії Педру IV) проголосив незалежність 7 вересня 1822 року, засновуючи незалежну Бразильську імперію. Оскільки корона залишилася в руках дому Браганса, цей акт радше був розділом Португальського королівства на дві частини, ніж рухом за незалежність, який протікав приблизно у той же час на решті території Америки.
Незалежність
Бразильська імперія теоретично була досить демократичною системою, хоча на практиці імператор мав значну владу. Першим імператором був Педру I, який правив у 1822—1831 роках, коли він зрікся престолу через складну ситуацію та сильні сепаратистські рухи в країні. Але імперія була знову об'єднана під владою його сина, імператора Педру II.
Рабство скасовано в 1888 році у «Золотому законі», затвердженому принцесою Ізабеллою за час відсутності імператора. Цей крок та інтенсивна імміграція з Європи створили підставу для індустріалізації.
В останні роки свого існування імперія занурилася в глибоку політичну та військову кризу. В результаті, щоб уникнути громадянської війни, Педру II 15 листопада 1889 року зрікся трону, після чого проголошена федеративна республіка (офіційно «Республіка Сполучених Штатів Бразилії»), першим президентом якої став фельдмаршал Деодору да Фонсека.
Наприкінці XIX — на початку XX століття до Бразилії переїхали понад 5 мільйонів європейських і азійських (особливо японських) іммігрантів. У цей період значно піднялася бразильська промисловість, відчутно розвинулися її внутрішні райони. Бразильська демократія тричі переривалася диктатурами — у 1930–1934 і 1937—1945 роках під владою Жетуліо Варгаса та у 1964—1985 роках під владою ряду генералів, призначених армією за допомогою США.
З 1985 року Бразилія розглядається як демократія під владою виборного президента. Цей статус підтверджений на референдумі 1993 року, коли більшість виборців обирали між президентською та парламентською системами, а також вирішили не відновлювати конституційну монархію.
Ключова особливість демократії в сучасній Бразилії — існування яскравого та активного громадянського суспільства. Суспільні організації активно борються за права людини, рівність статей та економічну справедливість.
Епідемія коронавірусу
COVID-19 вперше підтверджений в Бразилії 25 лютого 2020 року, коли 61-літній чоловік із Сан-Паулу, котрий повернувся із Ломбардії (Італія), отримав позитивний результат на вірус.
Географія
Географічне положення Бразилія — найбільша держава Латинської Америки, що займає майже половину континенту. На півночі межує з Венесуелою, Гаяною, Суринамом, Французькою Гвіаною, на півдні — з Уругваєм, на заході — з Аргентиною, Парагваєм, Болівією і Перу, на північному заході — з Колумбією. На півночі й сході омивається водами Атлантичного океану. Довжина узбережжя — км. Територія — 8511,996 тис. км²., що становить 5,7 % від усього суходолу світу. Бразилія — п'ята за величиною країна світу (після Росії, Китаю, Канади та США).
Рельєф Північну половину Бразилії займає широка Амазонська низовина (Амазонія) — глибокий тектонічний прогин, заповнений осадовими породами. На півночі вона поступово переходить у горбисті цокольні рівнини південної частини Гвіанського нагір'я (висота 150—700 м, окремі вершини до 1200 м), обрамлені уздовж державного кордону крутими урвищами гірських ланцюгів Серра-ду-Імері (найвища вершина — Піку-да-Небліна — 2994 м), Серра-Паріма і Серра-Пакарайма (найвища вершина — гора Рорайма — 2772 м). Майже всю решту території країни займає Бразильське нагір'я, що підвищується до півдня та південного сходу і круто обривається до вузького краю берегової Приатлантичної низовини. Крайові брилові масиви Серра-ду-Мар, Серра-да-Мантикейра та інші сягають висоти до 2890 м (гора Бандейра). На захід від приатлантичних масивів і залишкового кряжа («бразилід») Серра-ду-Еспіньясу на місці тектонічних западин розкинувся пояс пластових і моноклінно-пластових рівнин (лавове плато Парани й інші). У центрі й на півночі переважають цокольні плоскогір'я і рівнини, що чергуються з плато — шападами. На заході на територію Бразилії заходить акумулятивна низовина верховин річки Парагвай — Пантанал.
Клімат Для більшої частини території Бразилії характерний теплий тропічний клімат. Середні місячні температури коливаються від +16 до +29 °C; лише на високих східних масивах середня температура липня від +12 до +14 °C; можливі заморозки. Але режим опадів і типи клімату різні. На заході Амазонії екваторіальний вологий клімат (2000-3000 мм опадів на рік, амплітуди середніх місячних температур від +2 до +3 °C), на сході Амазонії та прилеглих пологих схилах Гвіанського і Бразильського нагір'їв — субекваторіальний з посушливим періодом до 3-4 місяців (1500—2000 мм опадів, на узбережжі близько 3000 мм на рік). У центрі Бразильського плоскогір'я і Пантаналі — субекваторіальний вологий клімат (1400—2000 мм опадів на рік) з великими амплітудами температур (особливо крайніх — до +45…+50 °C); на північному сході плоскогір'я кількість опадів знижується до 500 мм і менше на рік, а дощі випадають вкрай нерегулярно: це район частих і тривалих посух. На східній околиці клімат тропічний пасатний, жаркий і вологий, з коротким посушливим сезоном. На півдні плоскогір'я постійно вологий клімат, тропічний на плато Парана і субтропічний у піднесених східних районах до півдня від 24° південної широти.
14 листопада 2023 року, за даними Національного інституту метеорології (Inmet), у Ріо-де-Жанейро було побито рекорд спеки, де повітря прогрілося до +58,5 °C.
Водні ресурси Країна має величезні водні ресурси, про що свідчить наявність на її території найповноводнішої річки світу Амазонки, повноводної та довгої річки Сан-Франциску, акумулятивної річки Парагвай, їхніх численних приток та ін.
Великий гідроенергетичний потенціал мають річки Бразильського плоскогір'я, що пояснюється наявністю багатьох порогів та водоспадів.
Річкова мережа Бразилії надзвичайно густа. Вся північна і частково центральна частина країни зрошується системою річок басейну Амазонки. На півдні та південному заході річки несуть свої води до Парагваю та Парани. На сході Бразилії тече річка Сан-Франциску. Великих озер у країні немає.
Лісові ресурси Бразилія є найбільшою у світі країною тропічних лісів, будучи достатньо забезпечена лісовими ресурсами. За запасами твердої деревини Бразилія посідає перше місце в світі. Північна й західна частина країни вкриті екваторіальними вічнозеленими лісами. На Бразильському плоскогір'ї поширені листопадно-вічнозелені ліси. У центральній частині плоскогір'я розташована савана з дрібними деревами та чагарниками. На півдні завдяки рівномірному зволоженню ростуть вічнозелені листяні та мішані ліси. Починаючи з 2019 року у пріоритетах політики новообраного президента Бразилії Жаїра Болсонару проводиться політика знеліснення, включаючи масове відкриття заповідних територій для потреб сільського господарства та видобутку корисних копалин. Зміни щодо декриміналізації знеліснення були закріплені законодавчо, що посилило політичне протистояння у суспільстві та зовнішньополітичний тиск на країну зі сторони країн ЄС.
Внутрішні води