Пого́н (від чи Военный энциклопедический словарь/Гл. ред. Ком. С. Ф. Ахромеев — М.: Военное издательство Министерства Обороны СССР, 1986 — с. 561—863с. (из 30 илл. — ББК 68я2 В63Ганичев П. П. Воинские звания — М.: ДОСААФ, 1989 — С. 130—164С. — ISBN 5-7030-0073-4) — наплічна нашивка чи накладка на однострої. Зазвичай (але не завжди) погон виконує роль знаку розрізнення військового чи спеціального звання, а також класного чину чи посади носія. Також на погонах можуть розміщуватися емблеми роду військ чи служби, позначення міністерства, відомства чи організації, у якій працює носій.
Крім того, погони використовуються як елемент одягу у цивільному (не спеціалізованому) одязі, особливо у одязі виробленому у стилі «мілітарі».
Використання Погони використовуються майже у всіх сучасних арміях. Типові погони п'ятикутної форми. На погоні позначені тим або іншим чином (смужками, зірочками і нашивками), які носяться на плечах власника погонів. Як правило жорсткі погони шиті галуном з яскравими зірками і значками носять з парадною формою, тоді як з польовою формою одягу зазвичай уживаються скромніші матер'яні погони без шиття.
Також до погонів близькі еполети, що відрізняються тим, що якщо погон має здебільшого прямокутну форму і одним кінцем жорстко закріплений біля плечового шва, а другим зазвичай застібається на ґудзик біля коміра, то еполет має форму круга з бахромою біля плечового кінця і прямокутною «ручкою», що простромляється під спеціальний контрпогон і також застібається біля коміра на ґудзик.
Походження назви Слово погон запозичено з російської мови, де воно пов'язане з дієсловом погонять («поганяти») — первісно так називалися петельки, через яких пропускали («поганяли») щось, потім — нашивні смуги на плече, під якими проходив ремінь патронної суми.
За іншими даними, це слово походить від («джгут», «шнур»), що пов'язано з матеріалом, з якого робили погониВоенный энциклопедический словарь // Гл. гол. ред. Ком. С. Ф. Ахромеев — М.:Военное издательство Министерства Обороны СССР,1986— С.561 — 863с. (з 30 іл.) — ББК 68я2 В63 Ганичев П. П. Военные звания — М.: ДОСААФ, 1989. — С.130 — 164с. —ISBN 5-7030-0073-4 .
Нашивки
Поперечні нашивки У деяких країнах використовуються поперечні нашивки (так звані «ли́чки»), які слугують знаками розрізнення молодших командирів, наприклад сержантів. Вони можуть бути як нашивними, так і у вигляді металевих смужок на дротяних кріпленнях.
Історія
Історія появи Спочатку погони мали чисто утилітарне значення: вони утримували від сповзання ремінь патронної сумки.
Відповідно, погон був тільки один — на лівому плечі (патронну сумку носили на правому боці). Саме з цієї причини в більшості флотів світу погони не вживаються, а посада або ранг позначається нашивками на рукаві (матроси патронну суму не носили).
Історія використання у Російській імперській армії
У Російській імперії погон з'явився на військовому одязі за часів Петра I. Упроваджені нові однострої «західного зразка» ( чи ) у 1700—1702 роках мали на лівому плечі шнур, для утримання амуніції. Офіцерські однострої погонів не мали, бо не використовували сумок, та не носили рушниць. «Єлизаветинські» однострої 1732 року мали вже широкий погон на лівому плечі, також кольору, що і каптан. Як і доти, погон був приналежністю лише солдатського однострою.
У 1762 році відбулася чергова («катерининська») реформа збройних сил, і в тому числі затвердження нових типів одностроїв. На каптанах зразка 1762 року погон (еполет) став використовуватися як засіб розпізнавання військовослужбовців одного полку від іншого. Кожному полку були встановлені погони різного плетіння та кольору з гарусного шнура. Одночасно була зроблена спроба зробити погон засобом розрізнення солдатів і офіцерів, для чого в одному і тому ж полку у офіцерів і солдатів плетіння погона було різним.
Під час реформ Потьомкіна у 1783 році, були значно змінені мундири військовиків. Гарусний еполет на лівому плечі куртки, як і доти за кольором і плетінням відрізняв військовослужбовців одного полку від іншого.
Під час «павлівських» реформ 1797 року, військовики знову отримали нові мундири. На лівому плечі каптану розташовувався погон п'ятикутної форми певного кольору полка, який збігався з кольором коміра, відлоги та обшлагів.
«Олександрівські» мундири 1802 року, значно відрізнялися від попереднього зразка. Зокрема, саме з 1802 року, погони почали носити на обох плечах у піхоті (у кавалерії як і раніше носили на лівому плечі). Мундири мали кольорові коміри та обшлаги, якщо обшлаг і комір був кольору інспекції (16 у імперії), то погони були кольору полка. Унтер-офіцери носили погон лише на правому плечі, офіцери на обох, але їхні погони відрізнялися від погонів нижніх чинів золотою чи срібною облямівкою.
У 1807 році для офіцерів були введені еполети (в уланів введені раніше і використовувалися не лише офіцерами, а також нижніми чинами), погони на довгий час стали частиною одностроїв лише нижніх чинів. Також змінилося використання кольорів на погонах. У піхоті (мушкетери та гренадери) кольори погонів стали позначати номер полка у дивізії: 1-й червоні, 2-й білі, 3-й жовті, 4-й темно-зелені з червоною облямівкою, 5-й блакитні (чи світло-сині). Самі піхотні погони почали нести на собі номер дивізії. У єгерських полках використовувалися погони лише двох кольорів червоні та світло-сині (пізніше змінено на жовті). Артилеристи носили червоні погони, на яких жовтою тасьмою викладали номер роти, та літеру «Б», «Л» чи «К» залежно от типу роти («батарейна», «легка», «кінна»). Колір поля офіцерських еполетів збігався з кольором солдатських погонів (окрім кавалерії). Кавалерійські полки мали обшлаги, коміри та погони (по обох плечах), як і раніше використовували за полками, наприклад Харківський драгунський полк мав погони помаранчевого кольору.
На 1812 рік, відбулися деякі зміни в одностроях, вони мали такий вигляд. Погони були на обох плечах, завширшки 1 вершок біля плеча і 3/4 у коміра, зрізані біля коміра кутом і цим кінцем застібаються на ґудзик. Колір комірів, погонів, клапанів та обкладання за полкамами і родом зброї. А саме комір, обкладка і обшлаги у важкій піхоті — червоні, а в єгерських полках темно-зелені з червоною облямівкою, у морських полках облямівка була замість червоної, білою. У артилерії і піонерів ці частини мундирів чорного кольору, з червоною облямівкою. Погони у всіх полках пішої гвардії, гренадерських полках, перших полках (важкої піхоти і морських полків) дивізії — червоні; у других полках — білі; у третіх полках — жовті; у четвертих полках — темно-зелені з червоною облямівкою. Погони єгерів були: жовті — у перших полках дивізії, світло-сині — в других. В артилерії використовувалися червоні погони. У піонерів погони в першому полку — червоні, у другому — білі. Металевий прибор у піонерів — білий (олово) у всіх інших золотий (мідь). В армійських частинах на погон нашивалися цифри або літери: на жовтих і білих — з червоного шнура, на червоних, світло-синіх і темно-зелених — з жовтого шнура. У гренадерських полках нашивалася початкова буква назви полка, а в піхотних, морських і єгерських — номер дивізії. В артилерії, номер роти з першими літерами назви типу роти (Б — батарейна рота, Л — легка рота, П — понтонна рота). У піонерських полках: в першому — 1П, у другому — 2П.
У кавалерії погони, як і раніше в кожному полку були свого кольору. Улани носили еполети, як офіцери так і нижні чини, а гусари погонів не мали. Кінна артилерія мала червоні погони з номером і літерою «К», наприклад «1К» — перша кінна рота.
Погони у козаків на одностроях з'являються у 1812 році. Погони були темно-сині з кольоровою облямівкою відповідно до приналежності до козацького війська, офіцери замість еполетів мали наплічні джгути. У лейб-гвардії козацькому полку (донському) мали на жупанах і напівкаптанах замість погонів жовті гарусні еполети уланського типу, а на шинелях червоні погони. В залежності від козацького війська облямівка на темно-синіх погонах була відповідною: Отаманський полк (донські) — блакитна, донські полки — червона, уральські козаки — малинова, бузькі козаки — біла. Калмики мали однострої, схожі на козацькі, на темно-синіх погонах була жовта облямівка.
З 1843 року на погонах вперше почали позначати чин військовослужбовця. Він вказувався поперечними стрічками на погоні, кількість та ширина яких вказувала на ранг. Вузька галунна облямівка погона вказувала на юнкера чи портупей-юнкера. Слід зауважити, що офіцери отримали знаки розрізнення на еполети, ще у 1827 році.
З 1854 року для офіцерів замість еполет вводяться погони, спершу для носіння на шинелі, а з 1855 року для усіх видів одягу. Еполети поступово стають лише аксесуаром парадного однострою. Так як на еполетах клас офіцера можливо було розпізнати за бахромою (п'ятипроменеві зірочки були однакового розміру для усіх класів), з'являється особлива технологія виробництва офіцерських погонів. При виготовленні офіцерського погона спочатку брався солдатський кольоровий погон і на нього нашивали дві чи три галунні смужки. Галун використовувався золотий чи срібний залежно від полка чи роду служби. Смужки нашивалися не впритул одна до одної, таким чином, щоб залишалася невелика кольорова смужка (просвіт). Таким чином на погоні обер-офіцера була одна смужка-просвіт, а на погоні штаб-офіцера їх було дві. Генеральські погони були викладені галунним зигзагом.
Згідно з табелем 1881 року кольори погонів у піхотних полках були відповідно до бригад дивізії, в котру входив полк: 1-ша червоні, 2-га світло-сині. Гренадери носили жовті погони, але з облямівкою за номером дивізії: 1-ша шарлатові, 2-га світло-сині, 3-тя білі, 4-та без облямівок. Стрілкові полки та батальйони мали малинові погони. Кавалерійські погони як і раніше, різнилися залежно від полка. На офіцерських погонах відповідного кольору були просвіти.
20 жовтня 1914 року для Діючої армії були введені польові погони захисного кольору, на яких просвіти були темно-брунатні чи темно-жовті молескінові. Просвіти нашивали просто на погони.
Як знаки розрізнення в ході Громадянської війни були введені нашивки на рукави у вигляді геометричних фігур, що позначали посаду військовослужбовця. У СРСР в Збройних силах погони введені 6 січня 1943 для особового складу Червоної Армії, а 15 лютого — для особового складу ВМФ.
16 грудня 1917 року після Жовтневого перевороту декретом керівництва Радянської Росії було скасовано всі старі імперські чини, звання та титули. Погони зривали з одностроїв. Деякий час погони з просвітами використовувалися у Добровольчій армії, та в деяких інших військових формуваннях у 1917—21 роках.
Відставні офіцери З кінця ХІХ століття офіцери носили поперечні погони. На таких погонах просвіти розташовувалися не вздовж плечового шва, а поперек, при цьому їхнє розташування залишалося вздовж погона. Розташування ж зірочок зоставалося стандартне (наприклад у підполковника це три зірочки «трикутником», вершиною в напрямі до коміра, тобто розвернуто відносно осі погона на 90 %.
Історія використання у цивільних установах Російській імперії
Цивільні чини імперії використовували петлиці, але деякі чиновники, які носили воєнізований одяг (співробітники військових навчальних закладів та приписані до армії, а також деякі співробітники міністерств транспорту, внутрішніх справ та інших) використовували галунні погони. Чиновницькі погони були вужчі від військових, а зірочки на них йшли вздовж погону. Також наприкінці ХІХ століття практикувалося використання поперечних погонів, на яких зірочки також йшли вздовж погона.
Поперечні погони з емблемами навчальних закладів використовували також студенти та учні.
Старші співробітники поліції, які повинні були носити однострої, які передбачали погони, носили погони подібні до армійських. Нижні чини поліції, носили особливі поперечні погони, зверху яких повздовж плечового шва йшов кручений джгут. Залежно від рангу на поперечному погоні розташовувалися стрічки.
Історія використання у Збройних силах СРСР