Євген Борисович Леонов-Гладишев ( 24 січня 1952, Вільнюс, Литовська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР) — радянський і російський актор театру і кіно, кінорежисер. Заслужений артист Російської Федерації (1993)Указ Президента Российской Федерации Б. Ельцина № 245 от 20 февраля 1993 года «О присвоении почётных званий Российской Федерации творческим работникам кино». Официальный сайт Президента Российской Федерации // kremlin.ru. Народний артист Російської Федерації (2007)Указ Президента Российской Федерации В. Путина № 880 от 14 июля 2007 года «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Официальный сайт Президента Российской Федерации // kremlin.ru, лауреат премії Ленінського комсомолу.

Біографія Євген Борисович Леонов народився 24 січня 1952 року в Вільнюсі.

У 1969 році, обравши акторську кар'єру, вступив до ЛДІТМіК.

У 1972 році, ще будучи студентом, дебютував у кіно, вперше з'явившись на екрані в дитячій пригодницькій драмі режисера Радомира Василевського «Увімкніть північне сяйво».

У 1973 році закінчив акторський факультет Ленінградського державного інституту театру, музики і кінематографії (ЛДІТМіК) (майстерня Василя Васильовича Меркур'єва та Ірини Всеволодівни Мейєрхольд), після чого був прийнятий актором на кіностудію «Ленфільм».

Спочатку знімався під прізвищем Леонов, але з картини «Дорослий син» (1979) додав дошлюбне прізвище матері, ставши Леоновим-Гладишевим, аби в титрах не було збігів з його тезкою — знаменитим актором Євгеном Леоновим.

У картину «Место встречи изменить нельзя» (1979) Євгена Леонова-Гладишева запросили, коли він знімався на «Одеській кіностудії». Спочатку йому запропонували пробу на одну з головних ролей — Володі Шарапова. Але худрада його кандидатуру не затвердила, і роль дісталася Володимиру Конкіну. Замість цього режисер Станіслав Говорухін запропонував Євгену маленьку роль оперативника Васі Векшина.

З початку 1980-х років актор займається дублюванням іноземних фільмів.

У 1992 році Євген вперше спробував себе в режисурі, поставивши в співавторстві з Віктором Трахтенбергом соціальну драму «Вища міра» за повістю Євгена Козловського «Бокс».

З 1999 року є президентом Гільдії кіноакторів міста Санкт-Петербурга.

У 2010 році в складі делегації російських акторів, до складу якої також входили Сергій Кошонін та Георгій Штиль, зустрічався з конструктором стрілецької зброї Михайлом Калашниковим в місті Іжевську. В результаті був знятий фільм про легендарного конструктора «Честь маю».

У листопаді 2015 року нагороджений орденом «За зміцнення духовної спадщини людства», SHA IRC Ізраїль. Нагорода була вручена в Санкт-Петербурзі в театрі естради імені А. Райкіна.

16 серпня 2018 року актор був госпіталізований через черепно-мозкову травму, отриману в результаті падіння на вулиціСупруга Евгения Леонова-Гладышева из «Убойной силы» рассказала о его здоровье..

Особисте життя У 1972 році одружився з однокурсницею Людмилою Фірсовою (1948—2003), з якою прожив разом 23 роки.https://7days.ru/caravan-collection/2017/9/evgeniy-leonovgladyshev-mesto-vstrechi-ne-menyaetsya Интервью журналу «Караван историй», сентябрь 2017 Син Артем Євгенович Леонов-Гладишев (. 1979), закінчив Інститут культури, займається туристичним бізнесом.https://www.mk.ru/culture/cinema/article/2008/07/01/33721-evgeniy-leonovgladyishev-sharapova-ya-byi-syigral-inache.html Евгений Леонов-Гладышев: «Шарапова я бы сыграл иначе!» (Газета «МК», 7 января 2008) Онука — Олександра Артемівна Леонова (. 2018).

Із другою дружиною — Тетяною — прожив 18 років.

Третя дружина — Олена Скрипкіна, кандидат історичних наук.

Творчість

Ролі в театрі

«Діти сонця» в Театрі на Василівському «Безприданниця» в Театрі на Василівському «Ідіот» в Театрі на Василівському «Інтим не пропонувати» в Театрі естради

Фільмографія

1966 — Республіка ШКІД — безпризорник 1972 — Увімкніть північне сяйво — Сергій Коновалов 1973 — Докер — Гриша Петушков «Докер» 1973 — Повернутий рік — Валентин Молодцов 1973 — У те далеке літо — епізод (в титрах Є. Леонов) 1973 — Народжена революцією («Комісар міліції розповідає») — Смирнов, лейтенант 1975 — Фронт без флангів — Семен Бондаренко, (в титрах - Євген Леонов) 1975 — Пам'ять — приятель Олега Болдіна, (немає в титрах) 1975 — Одинадцять надій — Костянтин Косичкін, футболіст, захисник (в титрах — Є. Леонов) 1975 — Я — Водолаз-2 — Сергій Нікитенко 1976 — Хвилі Чорного моря — Петя Бачей (в юності) 1977 — Вороги — епізод 1977 — Медовий тиждень у жовтні — Гліб, чоловік Наталії 1977 — Фронт за лінією фронту — Семен Бондаренко 1977 — Ненависть — Мітя Буліга 1978 — Артем — Микола Руднєв 1978 — Сибіріада — Олексій Устюжанин (в 1940-ві роки) 1978 — Маршал революції — Абдухай 1978 — Траса — водій Миша 1979 — Забудьте слово «смерть» — Дмитро Поліщук 1979 — Дорослий син — Андрій Шульгін 1979 — Санта Есперанса — Мігель Анхель 1979 — Місце зустрічі змінити не можна — Василь Векшин, оперативник з Ярославля, убитий заточкою на лавці біля трамвайної зупинки (в титрах — Євген Леонов) 1980 — Корпус генерала Шубникова — Микола Мальцев, старший лейтенант 1980 — Червоні погони — Олександр Іванович Санчілов, лейтенант 1981 — Фронт в тилу ворога — Семен Бондаренко 1982 — Падіння Кондора — Мануель, охоронець військового диктатора 1982 — Сеанс одночасної гри — Фома Багров, таксист 1983 — Молоді люди — Василь Самохін 1983 — Люди і дельфіни — Полєсов Віктор, новий співробітник лабораторії, студент-заочник за фахом інженер-електронник 1983 — Інспектор Лосєв — Андрій, одеський оперативник 1983 — На перевалі не стріляти! — Гладишев / Умаров 1984 — Вогні — Ананьєв Микола Анастасійович, інженер-шляховик 1984 — Горобинові ночі — Саньок 1984 — Челюскінці — Борис Могилевич, завгосп наукової експедиції 1984 — Перша кінна — Іван Тюленєв 1985 — Салон краси — Вадим Олексійович Плотніков, ведучий майстер столичної парикмахерської № 84 1985 — Секунда на подвиг — Сергій (немає в титрах) 1986 — Особистий інтерес — Юра, чоловік Олени 1986 — Нагородити (посмертно) — Андрій Калашников, товариш дитинства Юрія Сосніна 1986 — Державний кордон. Фільм № 5: Рік Сорок перший — Віктор Бєлов, молодший політрук прикордонних військ 1987 — І завтра жити — Григорій 1987 — Причали — Гриша Зароков 1989 — Інтердівчинка — епізод (немає в титрах) 1990 — Червоне вино перемоги — Саша 1990 — Фуфель — художник Віктор Лаіин 1991 — Брюнетка за 30 копійок — референт 1991 — Моя сусідка — Алік 1991 — Сім'янин — Степан, далекобійник, напарник Василя Коливанова 1992 — 22 червня, рівно о 4 годині… — товариш Брагіна, полковник кавалерії 1992 — Алмази шаха («Фатальні діаманти») — Михайло 1992 — Вища міра 1992 — Ключ — слідчий Василь Федорович 1993 — Не хочу одружитися! — Олександр (Шурик) Ілліч Цветов, пластичний хірург і головний лікар клініки пластичної хірургії «Пігмаліон» 1994 — Народжені згори — Іван Бондар 1994 — Трень-брень — таксист 2000 — 2005 — Убивча сила — Анатолій Павлович Шишкін, майор, начальник відділу по розкриттю вбивств (далі — підполковник, начальник РУВС) 2002 — Моя межа — єгер Поліщук 2003 — Гра без правил — Ян 2004 — Втратили сонце — начальник служби безпеки, (озвучив Володимир Маслаков) 2005 — «Привіт» з циклу «Поет і час» — давній знайомий поетеси 2005 — Загибель імперії — Шиленко, есер 2005 — Лабіринти розуму — майор Романов 2005 — Майстер і Маргарита — начальник філії видовищної комісії на Ваганьковському провулку 2005 — Сім'я — Андрєєв 2006 — Бандитський Петербург-8 — Сергій Миколайович Чванов, головний бухгалтер 2006 — Отаман — Юрій Воронін, колишній професійний військовий, десантник, що пройшов Афганістан та інші «гарячі точки» 2006 — Великі дівчатка — дантист, (18-та серія) 2006 — Клініка — Василь Петров, кримінальний авторитет на прізвисько «Боцман» 2006 — Термінал — Сергій Миколайович Чванов, головний бухгалтер компанії «Балтік-Ойл» 2006 — Хустки — Красильников 2006 — Просто пощастило 2007 — Біла стріла — Віктор Фоменко 2007 — Виклик-3 — Володимир Миколайович Журавльов, «Нумизмат», кримінальний авторитет 2007 — Група «Zeta» — Курагін 2007 — Морські дияволи-2 — адмірал Бекетов, аташе 2008 — Батюшка — Федір Удалов, дільничний 2008 — Руда — Артем Васильович Тарасов, батько Саші 2008 — Августійший посол 2009 — Аннушка — батько Юри 2009 — Десантура — полковник Ситін 2009 — Любов під грифом «Цілком таємно» — 2 - прокурор Олександр Федорович Колбишев 2009 — Легенда про Ольгу — Рабін, співробітник НКВД, генерал-майор 2009 — Коли розтанув сніг — Аркадій Самойлович Китаєв, викладач в університеті 2009 — Вердикт — Віктор Вікторович, суддя 2009 — Жити спочатку — Борис Львович, директор школи 2009 — Фатальний подібність — Анатолій Семенович Грибанов, бізнесмен 2009 — Шпильки-2 — генерал Носов 2010 — Слово жінці — Андрій Ананьєв 2010 — Родинний дім — Сан Санич Світличний, лікар 2011 — А щастя десь поряд — Кім Забєлін, друг юності Флори 2011 — Захист свідків — Синюгін, підполковник міліції 2011 — Маяковський. Два дня — голова РАПП 2012 — Вулиці розбитих ліхтарів — Губа, (23-тя серія) 2013 — Топтуни — Михайло Андрійович Кіндрась, полковник 2013 — Гість — Костянтин Іванович Яковенко, справжній батько Віри 2013 — Легенда для спершись — Борис Борисович Платонов, тренер автогонщиків 2013 — Дочекатися любові — Іван Андрійович Макаров, батько Лесі 2013 — Особливості національної маршрутки — Борис Борисович Платонов, тренер автогонщиків 2013 — ППС-2 — Арсеній (23-тя серія) 2014 — Дізнавач 2 — Єгор Петрович Хоменко, (9-та серія) 2015 — Ленінград 46 — Гнат Павлович Мордвинов, брат Антоніни Кулакової 2015 — Експірієнс — Федір Іванович Щукін, науковий керівник Бориса 2017 — Крила Імперії

Режисер кіно

1992 — Вища міра 2000 — Будинок надії 2012 — Вулиці розбитих ліхтарів. Менти-12 (серії: № 2 «Дурник», № 4 «Привид», № 7 «Шокова терапія», № 16 «Загиблий свідок»)

Примітки