Лотта Райніґер (; 2 червня 1899, Берлін — 19 червня 1981, Деттенгаузен) — німецька режисерка анімаційного кіно, отримала світову популярність завдяки силуетним фільмам.

Біографія Шарлотта Райніґер народилася 2 червня 1899 року в Берліні-Шарлоттенбурзі в родині банківського службовця Карла Райніґера і його дружини Елеонори. З шести років Лотта цікавилася театром і вирізала силуети. У кіно її залучали фільми-казки та феєрії Жоржа Мельєса. Вона швидко освоїла техніку китайського силуету і вирізала силуети для шкільних театральних вистав, в тому числі «Ромео і Джульєтта». Дуже велике враження на неї справили фільми за участю Пауля Вегенера «Празький студент» (1913) і «Голем» (1914). У співочій академії Берліна вона прослухала лекцію Вегенера, вперше дізнавшись про трюкових зйомках і фантастичні можливості кіно.

З 1916 по 1917 рік Райніґер відвідувала акторську школу, паралельно працюючи статистом в Німецькому театрі. У цей період вона виготовила цілий ряд силуетів акторів, в тому числі і Пауля Вегенера, який 1916 року привів її в кіно. Вона виготовила рамки для проміжних титрів спочатку у фільмі «Весілля Рюбецаля», а потім у фільмі «Гамельнський щуролов». Режисер Рохус Глізе також замовив їй силуети. Завдяки Вегенера Райніґер познайомилася з групою молодих кінематографістів-експериментаторів з Інституту культурології в Берліні: Гансом Кюрлісом, Карлом Віртом і Карлом Кохом, її майбутнім чоловіком. З їх допомогою восени 1919 року вона зняла перший анімаційний фільм «Орнамент закоханого серця».

З 1920 по 1924 рік Райніґер зняла кілька рекламних роликів і чотири короткометражних силуетних фільми, які більше 40 тижнів демонстрували в кінотеатрах УФА. 1923 року для фільму «Нібелунги» Фріца Ланґа вона зняла епізод «Сон сокола», який не був використаний. Цього ж року молодий банкір Луї Гаґен запропонував їй фінансування і виробництво довгого силуетного фільму. В результаті трирічної роботи був знятий перший повнометражний фільм «Історія принца Ахмеда» (пізніше «Пригоди принца Ахмеда») за казкою з «Тисячі і однієї ночі».

Приватний показ фільму на 2000 запрошених гостей відбувся 2 травня 1926 року в «Фольксбюне» і пройшов з великим успіхом. Після позитивних відгуків у пресі фільм був проданий до Франції. Французька прем'єра, в підготовці якої брав участь Жан Ренуар, відбулася в липні 1926 року в Парижі. Після успіху фільму у Франції у нього нарешті знайшовся прокатник і в Німеччині. Офіційна німецька прем'єра відбулася 3 вересня 1926 року в кінотеатрі «Глорія-Паласт» в Берліні.

У липні-серпні 1926 року Райніґер разом з Бертольтом Брехтом провела відпустку на півдні Франції, де вона виготовила силуети для «Тригрошової опери». Заявка «Марія приходить», написана для неї Брехтом і Елізабет Гауптман, залишилася нереалізованою. У 1927—1928 роках Райніґер співпрацювала з Паулем Дессау, Куртом Вайлем і Паулем Гіндемітом, які написали музику для фільму «Доктор Дуліттл».

У жовтні 1929 року режисер Рохус Глізе приступив до зйомок ігрового фільму «Гонитва за щастям» (Die Jagd nach dem Glück) про акторів карнавального театру тіней за сценарієм Райніґер і Коха.

У 1930—1932 роках Райніґер зняла три звукових короткометражних силуетних фільми «10 хвилин Моцарта», «Арлекін» і «Сіссі». 1933 року виїхала в Париж, де її чоловік працював співавтором Ренуара. Виготовила силуети сцен з фільму «Мадам Боварі» Ренуара, а також силуети для фільму «Дон Кіхот» Пабста. 1934 року Райніґер повернулася до Берліна, де вона зняла кілька силуетних фільмів, в тому числі «Папагено» за «Чарівною флейтою» Моцарта.

1936 року Райніґер отримала запрошення до Англії, де вона представила свою колекцію спочатку в Брістолі, а потім в Музеї Вікторії та Альберта в Лондоні. Вона познайомилася з Джоном Грірсоном, Альберто Кавальканті і Безілом Райтом і поставила фільми «Сніданок короля» і «Придане». Для фільму Ренуара «Марсельєза» вона зробила епізод гри тіней. 1939 року, в той час як її чоловік працював з Ренуаром в Римі, Райніґер жила в будинку Ренуара в Антібі. Французький режисер дуже цінував творчість Райніґер, називаючи її великим майстром театру тіней, а її фільм «Князь Ахмед» — шедевром. З початком війни вона поїхала до чоловіка в Рим, де вони до 1944 року жили у Вісконті.

1944 року Райніґер повернулася до Берліна, доглядала за хворою матір'ю і працювала в імперському інституті кіно. 1945 року разом з Елізабет Шульц заснувала «Берлінські гри тіней». З 1946 по 1947 рік працювала художником-оформлювачем в театрі на Шіффбауердамм.

1949 року разом з чоловіком поїхала в Лондон. У 1953—1955 роках зняла 12 короткометражних анімаційних фільмів для ВПС і американського телебачення.

Після смерті чоловіка (1 грудня 1963 року) Райніґер багато працювала для театру, займалася книжковою ілюстрацією. 1970 року була видана її книга «Театри тіней і фільми тіней» (Shadow Theatres and Shadow Films). Влітку 1971 року його виготовила 146 силуетів до чотирьох опер Моцарта — «Одруження Фіґаро», «Дон Джованні», «Так чинять усі жінки», «Чарівна флейта», які були опубліковані 1988 року. Вона виступала з лекціями, проводила майстер-класи про техніку силуету і анімації — перш за все в США і Канаді, а також у Франції, Норвегії, Туреччини, Німеччини та Італії.

1975 року почалося її співпраця з National Film Board of Canada, для якого вона зробила 16-хвилинний фільм «Окассен і Ніколет» за середньовічною французькою баладою. 1979 року після двох років підготовки був знятий 24-хвилинний фільм «Кільце і троянда» за оповіданням Теккерея.

Восени 1980 року Райніґер переїхала в Деттенгаузен під Тюбінгеном до сім'ї пастора і актора театру тіней Альфреда Гаппа. Крім лекцій та кінопоказів, вона разом з Гаппо виступала в театрі тіней. 1980 року в рамках кіно виставки в кіноінституті Дюссельдорфа зняла 8-хвилинний анімаційний фільм «Чотири пори року».

Лотта Райніґер померла 19 червня 1981 року в Деттенгаузені. 1992 року в Тюбінгені був відкритий Музей Лотти Райніґер.

Фільмографія

1916 Весілля Рюбецаля (Rübezahls Hochzeit). Повнометражний фільм режисера Пауля Вегенера. Райніґер виготовила силуети для проміжних титрів. 1916 Прекрасна китайська принцеса (Die schöne Prinzessin von China). Силуетний фільм з акторами, які видно на екрані тільки як тіні, режисер Рохус Глізе. Райніґер виконала костюми, декорації і спецефекти 1918 Апокаліпсис (Apokalypse). Короткометражний фільм режисера Рохуса Глізе з зображують жахи війни силуетами Райніґер 1918 Гамельнський щуролов (Der Rattenfanger von Hameln). Повнометражний фільм режисера Пауля Вегенера. Райніґер виготовила силуети проміжних титрів і анімовані моделі щурів. 1919 Орнамент закоханого серця (Das Ornament des verliebten Herzens). Перший силуетний короткометражний фільм Райніґер 1920 Втрачена тінь (Der verlorene Schatten). Повнометражний фільм режисера Рохуса Глізе. Райніґер анімувала сцену, в якій музикант сам не відкидає тіні, але тінь від його скрипки під час гри рухається по стіні. 1920 Амур і вірні закохані (Amor und das standhafte Liebespaar). Силуетний анімаційний короткометражний фільм з одним живим актором, який взаємодіє з силуетами. 1920 Секрет маркізи (Das Geheimnis der Marquise) реклама крему Nivea 1920 Баркарола (Die Barcarole), реклама цукерок Mauxion dessert 1921 Скриня, що літає (Der fliegende Koffer), за оповіданням Ганса Християна Андерсена 1921 Вифлеємська зірка (Der Stern von Bethlehem) 1922 Попелюшка (Aschenputtel), по братам Грімм 1922 Спляча красуня (Dornröschen), по братам Грімм 1926 Пригоди принца Ахмеда (Die Abenteuer des Prinzen Achmed) 1928 Китаєць, який здавався мертвим (Der scheintote Chinese) 1928 Сьогодні танцює Маріетт (Heut tanzt Mariett). Повнометражний фільм режисера Фредеріка Цельніка з силуетними ефектами Райніґер 1928 Доктор Дуліттл і його звірі (Doktor Dolittle und seine Tiere), 65-хвилинний повнометражний фільм за романом Гьюза Лофтінґа 1929 Гонитва за щастям (Die Jagd nach dem Glück), повнометражний фільм режисера Рохуса Глізе c 20-хвилинної силуетній анімацією Райнігер (як одне з уявлень театру) 1930 10 хвилин Моцарта (Zehn Minuten Mozart) 1931 Арлекін (Harlekin) 1932 Сіссі (Sissi), 10-хвилинна Силуетна анімація, підготовлена для показу між актами однойменної оперети Фріца Крайслера 1933 Дон Кіхот (Don Quixote). Повнометражний фільм режисера Георга Вільгельма Пабста. Райніґер анімувала силуети для вступу, в якому Дон Кіхот читає книгу про пригоди лицаря. 1933 Кармен (Carmen), за оперою Бізе 1934 Колесо, що крутиться (Das rollende Rad) 1934 Кіт у чоботях (Der Graf von Carabas), по братам Грімм 1934 Украдене серце (Das gestohlene Herz), по байці Ернста Кайенбурґа 1935 Папагено (Papageno), сцена з опери Моцарта «Чарівна флейта» 1935 Каліф-лелека (Kalif Storch), за казкою Вільгельма Гауффе 1935 Галатея (Galathea: Das lebende Marmorbild) 1935 Маленький сажотрус (Der Kleine Schornsteinfeger), за оповіданням Еріка Волтера Вайта 1936 Королівський сніданок (The King's Breakfast), за поемою А. А. Мілна 1937 Придане (The Tocher), рекламний фільм для General Post Office (GPO) 1937 Марсельєза (La Marseillaise). Повнометражний фільм режисера Жана Ренуара. Райніґер підготувала сцену-виставу лялькового театру тіней про необхідність Французької революції 1939 Цирк мрії (Dream Circus), за балетом Ігоря Стравінського «Пульчинелла» (незавершений) 1939 Еліксир кохання (L'Elisir D'Amore), за оперою Гаетано Доніцетті (незавершений) 1944 Золотий гусак (Die goldene Gans), за братами Грімм 1949 Привітальна телеграма (Greetings Telegram), рекламний фільм для GPO 1949 Рання пошта на Різдво (Post Early for Christmas), рекламний фільм для GPO 1949 Ліцензія на радіо (Radio License), рекламний фільм для GPO 1950 Шерстяний балет (Wool Ballet), рекламний ролик для лондонського Crown Film Unit 1951 День народження Мері (Mary's Birthday) 1953 Аладдін (Aladdin) 1953 Чарівний кінь (The Magic Hors) 1953 Білосніжка і Розочка (Snow White and Rose Red), за братами Грімм 1954 Три бажання (The Three Wishes), за братами Грімм 1954 Коник і мураха (The Grasshopper and the Ant), по байці Лафонтена 1954 Хоробрий кравчик (The Gallant Little Tailor), за братами Грімм 1954 Спляча красуня (The Sleeping Beauty), за братами Грімм 1954 Принц-жаба (The Frog Prince), за братами Грімм 1954 Каліф-лелека (Caliph Stork), за казкою Вільгельма Гауффе 1954 Попелюшка (Cinderella), за братами Грімм 1955 Гензель і Гретель (Hansel and Gretel), за братами Грімм 1955 Дюймовочка (Thumbelina), за Гансом Християном Андерсеном 1955 Джек і бобове зернятко (Jack and the Beanstalk), за братами Грімм 1956 Вифлеємська зірка (The Star of Bethlehem) 1957 Прекрасна Олена (Helen La Belle), за оперетою Жака Оффенбаха 1957 Палац (The Seraglio), за оперою Моцарта 1960 Щуролов з Гамельн (The Pied Piper of Hamelim), для Різдвяної Пантоніми в театрі Ковентрі 1961 Принц-жаба (The Frog Prince), для різдвяної пантоніми в театрі Ковентрі 1962 Малюк Сенді (Wee Sandy), для антрактів театру Глазго 1963 Попелюшка (Cinderella), для різдвяної пантоніми в театрі Ковентрі 1975 Окассен і Ніколет (Aucassin and Nicolette), за середньовічною піснею-казкою 1979 Кільце і троянда (The Rose and the Ring), за оповіданням Вільяма Теккерея 1980 Чотири пори року (Vier Jahreszeiten)

Послідовники

Ентоні Лукас — австралійський художник, режисер анімаційних фільмів, автор інсталяцій. Є засновником і власником незалежної анімаційної студії «Spindly Figures», що розташовується в Мельбурні, Австралія. Його мультфільм в техніці силуетній анімації «Загадкові географічні дослідження Джаспера Морелло» був номінований на Каннському міжнародному кінофестивалі 2005 року на Золоту пальмову гілку в категорії Кращий короткометражний фільм і на премію Оскар (Кращий короткометражний фільм, 2006 рік). Мішель Осело — французький режисер анімаційних фільмів, номінант і лавреат численних міжнародних кінофестивалів.

Примітки

Література

Lotte Reiniger: Shadow Theatres and Shadow Films. London, Batsford 1970. Наступні