Петер Керте (; 26 червня 1896, Берлін — 13 січня 1947, Білефельд) — німецький воєначальник, генерал-майор вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
Біографія 11 грудня 1914 року вступив в 3-й піший гвардійський полк. Учасник Першої світової війни. 5 березня 1915 року перевелений в 53-й резервний піхотний полк, командир взводу, потім — роти. 7 січня 1919 року демобілізований. 15 лютого 1919 року повернувся в армію і був зарахований в 1-й гвардійський резервний полк. 10 липня 1919 року перейшов в стрілецький полк «Балтія», 1 січня 1920 року — в 1-й батальйон 6-го морського полку, 24 червня 1921 року — в 5-му батальйоні берегової оборони 3-ї морської бригади Вільфріда фон Левенфельда. 5 вересня 1921 року звільнений у відставку.
1 січня 1922 року вступив в охоронну поліцію Берліна. 1 липня 1924 року переведений в охоронну поліцію Білефельда. З 21 квітня по 25 липня 1925 року пройшов присокрений курс оберлейтенанта поліції у вищому поліцейському училищі Айхе, з 2 жовтня по 6 листопада 1925 року — курс фізичної підготовки в поліцейському училищі Шпандау. З 1 грудня 1927 року — інструктор поліцейського училища Гільдесгайма. З січня по 3 лютого 1934 року перебував на тактичних курсах армії в Зеннелагері, з 5 по 24 лютого 1934 року — на спеціальному тактичному курсі у вищому поліцейському училищі Айхе. 1 липня 1934 року переведений в поліцію Везермюнде, 8 грудня 1934 року — в поліцію Альтони. З 18 січня по 1 лютого 1935 року і з 1 липня 1935 року — заступник командира поліції Альтони. 15 жовтня 1935 року перейшов у вермахт і призначений командиром роти 5-го, 6 жовтня 1936 року — роти 25-го, 12 жовтня 1937 року — допоміжного батальйону 96-го піхотного полку.
З 10 листопада 1938 року — командир 1-го батальйону 96-го піхотного полку, з 19 вересня 1941 року — командир 26-го піхотного полку. 5 березня 1944 року відправлений в командний резерв ОКГ. З 8 вересня по 7 жовтня 1944 року пройшов курс командира дивізії. 9 жовтня 1944 року відряджений до головнокомандувача на Заході. З 7 листопада 1944 року — командир 246-ї народно-гренадерської дивізії. 2 січня 1945 року важко поранений і відправлений на лікування. 5 травня 1945 року взятий в полон британськими військами. 28 серпня 1946 року звільнений. Помер від наслідків поранення.
Звання
Доброволець (11 грудня 1914) Унтерофіцер (квітень 1915) Віце-фельдфебель (21 травня 1915) Лейтенант резерву (4 листопада 1915) Оберлейтенант резерву запасу (27 квітня 1921) Оберлейтенант поліції (1 січня 1922) Гауптман поліції (30 червня 1926) Гауптман (1 серпня 1935) Майор (1 квітня 1936) Оберстлейтенант (1 жовтня 1939) Оберст (1 березня 1942) Генерал-майор (1 січня 1945)
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу (24 грудня 1915) 1-го класу (13 листопада 1917) Почесна грамота (8 жовтня 1917) Нагрудний знак «За поранення» в чорному (24 червня 1918) Балтійський хрест (11 серпня 1919) Знак Західної армії (Російська імперія; 1919) Орден Святого Станіслава 3-го ступеня з мечами (Російська імперія; 1919) Хрест Левенфельда (31 травня 1920) Почесний хрест ветерана війни з мечами (11 січня 1935) Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років; 2 жовтня 1936) — отримав 3 нагороди одночасно. Застібка до Залізного хреста 2-го класу (23 вересня 1939) 1-го класу (29 травня 1940) Німецький хрест в золоті (5 або 8 червня 1942) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (13 липня 1942) Орден Хреста Свободи 2-го класу з мечами (Фінляндія; 6 червня 1943) Лицарський хрест Залізного хреста (27 липня або 28 вересня 1943)
Література
Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
Посилання
Біографічні дані.