Старе́ Село́ — село в Україні, в Стрийському районі Львівської області. Населення становить 657 осіб. Орган місцевого самоврядування — Журавненська селищна рада.
Географія На північно-західній околиці села потік Кубаска впадає у потік Вільшинку. На північ від села на березі Дністра розташована геологічна пам'ятка природи — «Відклади крейдових порід, відслонених в басейні р. Дністер біля смт Журавно і Старе Село».
Історія Згадується 15 червня 1461 року в книгах галицького судуAkta grodzkie i ziemskie, T.12, s.274, № 3014 .
У 1854 — 1918 рр. у складі Бібрського повіту (Австро-Угорщина).
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», село увійшло до складу Журавненської селищної територіальної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Жидачівського району, село увійшло до складу новоствореного Стрийського району.
Політика Парламентські вибори, 2019 На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 460406, розташована у приміщенні школи.
Результати зареєстровано 370 виборців, явка 58,92%, найбільше голосів віддано за «Голос» — 31,19%, за «Слугу народу» — 19,72%, за «Європейську Солідарність» — 14,68%. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Андрій Кіт (самовисування) — 27,31%, за Мар'яна Калина (Народний рух України) — 20,37%, за Андрія Гергерта (Всеукраїнське об'єднання «Свобода») — 14,81% .
Релігія На околиці села збереглася дерев'яна церква Успення Пр. Богородиці 1930-і рр. (?). Збудована, очевидно, у 1930-х рр. на місці попередньої дерев'яної церкви. Припущення ґрунтується на тому, що церква не позначена на військовій карті з 1925 р. і про неї не згадано в Шематизмі з 1935 р. Церква у користуванні громади УГКЦ.
Розташована за селом, на північ від нього, на високій, оточеній деревами горі лівого берега Дністра. До центрального зрубу нави з півночі та півдня прилягають рівноширокі прямокутні бокові рамена, зі сходу — вівтар гранчастої форми, а з заходу — прямокутний бабинець. До вівтаря з обидвох сторін прибудовані ризниці. Піддашшя на випустах вінців зрубів опоясує церкву. Під опасанням стіни з відкритого зрубу (західна стіна бабинця оббита вертикально дошками), над опасанням стіни шальовані дошками.
Маківка з ліхтарем вінчає наметовий верх на світловому восьмерику середхрестя нави, стіни якого оббиті бляхою. Маленькі маківки влаштовані на гребенях дахів бабинця, бокових рамен та вівтаря. На південь від церкви знаходиться невелика дерев'яна одноярусна оббита пластиком дзвіниця, вкрита пірамідальним дахом. Зі сходу, вище по схилу простягається цвинтар.
Опис села
РОЗТАШУВАННЯ СЕЛА
Старе Село, (Стрийський район, Львівська область), розташоване на південний схід від м. Львова і м. Жидачів, на правому березі р. Дністер. На сході межує з великим лісовим масивом та с. Которино, на південь — с. Монастирець, на заході — хутір Тартак, на півночі за р. Дністер — с. Журавенко (Івано-Франківська область).
Старе Село умовно поділено на Грузію, Мочило та Гринишино, а також на так звані «кути»: Саліїв кут, Павлусів кут, Гризаків кут.
Через село протікає потік, які місцеві називають Кувбаска. Він бере свій початок з лісового масиву під назвою Вигода і впадає в р. Дністер, довжина потоку приблизно 4,5 км. Потік Ковбаска збирає води з двох потоків: потік Которинський впадає в потік Ковбаска коло Гринишиного, а потік Вільшинка, який протікає через село Монастирець, з'єднується в кінці Старого Села (який місцеві жителі називають Льондах). Далі потік Ковбаска пливе в Старе Корито (місцевість де сходяться всі навколишні малі потоки), а далі в р. Дністер. В давнину по р. Дністер водним шляхом Галич-Журавно-Удеч (Жидачів) плавала шифа (баржа).Через село проходить основна дорога Стрий-Галич, яка пересікається в смт. Журавно з дорогою Львів-Калуш. З села ведуть дороги до сіл Которино, с. Цвітова (Ів. Франківської обл.), до села Монастирець і до Журавна.
Дорога Стрий-Галич, що йде через Старе Село, місцевими жителями називаються Цісарска, адже була побудована за часів Цісаря Австрії Франца Йосифа в 1892 році. (Фото № 1) Під час відкриття дороги, він проїжджав до Галича через село із своєю дружиною. Його урочисто зустрічали жителі Старого Села. На цій дорозі, лишень в Старому Селі, збудували шість мостів: п'ять дерев'яних і один з цементу, який і до тепер находиться в робочому стані. (Фото № 2)
Краєвиди Старого Села. Кінохроніка.
ІСТОРІЯ СЕЛА
В 1987 р. загоном Прикарпатської археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР, було відкрито та обстежено п'ять городищ, укріплених насипними валами і ровами, що знаходяться між населеними пунктами Старе Село, Которино Жидачівського р-ну Львівської обл. і с. Цвітова Калуського р-ну Івано-Франківської обл. (керівник археологічної експедиції В.Оприск). Городища розташовані недалеко від древнього Галича на відстані 25 км, і можливо являли собою частину оборонної системи на підступах до столиці Галицько-Волинського князівства. Тому, не випадково давнє поселення, що виросло поруч з городищами, носить назву Старе Село.
Чи була це легенда, чи був це переказ, що передавався від покоління до покоління і вкоренився в людській пам'яті, що на правому березі р. Дністер, 3 км на схід від Старого Села, в лісі розміщувався монастир. Він був обнесений в три яруси високими земляними валами і ровами, які збереглися і до сьогодні. Самі вали створювали С-подібну оборонну систему, де їх краї нависали над скелястими берегами р. Дністер висотою 30-40 м.
За легендою, давно це було, ще в ті часи, як турки і татари спустошували нашу землю, палили села і міста, полонили багато люду. Історик В. Грабовецький в своїй книзі згадує про ці події, що називались «Журавінська війна», в 1676 році між турками і поляками, де брали участь і козацькі полки на стороні поляків. В смт. Журавно є пам'ятник поставлений поляками в честь перемоги над турками двісті років потому. (Фото № 3 і № 4)
Коли турки підійшли до Старого Села, люди втікали і ховалися в лісі, в скелях, в глибоких печерах та в монастирі. Легенда говорить, що простір між стінами монастиря і валами заповнився прийшлим людом. Сам монастир був навколо оточений гострим частоколом з рубленими баштами і замикався вхідною брамою. Серед людей, що находилися в Монастирі, була молода пара, яка вирішила повінчатися, ще до того, як вони загинуть. Коли священник їх вінчав, турки прорвали оборону і монастир разом із людьми провалився під землю. На місці зруйнованого монастиря залишився вінок молодої дівчини з барвінку. Після облоги і зруйнування монастиря, багато людей загинуло, а хто вижив поверталися до своїх спалених і пограбованих осель в Старе Село. Друга група людей пішли в ліс від Старого Села і на потічку Вільшинка започаткували інше село, та назвали його в честь зруйнованого монастиря — Монастирець. Про існування монастиря свідчить письмове джерело, датоване 1448 роком. (Василь Попович, Старе Село, Львів, 2009 рік.)
ІСТОРІЯ ЦЕРКВИ СТАРОГО СЕЛА
При облозі Монастиря турками, обороною керував досвідчений воєвода. До облоги він успів вивезти свою вагітну дружину в безпечне місце, а саме до крутої гори вверх Дністра. Побудувавши намет, він повернувся боронити монастир. Коли повернувся воєвода на гору, то застав свою дружину з дитиною. В честь цього, на цьому місці він збудував Капличку, де люди ходили молитися Богу. А з часом на Горі, на місці каплички, збудували невеличку дерев'яну церковцю пошиту соломою із земляною підлогою. Більш точні відомості про Старосільский Храм на Горі належить періоду канонічних візитацій Львівської Греко-католицької єпархії до парафій Журавнівского деканату 1732—1733 р.р., про що згадується в публікаціях Поповича В. В. за 2014 рік (м. Львів). Раніших свідчень про церкву в селі на Горі немає. Село існувало ще раніше. Збереглася пам'ятка (паспорт) теперішнього Храму, де описано його майно, книги, Євангеліє, дзвони, чаші і будівництво Храму. Церкву Успення Пресвятої Богородиці на Горі будували впродовж1897-1903 років. На будівництві нової церкви працювало ціле село. Переважно використовували місцеві матеріали. Дерево з навколишнього лісу, а каміння для фундаменту, лупали в скалі за Горою коло р. Дністер і возили волами. Для зручної доставки матеріалів було спеціально збудовано дорогу на ширину воза, яку сьогодні в Старому Селі називають Борусівкою. Церкву покрили гонтами (дерев'яне покриття), яке привезли з гір Бойківщини.
Храм збудований за канонічними правилами (церква грецького рівнораменного хреста), орієнтований із заходу на схід, мощі поставлені в основу престолу. Іконостаса не було до 1989 року. (Фото № 5)Дзвіниця дерев'яна, квадратна, відкрита, одноярусна з брусів, з чотирьох сторін на верхньому ярусі відкрита аркада-галерея (обшита низом пластиком 2008 році). Підвалини використали з-під каплички, фундамент з каменю. Цвинтар коло церкви (старий), перепохований другий раз, (з слів паламаря Лесів Якима, 1905 р.н.). (Фото № 6)
З 1939 року греко-католицьким священиком (ксьондз) був Кручок Павло (1910 р.н.). В цей час він проживав в Монастирці в цегляному будинку, який був збудований в 1910 р. Сам священник був родом із Журавна. Священник Кручок Павло був грамотним, прекрасний оратор. Його проповіді (казані) виховували прочан в християнському дусі і моралі. Знав кожного мешканця в селі, від малого до старого. До нього були священники Потарайко, Владичин, Іваник та інші. (Фото № 7.)
До парафії входило чотири села: Монастирець, Старе Село, Которино, Протеси. При Храмі діяв церковний хор, керівником якого з 1939 по 1986 рр. був Попадин Петро Кіндратович (1907 р.н.) (Фото № 8). На цей час дяком був Кулик Іван (1901 р.н.), старшим братом Чехрій Никола (1900 р.н.), старшою сестрицею Маркович Анастасія (1885 р.н.), паламарем Сокирка Андрусь(1883 р.н.), гробар — Магерко Микита (1903 р.н.). Свічки виливали з бджолиного воску в хаті Чехрія.
Після 1946 р. греко-католицькі храми москалі поступово почали закривати, а священників відправляли в тюрми. Так був засуджений на десять років священник Кручок і відправлений відбувати покарання в Караганду. Після нього був священник Басок та інші. Після відбування покарання, священник Кручок повернувся і продовжував службу в церкві с. Монастирець, де і проживав. На прохання мешканців Старого Села таємно давав шлюб і хрестив дітей в Монастирецькій церкві.
Церкву в Старому Селі закрили в 1959 році. Ключі від церкви і золоту чашу (яка за легендою зберігалась з часів зруйнованого монастиря) переховували таємно в селі. В ті часи масово відбуваються розкрадання церков по всій Західній України. Багато дерев'яних старих церков підозріло згоріли. По зачинених церквах викрадають високомистецькі образи (ікони), книги стародруки, різьблені Хрести, дзвони знімають з дзвіниць і підпільно вивозять вночі, а потім переправляють до музеїв і власних колекцій.
Після закриття Храму Успення Пресвятої Богородиці, його також пограбували. Забрали стародавні книги, Євангеліє 1490 року, зняли із дзвіниці великий дзвін «Михаїл», вагою 100 кг, дзвін якого було чути далеко за межі села. Трохи пізніше викрали старовинний павук (латунний свічник). Для запобігання подальших крадіжок, деякі із церковних речей передали до діючої церкви в село Монастирець. (Фото № 9)Поступово церква нищилася, бо ззовні була пощерблена від куль, шрапнелів і осколків, як в Першу світову війну 1914-18 р., а також і в Другу Світову війну 1939—1945 роках. Небайдужі люди, хоч їм не дозволяла влада, робили ремонти, поміняли покрівлю оцинкованою бляхою в 1960 році, адже була покрита ще гонтами. Зробили огорожу навколо церкви і цвинтаря в 1978 році, поміняли вікна, частково підлогу і встановили ґрати. Кошти збирали в селі, а також з коляди і щедрівок.