Льві́вський трамва́й — система електричного трамвая міста Львова, єдина на заході України трамвайна система, найбільша серед вузькоколійних трамвайних систем України. Операційну діяльність здійснює комунальне підприємство Львівелектротранс.
З 1880 по 1908 роки використовувалася кінна тяга, з 31 травня 1894 — електрична. Це перша на території сучасної України система кінного трамвая та трамвая загалом, а також друга після Київського трамвая електрична.«Щоденний Львів». Календар подій.
Найбільшого розквіту досяг напередодні Другої світової війни, коли був основним транспортом міста; з середини XX століття поступово втрачає позиції. У 2010 році на трамваї припадало 24,3 % пасажирських перевезень у місті.Пасажири у м. Львові надають перевагу маршрутним автобусам. Головне управління статистики у Львівській області Станом на 2023 рік налічує 8 маршрутів і експлуатується комунальним підприємством «Львівелектротранс».
Планується, що в майбутньому трамвай стане пріоритетним видом транспорту у Львові.Дубина // Щоденний Львів. Пріоритетним видом транспорту у Львові буде трамвай.
За підсумками 2023 року львівська трамвайна система посіла передостаннє місце (12 з 13) за середньою номінальною швидкістю руху серед українських міст з показником — 12 км/год.
За підсумками 2024 року трамвайні маршрути Львова перевезли 21 716 489 пасажирівВідповідь ЛКП «Львівавтодор» на інформаційний запит (21 мільйонів 716 тисяч 489), що включає всі категорії пасажирівЦя кількість не враховує оплату проїзду через додаток «Приват24» та поїздки з абонементами.. Це вперше в історії, коли настільки точно відомі дані про перевезення пасажирів.
Історія
Кінний трамвай
Уперше питання щодо запуску у Львові кінного трамвая постало наприкінці 1860-х років. У 1870 році до Львівської міської ради надійшов проєкт будівництва у Львові кінного трамвая, розроблений двома англійськими фірмами, але його відхилено. Проте вже у 1878 році, коли стало зрозуміло, що без громадського транспорту місто жити не може, міська рада оголосила конкурс на будівництво трамвайних шляхів. Заявки подали Бельгійське та Трієстинське трамвайні товариства. Утворена магістратом комісія надала перевагу Трієстинському трамвайному товариству («Societa Triestina Tramway»), контракт був підписаний 1 лютого 1879 року. За ним, після 25 років роботи трамвайна мережа переходила у власність міста. 21 травня був затверджений план будівництва.
25 листопада 1879 року відбулася пробна поїздка. Ось, що про це писала 27 листопада «Львівська газета»:
Перший на території України кінний трамвай було відкрито у Львові 3 травня 1880 року. З 5 травня введена оплата проїзду. Газета «Діло» з цього приводу писала:
Функціонували дві лінії (головний залізничний вокзал — вулиця Городоцька — площа Митна і головний залізничний вокзал — Підзамче), які перевозили в середньому 1 867 000 пасажирів на рік. У 1889 році нараховувалося 105 коней та 37 пасажирських і 3 вантажних вагони, виготовлених в австрійському місті Граці. Вони були темно-коричневими з білими написами «Львівський трамвай» (), оздобленими червоною облямівкою. В літній період кожен вагон тягнула пара коней, проте вулицями Городоцькою та Шевченка вгору вагони тягнуло троє коней, а донизу — один (відповідно, різною була також вартість проїзду) З випаданням снігу кількість коней збільшували до чотирьох. Середня швидкість руху становила 6,4 км/год. Колії були дубовими. Їх ширина — 1000 мм. Персонал нараховував 70 осіб..
У 1905 році розпочалися переговори щодо муніципалізації кінного трамвая, можливість якої була передбачена після 25 років експлуатації. Договір про купівлю містом мережі був підписаний 8 липня 1906 року, проте передача майна розтягнулася на 11 місяців.
Паровий трамвай У 1888 році Товариство Львівсько-Белзької залізниці подало до львівського магістрату проєкт будівництва у місті парового трамвая. Белзька залізниця мала у Львові вокзал на місці сучасної станції Клепарів — тоді це була околиця міста, яка не була сполучена громадським транспортом з центром, що ставало перешкодою для пасажирів залізниці, тому будівництво парового трамвая було розраховане передусім на них. За проєктом предбачалося спорудження двох ліній: перша мала пройти від станції Клепарів вулицями Шевченка, Раппопорта, Джерельною, Під Дубом та Турецькою до станції Підзамче; друга мала пройти від станції Клепарів вулицями Шевченка й Залізничною, повз Чернівецький вокзал, вулицями Бандери, Нечуя-Левицького, Вітовського, Франка та Личаківською до станції Личаків. Ідея парового трамвая набула широкого розголосу у Львові, проте проєкт Товариства Львівсько-Белзької залізниці не знайшов підтримки у міських урядників.
Вдруге питання будівництва у Львові парового трамвая було підняте у 1892—1893 роках. Тоді Іпотечний акціонерний банк Львова пропонував міській раді концесію на прокладання лінії від Костелу святої Анни вулицею Шевченка до Янова, однак цей проєкт також не був втілений у життя.С. А. Тархов «Зародження електричного трамваю»С. А. Тархов «Зародження електричного трамваю», схема 1
Перші лінії електричного трамвая
У 1893 році львівський магістрат оголосив тендер на будівництво ліній електричного трамвая та електростанції потужністю 400 кінських сил (300 кВт), бо кінний трамвай вже не справлявся зі зростальними потребами у перевезенні. Його виграла віденська фірма «Сіменс&Гальське», яка зобов'язувалася після двох років експлуатації на вимогу міської ради, якщо така буде, продати місту трамвай. 23 березня 1893 року був затверджений бюджет проєкту.З історії електроенергії у Львові Він склав 880 тис. крон. Будівництво лінії електричного трамвая почалося у вересні 1893 року. Вже 15 травня 1894 року львівська газета «Діло» писала:
31 травня 1894 року у Львові було відкрито регулярний рух другого в Україні і четвертого в Австро-Угорщині електричного трамвая. Довжина ліній становила 8,3 км. Діяли такі маршрути (подані сучасні назви вулиць): «проспект Свободи — вулиця Степана Бандери — головний вокзал», «проспект Свободи — вулиця Івана Франка — Стрийський парк» і «проспект Свободи — вулиця Личаківська — Личаків». Відкриття було пристосовано до Крайової виставки 1894 року, що проходила у Стрийському парку.
Поява електричного трамвая у Львові була сприйнята неоднозначно. Так, жінки львівських візників, які жили на Личакові, закидали перший електричний трамвай помідорами та тухлими яйцями. За Ільком Лемком, «деяка пані Скоробецька, жінка візника, що втратив роботу, як писали тодішні поважні львівські газети, „зробила трамваю пропозицію, фізично неможливу до виконання, з відповідними жестами“. Простішою мовою це означало, що згадана пані, закинувши спідницю і нахилившись до трамвая задом, закликала його поцілувати її в одне місце».
У 1896 році місто викупило мережу електричного трамвая й електростанцію за 1 млн 680 тис. крон.Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Урбаністичні образи. Зображення. Перша львівська електростанція .
До Першої світової війни
У 1907 році Міністерство залізничного транспорту Австрійської імперії дозволило переобладнувати лінії кінного трамвая на електричну тягу. Таким чином було відкрито такі маршрути, що починалися з проспекту Свободи: по Богдана Хмельницького до Підзамчого, по Зеленій до Личаківського цвинтаря, по Шевченка до Клепарова, по Городоцькій на вокзал, по Замарстинівській до Замарстинова. Рух кінного трамвая було припинено 29 грудня 1908 року. Коней розпродали, а вагони переробили на причіпні до моторних вагонів електричного трамвая.
У 1907 році була прокладена лінія на Новий Світ, після чого ціни на нерухомість у цьому, тоді найпрестижнішому районі міста, впали вдвічі. У 1908 році трамваї поїхали до Жовківської рогаткиЖовківська рогатка — перехрестя вулиць Богдана Хмельницького і Волинської, у 1910 — на Високий Замок та на Снопківдо сучасної кінцевої зупинки маршруту № 4 «Вулиця Мушака», у 1914 — до станції «Личаків». Навесні 1914 року довжина трамвайних ліній сягала 24,4 км. Маршрути позначалися двома латинськими літерами — першими буквами назв кінцевих зупинок польською. Зупинки мали такі позначення: D — головний вокзал () Н — проспект Свободи (зупинка називалася «вулиця Гетьманська» — тодішня назва проспекту Свободи; ) J — Клепарів (зупинка називалася «вулиця Янівська» — тодішня назва вулиці Шевченка; ) К — Софіївка (зупинка називалася «парк Кілінського» — тодішня назва Стрийського парку; ) L — Новий Світ (зупинка називалася «вулиця 29 Листопада» — тодішня назва вулиці Коновальця; ) Ł — Личаків () Р або G — Підзамче (Гаврилівка; ) R — Жовківська рогатка () U — Високий Замок (зупинка називалася «вулиця Люблінської Унії» — тодішня назва вулиці Гуцульської; ) Z — Замарстинів ()
Перша світова війна і міжвоєнний період
У вересні 1914 року у Львів увійшли російські війська. У період їхнього перебування у місті (до 22 червня 1915 року) трамвай продовжував свою роботу. У цей час був виданий спеціальний путівник російською мовою «Як користуватися трамваєм» (). Під час боїв за місто в рамках українсько-польської війни в листопаді 1918 року значних пошкоджень зазнала електромережа, внаслідок чого трамвайний рух припинився до травня 1919 року.
У 1921—1922 роках на базі депо на Вулецькій рогатці (перехрестя вулиць Сахарова, Гвардійської, Вітовського, Коперника і Нечуя-Левицького) було влаштовано Трамвайні вагоноремонтні майстерні для ремонту вагонів, технічний стан яких за роки війни погіршився.
З 1 жовтня 1922 року рух у Львові, як і в усій Польщі, став правостороннім. Тому були проведені роботи з перелаштування поворотних стрілок. А з осені 1923 року, у зв'язку із загальною стандартизацією у республіці, номери маршрутів стали позначати цифрами.
У 1925 році було прокладено лінію до Богданівки. Також цього року було прокладено колії вулицею Куліша для розвантаження ділянки вулиці Богдана Хмельницького. У 1929 році було відкрито лінію «залізничний вокзал — вулиця Київська — вулиця Франка». На 1933 рік загальна довжина мережі трамвая по осі вулиць складала 32,8 км. У трамвайному управлінні було 119 моторних і 58 причіпних вагонів, 5 вагонів-снігоочисників. У трамвайне господарство входило два депо, вагоноремонтні майстерні і дві тягові підстанції загальною потужністю 6540 кВт.
Друга світова війна
1 вересня 1939 року під час нальоту німецької авіації на Другу Річ Посполиту в результаті бомбардування були пошкоджені рейки і контактна мережа на вулиці Городоцькій. Рух трамваїв на цій ділянці був зупинений. З середини вересня його припинили і по всьому місту. Регулярну роботу трамваїв було відновлено 25 вересня 1939 року після зайняття Львова Червоною Армією. У перший радянський період контролю міста (1 вересня 1939 — 30 червня 1941) були здані в експлуатацію нові ділянки — продовження наявних ліній: по вул. Городоцькій до залізниці на Богданівці, по вул. Шевченка до залізниці, по вул. Замарстинівській до вул. Городницького, по вул. Личаківській до вул. Пасічної.
Під час тимчасової німецької окупації львівський трамвай продовжував працювати. Проте на деяких маршрутах курсували вагони з написом «Тільки для німців», а в інших вагонах були створені окремі місця для німців, відмежовані ланцюгом. У 1940—1941 роках діяли Вагоноремонтні майстерні, які за час роботи в період окупації перебудували 3 вагони на моторні й 9 вагонів — на причіпні. Відомо, що під час окупації трамваї використовували для військових цілей, зокрема, до них робили причіпні вагони, в яких перевозили в'язнів.
Радянський період Під час боїв за місто у червні 1944 року трамвайне господарство було сильно пошкоджене. Його відновлення йшло поступово: перший рейс відбувся 1 березня 1945 року.