Arambourgiania philadelphiae — вид викопних птеродактилевих (Pterodactyloidea) плазунів, верхньокрейдові рештки яких знайдено в Йорданії і можливо США .

Скам'янілості та відкриття У 1943 році під час видобутку фосфатів поблизу міста Ер-Руссайфа в Йорданії залізничник виявив кілька фрагментів скам’янілостей, серед яких був і неповний шийний хребець завдовжки 60,96 см (2 фути). Пізніше того ж року ці знахідки придбав Амін Кавар, директор сусіднього фосфатного кар'єру. Кавар показав скам'янілості доктору Джеральду Ланкестеру Гардінгу, директору відділу старожитностей при британській резиденції в Аммані (на той час Йорданія була британським протекторатом), який згодом дослідив останки. Цей хребець викликав певний резонанс — його навіть показали королю Йорданії Абдуллі I. Згодом скам’янілості передали до Єврейського університету в Єрусалимі, де фахівці склали звіти про їхнє походження, анатомію та місцезнаходження, а копії цих документів надіслали до Йорданської компанії з видобутку фосфатів. На жаль, ці звіти пізніше були знищені, хоча в Єврейському університеті досі можуть зберігатися відповідні записи. Фосфати, в яких знайшли скам'янілість, належать до Русейфської формації, що датується маастрихтським віком (72–66 мільйонів років тому) пізнього крейдяного періоду.

У 1953 році хребець надіслали до Національного музею природної історії в Парижі (Франція), де його дослідив французький палеонтолог Каміль Арамбур. У 1954 році Арамбур помилково визначив хребець як п’ясткову кістку крила гігантського птерозавра, а в 1959 році назвав новий рід і вид Titanopteryx philadelphiae. Родова назва Titanopteryx походить від давньогрецьких коренів «титан» (titan), що відсилає до гігантських міфічних титанів, та «птерикс» (pteryx), що означає «крило». Видова ж назва посилається на Філадельфію — античну назву Аммана, яку використовували греки. Новий вид описали на основі неправильно ідентифікованої п'ясткової кістки крила, що зробило цю скам'янілість голотипом. На той час виявили ще кілька елементів, але їх не описали й не ідентифікували. Арамбур зробив гіпсовий зліпок, а потім відправив скам'янілість назад до офісу компанії Jordan Phosphate Mines Company. Згодом про знахідку забули, і кістку вважали втраченою.

У 1995 році палеонтологи Девід Мартілл та Ебергард Фрей вирушили до Йорданії, щоб спробувати знайти хребець і з'ясувати точну систематичну приналежність Arambourgiania. В одній із шаф в офісі Йорданської компанії з видобутку фосфатів Мартілл і Фрей виявили інші кістки птерозавра: менший за розміром хребець, а також проксимальний і дистальний кінці фаланги крила, проте оригінального матеріалу Arambourgiania серед них не було. Однак у 1996 році, вже після від'їзду Мартілла та Фрея до Європи, інженер шахти Рашді Садака з'ясував, що в 1969 році голотип придбав геолог Хані Н. Хурі, який згодом, у 1973 році, передав його Йорданському університету. Скам'янілість досі зберігалася в колекції цього інституту, завдяки чому Мартілл і Фрей змогли дослідити її повторно. У своєму переописі автори підтвердили, що Arambourgiania є окремим самостійним таксоном.

Опис та палеобіологія Арамбургіанія (Arambourgiania) була одним із найбільших аждархідів, суперничаючи за розмірами з кетцалькоатлем (Quetzalcoatlus), хацегоптериксом (Hatzegopteryx) та, можливо, кріодраконом (Cryodrakon). Аждархідів поділяють на дві основні категорії: короткошиї таксони з короткими міцними дзьобами (наприклад, Hatzegopteryx та Wellnhopterus) і довгошиї таксони з довшими й тоншими дзьобами (наприклад, Zhejiangopterus). Систематичне положення Arambourgiania серед цих груп наразі залишається невизначеним. Arambourgiania, ймовірно, була чотириногою, на що вказує морфологія кінцівок споріднених видів та викопні сліди аждархідів, знайдені в Південній Кореї. Як і всі птерозаври, Arambourgiania мала покрив із волосоподібних пікнофібр та розлогі крилові перетинки, які натягувалися видовженим безіменним пальцем крила. Існують різні гіпотези щодо форми крил у птеродактилоїдів, проте численні добре збережені зразки свідчать, що аждархіди мали широкі крила з літальною перетинкою, яка доходила до щиколотки. Відносне подовження крила в аждархідів становило 8,1, що подібно до показників лелек та хижих птахів, які практикують статичне ширяння (використовують висхідні потоки повітря для набору висоти та утримання в повітрі).

Примітки