Капніст Іван Васильович ( 1794 — 28 вересня (10 жовтня) 1860) — таємний радник (1849) в званні камергера (1835). Маршалок шляхти Полтавської губернії (1829—1842). Губернатор Смоленської (1842—1844) і Московської (1844—1855) губерній. Сенатор (з 1855 року). З роду Капністів. Третій син поета В. В. Капніста.
Біографія Походив з української шляхти Катеринославської губернії. Батько — полтавський губернський предводитель дворянства письменник Василь Васильович Капніст, мати — Олександра Олексіївна Дьякова (сестра Марії Львової і Дар'ї Державіна). Здобув домашню освіту.
У 1813 році вирушив до Гаврила Державіна, чоловіка своєї тітки .
Колезький асесор, пізніше таємний радник, камергер. Полтавський губернський маршалок шляхти у 1829—1842 роках.
У 1831 році разом з князєм Рєпніним стояв біля витоків проєкту створення 8 козачих полків. Представляв вищі верстви українського дворянства, докладав величезних зусиль для відродження української автономії в Росії.
2 лютого 1842 року призначений смоленським губернатором з чином статського радника. З 1844 по 1855 роки — губернатор Московської губернії. З 24.03.1844 — дійсний статський радник, з 1852 року — таємний радник, з 1855 року — сенатор і почесний опікун московського опікунської ради. Віцепрезидент Московського комітету піклування про в'язниці. Помер в Москві від розриву серця у вересні 1860 року. Похований в родинній усипальниці в Обухівці.
Сім'я Був одружений з Пелагеєю Григорівною Горленко, дочкою губернського секретаря. За нею отримав у посаг 430 душ в Пирятинському і Прилуцькому повітах. Згідно з сімейними переказами, разом з чоловіком Пелагея Григорівна була душею суспільного життя в Полтаві. Опинившись у шлюбі в 14 років, вона не могла займатися вихованням своєї надто великої родини. Відрізнялася красою і нею захоплювалися. Хоча чоловік, закоханий в неї, ні в чому їх не відмовляв, шлюбне життя, яке наклало на неї обов'язки не під силу і не за віком, завадило її освіті. Чоловік, захоплений службою, рідко бачив своїх дітей, вони були здані на піклування няні і гувернерів. У шлюбі Пелагея Горпеко народила 17 дітей (чий графський титул був офіційно підтверджений 23 липня 1876 року): Олександра (1829) Василь (1829—1893) — статський радник, одружений з Ольгою Аполлонівною Жемчужніковою; Микола (нар.і помер 1830), близнюк Петра. Петро (1830—1898) — з 1863 року одружений з Катериною Євгенівною Мандерштерн, донькою генерал-лейтенанта Євгена Єгоровича. Мандерштерна; Михайло (1831—1896) — одружений з княжною Варварою Григорівною Оболенською (1836-?); Єлизавета (1833-?) — фрейліна (з 22.08.1851), одружена з Орестом Васильовичем Богаєвським; Леонід (1836-?) — поручик; Олена (1838—1893) — одружена з гвардії полковником бароном Миколою Логіновічем Зедделером; Володимир (1839-?) — повітовий предводитель дворянства, одружений з Софією Михайлівною Остроградською (1845?); Анна (1840—1915) — одружена з князем Олексієм Григоровичем Оболенским (1838-до 1889); Катерина (1842—1845) Іван (1844—1860), в надії допомогти батькові, побіг по лікаря і застудився, помер від заповнення в мозку через два тижні після нього. Катерина (1845?) — одружена з Олександром Петровичем Балюбашем; Пелагея (1847—1855).
Примітки